Реферат: Роль імені в житті людини

Реферат: Роль імені в житті людини

Роль імені в житті людини

Зміст

Вступ

1. Ономастика

2. Історія виникнення імен

2.4 Ім’я людини у наші дні

3. Історія виникнення прізвищ

4. Ім’я та доля

4.1 Значення та характеристика імен хлопців 5 – А класу

4.2 Характеристика по батькові хлопців

4.3 Значення та характеристика імен дівчат 5 – А класу

4.4 Характеристика по батькові дівчат

Післямова

Використана література

… взагалі без імення ніхто між людей

не буває -

Хто б не родився на світ – родовита

людина чи проста,

Кожного з них, породивши, іменням

батьки наділяють.

Гомер, Одіссея

Вступ

Ім’я… Воно стало найвірнішим другом людини. Воно міцно й нерозривно переплелося з безліччю справ людського буття.

У безкінечному ряді живих істот Людина наділена одним незвичайним правом: тільки вона має привілей вибирати наймення – собі, дітям своїм, усьому навколишньому, містам, селам, звірам, рослинам, планетам, часточкам атома. прізвище ім’я український ономастика

Ім’я має велике значення в житті кожного з нас, воно супроводжує все і всіх, мов вірний друг. Наймення людей, як і різні, зокрема географічні назви, що значною мірою утворилися саме на ґрунті імен, є, можливо, одним із найдавніших прошарків нашої рідної мови. Власні імена та назви є до того ж своєрідним довговічним дзеркалом, у якому відбиваються певні риси історії, життя й культури народу, його інтернаціональні зв’язки.

Для висвітлення багатьох загадкових або давніх фактів із життя людських наймень, для вивчення механізму створення та побутування їх, тих наймень, отож доводиться вдаватися до історії народів мало не всього світу, до соціології, культури, літератури, етнографії, мовознавства та інших наук. Ознайомлення з історією людських наймень, із їх таємницями дає багато корисного й цікавого всім тим, хто прагне знати більше й краще.

Наука про людські наймення розкриває й з’ясовує безліч малопомітних, однак важливих деталей з життя наших пращурів. Вона вказує на місце розселення давніх, інколи й невідомих за документами племен та народностей. Як живий свідок ця наука оповідає про давні звичаї та ремесла, господарство та сімейні стосунки сивої давнини.

У золоту копальню перетворюють науку про наші імена вчені-мовознавці. Досить сказати, що, якби не були нам відомі з різних документів наймення прадавніх людей, ми не знали б безлічі слів нашої мови. Не мали б уявлення про їхній повний родовід. Так, у жодному із словників давньоукраїнської мови, кажуть вчені, не зустрічаються, наприклад, такі слова, як копил, бірюк, росомаха та інші, зате як наймення чи прізвиська всі вони зафіксовані на сторінках вицвілих документів, починаючи з ХVІ сторіччя.

Наші наймення тісно переплелися також з географією, бо, як ми вже згадували, більшість її назв в основі своїй має ці ж такі наймення; з літературою й мистецтвом (тут не раз імена, прізвища й прізвиська досить вдало характеризують персонажів); із ботанікою (квітку хризантему, скажімо, названо ім’ям дівчини, а дівчину Маргариту навпаки – ім’ям квітки); з наукою й технікою; з медициною тощо.

Отже, добре було б, аби кожний з нас хоча б трохи ознайомився з історією імен, із поезією людського наймення. Ми не маємо права забути, що наше наймення – це жива нитка, яка зв’язує нас із рідним народом, із рідним краєм та його культурою, з багатьма народами планети, з нев’янучою українською трояндою – поетичною мовою.

1.   

1.  Ономастика

У наукових дослідженнях про мову існує спеціальний розділ, цілий напрямок лінгвістичних досліджень, присвячений іменам, назвам, найменуванням.

Цей розділ має назву ономастика. Цей термін пов’язаний з грецьким словом онома – ім’я.

Ономастика (від грецького оnomastikós – який має відношення до найменування, onoma- ім’я, назва):

1) розділ мовознавства, який вивчає особові імена, історію їх виникнення та перетворення у результаті довготривалого вживання у мові-джерелі або у зв’язку із запозиченням їх з інших мов.

2) власні імена різних типів (ономастична лексика), які у відповідності з об’єктами поділяються на антропоніміку, топоніміку, зоонімію (власні імена тварин), астронімію, космонімію (назви зон та частин Всесвіту), теонімію (імена богів) та інше.

Власні імена людей, форми по батькові, прізвища, прізвиська, псевдоніми відносяться до розділу ономастики, який називається антропоніміка (від грецького антропос – людина).

Ономастичні дослідження допомагають виявляти шляхи міграцій та місця минулого розселення різних народів, мовні та культурні зв’язки, стародавній стан мов та їх діалектів. Топонімія дуже часто є єдиним джерелом інформації про зниклі мови та народи.

Згідно з Книгою Буття, першими отримали особові імена самі люди, відомі їм місця на землі, тварини (свійські та дикі) та відомі небесні світила. Ці об’єкти та їх імена заповнювали ономастичний простір прадавньої людини. Час спливав та цей простір розширювався, отримали імена нові типи об’єктів.

Сучасна ономастика – це комплексна наукова лінгвістична дисципліна, яка має своє коло проблем та методів. Ономастичні дослідження допомагають вивченню шляхів міграції окремих етносів, визначенню місць їх проживання, установленню більш стародавнього стану окремих мов, визначенню мовних та культурних контактів різних етносів.

2.   

2.  Історія виникнення імен

Офіційне найменування людини у нашій країні складається з трьох частин – це ім’я, по батькові та прізвище. Кожна з цих складових має своє значення у формуванні характеру та долі людини. Розглянемо історію виникнення та значення наших імен, по батькові та прізвищ.

Як виникли наші імена? Які джерела живили і живлять їх склад? Які процеси у найменуванні новонароджених спостерігаємо нині? Відповіді на ці питання цікавлять багатьох людей.

У давнину люди сприймали ім’я, як щось матеріальне, як невід’ємну частину людини. Вони приховували свої імена від ворогів, вважаючи, що одного знання імені достатньо для того, щоб нашкодити кому-небудь. Іноді вони писали на своїх п’ятах імена своїх ворогів, щоб під час ходіння робити зло власникам цих імен.

Система імен, що побутує в українського, російського і білоруського народів, формувалася протягом багатьох століть.

В основі багатьох українських особових імен, як відомо, вельми часто лежать різні загальновживані слова й давні назви прикмет людини, назви звірів, птахів, рослин, речей, назви річок, міст та інше. І слова ті бувають не тільки слов’янські, а й іншомовні: грецькі, латинські, східних та інших народів.

В історії особових імен вирізняються два етапи: дохристиянський період та період після прийняття християнства.

До введення християнства особові імена були прізвиськами, які давалися тій чи іншій людині через певні обставини. Ці імена-прізвиська були дуже різноманітні. Їх підказували здебільшого різні обставини родинного життя. У так званих числових іменах був майже весь числовий ряд від одного до десяти: перша дитина у сім’ї – Первак, третя – Третяк і так далі. Дуже розповсюджені були імена, які давали за кольором шкіри або волосся та за іншими зовнішніми ознаками: Біленький, Чорнявий, Великий, Головатий та інші. Окрім імен, які давалися за зовнішніми ознаками, були й такі, що привласнювалися в залежності від характеру та поведінки дитини: Безсон, Крикун, Забава. Довгоочікуваного сина називали Ждан , небажаного Неждан , Нечай , єдиний син діставав ім’я Одинець. В особових іменах дуже часто відображалася пора року, коли дитина з’явилася на світ: Зима, віра в магічну силу імені, спільного із назвою рослини, тварини тощо:Береза, Лев, Орел, Сокіл та інші. Імена з негативним емоційним забарвленням давалися, як застережний захід: за уявленням наших пращурів, погані імена, такі як Горе, Захворай, оберігали дітей від дії злих сил. У дохристиянський період поряд з одноосновними іменами функціонували і двоосновні з компонентами - слав , - мир, - волод , - гост, - бор: Милослав, Радослав, Володимир, Всеволод, Ратибор та інші.

Після прийняття християнства увійшли у практику так звані календарні імена. Це особові імена, які давалися людям за церковним календарем, у якому вони були розподілені по всіх днях року. Християнські імена були також прізвиськами людей – греків, євреїв, римлян, єгиптян, але вони потрапили у календарі у своїх справжніх іномовних звучаннях без перекладу. Кожне з цих імен можна перекласти на нашу мову та дізнатися про його значення.

Сучасні імена дослідники поділяють на шість основних груп :

1.Візантійські християнські імена, або імена християнського календаря, запозичені разом із введенням християнства на Русі у Х ст. До візантійських імен належать, наприклад, популярні в Україні імена Іван, Олексій, Михайло, Григорій, Петро, Федір, Ганна , Олена, Катерина. На українському мовному ґрунті вони набули специфічного звукового оформлення, обросли різноманітними варіантами і вже давно не сприймають як запозичені.

2.Давньоруські, або дохристиянські - Володимир, Всеволод, Ростислав, Людмила, Ждан, Горобець, Красной, Любава та інші, у тому числі кальки з грецької мови типу Богдан, Віра, Надія, Любов, і окремі імена скандинавського походження , що побутували в Давній Русі , - Ігор, Олег, Ольга.

3.Імена, запозичені із західнослов’янських і південнослов’янських мов : Ванда, Ружена, Власта, Квітослава та інші.

4. Нові імена, які почали з’являтися після революції 1917 року, коли церква була відокремлена від держави і батьки здобули право дати дітям імена, що виходили за межі канонічних. Помітну групу складали імена, що відображали революційну ідеологію, нові явища суспільного життя, реалії тогочасної дійсності: Воля, Свобода, Слава, Октябрина, Кім, Тракторина та інші. Імена-неологізми поповнювалися за рахунок назв квітів: Лілія, Піонія тощо. Іменами ставали слова типу Геній, Ідеал, Ідея, Новела, Іскра та подібні. Як показує мовна практика, перевірку часом витримали далеко не всі імена-неологізми 20-х років.

5. Імена, запозичені із західноєвропейських мов, типу Альберт, Арнольд, Артур, Вільгельм, Франц, Жанна, Елеонора та подібні. Їх поширенню сприяли популярні твори зарубіжної художньої літератури, преса, радіо, кіно. Так, на честь героїнь трагедій Вільяма Шекспіра дівчаток називали Дездемоною, Джульєттою, Офелією, на честь героїні опери Джузеппе Верді «Травіата» - Віолеттою. Надмірне захоплення іншомовними іменами, характерне для 20-30-х років, уже в 40-х роках різко спадає.

6. Індивідуальні імена-новотвори, які виникають у колі тієї чи іншої родини. До таких, наприклад, можна віднести ім’я Вальжанна, згадане у творі І. Григурка «Ватерлінія».

У наші дні переважна більшість імен, якими називають новонароджених, належить до системи традиційних імен, успадкованої від поколінь, але естетично відшліфованої.

Імена в залежності від ситуації мовлення можуть виступати у найрізноманітніших видозмінах. Поряд з офіційними повними документальними іменами існують розмовно-побутові (скорочені, чи усічені, здрібніло-пестливі та згрубіло-зневажливі) їх варіанти.

Є підстави констатувати повну відсутність соціальної диференціації особових імен в Україні (однаковим набором імен користуються в родинах робітників, селян інтелігенції), інтенсивне зближення міського і сільського іменного репертуару.

Особове ім’я – це юридично зафіксоване слово, за допомогою якого (разом із формою по батькові та прізвищем) здійснюється індивідуалізація, чи, як кажуть фахівці, легалізація особи. За існуючими законами в нашій країні, батьки зобов’язані зареєструвати дитину протягом трьох місяців після її народження. Зафіксована в актовій книзі і в свідоцтві про народження тричленна формула має бути точно відтворена в наступних документах особи. Порядок присвоєння імені новонародженому визначається законодавством України.

До вибору імені батькам слід ставитися з усією відповідальністю, щоб не довелося їх дітям у майбутньому порушувати питання про зміну імені в юридичному порядку.

3.   

3. Історія виникнення прізвищ

Люди мали імена протягом багатьох тисячоліть. Уже не стало єгипетської, грецької, римської цивілізацій, а людина так і залишалась тільки Іваном, Жаном чи Джоном. Згодом люди помітили, що одного імені не достатньо, аби відрізняти одну людину від іншої.

Більш впевнено можна стверджувати, що в Європі зародження прізвищ почалося в Італії, в її розвинутій північній частині, у Х-ХІ століттях. А звідти прізвища стали «перебиратися» до Франції, потім в Англію та Німеччину. Статистика приблизно така. У 1312 році у Франкфурті – на – Майні (Німеччина) без прізвищ були 66% жителів міста, а в 1351 році – тільки 34%. В Англії всі громадяни отримали прізвища в ХV столітті, а в Шотландії цей процес продовжувався до ХVІІІ століття. У 1526 році датський король наказав усім дворянським родинам вигадати собі прізвища. Приблизно такі ж вказівки отримали в ХVІ столітті і шведи. Колись безлике, безпрізвищне (це означає безпам’ятне ) населення Європи нарешті стало замислюватися про своє коріння, шанувати та поважати пращурів.

На території Російської Імперії здобуття прізвищ почалось значно пізніше та продовжувалось цілих чотири сторіччя! Вважається, щ  о справжні родинні імена стали з’являтися у росіян у ХV-ХVІ століттях. Не плутайте їх з родовими прізвищами бояр, котрі були відомі ще в ХІV столітті. І , звичайно ж, у першу чергу це стосувалося дворян та купців. Величезна кількість селян до падіння кріпацтва не мали прізвищ. Існували, правда, вуличні імена, але їх ніхто не фіксував, і вони часто змінювалися. Через це в однієї родини виявлялося зразу декілька «вуличних прізвищ».

Як же виникли російські прізвища? У більшості населення Росії – це плід творчості царських чиновників. Величезна, переважно селянська держава в1861році (рік скасування кріпацтва ) стало проблемою дати населенню прізвища. І пішла писати губернія! У родинне ім’я перетворювалось батьківське ім’я або ім’я діда.

Як відомо, ім’я – індивідуальна назва тієї чи іншої особи, її не обов’язково передавати своїм дітям. Чоловічі імена ще продовжують жити в наступному поколінні як форми по батькові. Прізвище – спадкове найменування, що переходить із покоління в покоління, є вирішальним при встановленні родинних зв’язків. Грамотне, з дотриманням літературних норм, реєстрування прізвищ має і соціальне, і культурно – естетичне значення.

Українські прізвища відзначаються великою різноманітністю як щодо джерел виникнення, так і щодо граматичної будови.

Відомо, що більшість українських прізвищ походить від особових імен.

Назва предмета для того, щоб стати основою прізвища, часто повинна перед цим побувати ім’ям людини. Але це не означає, що наші прізвища походять тільки від особових імен. Ми знаємо багато інших слів, що дають їм початок. Проте всі ці слова так чи інакше означають людей. Сюди відносяться перш за все найменування різних фахів людини, професій (чоботар – Чоботаренко, коваль – Ковальов, Коваль, Коваленко), звань та ступенів (піп – Попов, комісар – Комісаренко, староста – Старостин), суспільних положень (багач – Багачов, сирота – Сиротин, кулак – Кулаков). Початком багатьох прізвищ послужили, безсумнівно, прізвиська. Однак це трапилося набагато пізніше, майже у наші часи, коли «мирські» народні імена були зовсім витиснуті прийнятими церквою «календарними» і залишилися жити тільки в якості необов’язкових глузливих прізвиськ.

Таким чином можна зробити висновок, що походження прізвищ має декілька основних напрямків:

1.  Прізвища, що утворилися від власних імен батьків та дідів.

2.  Прізвища, що утворилися від назви роду діяльності, професії чи фаху людини.

3.  Прізвища, що утворилися від назви місцевості, де народилася чи проживала людина.

4.  Прізвища, що утворилися від прізвиськ людей.

5.  Прізвища, що утворилися від назв церков та церковних свят.

6.  Прізвища, що утворилися шляхом перекладу їх основ на іншу (часто латинську або грецьку) мову.

Сучасні прізвища українців масово почали народжуватися в період інтенсивного утворення нашої нації, коли майже все населення вже мало новітні особові імена й відвикало носити напівофіційні наймення та прізвиська, - десь між ХІ і ХІІІ сторіччями. Значна частина селянства не мала їх, однак,ще й на початку минулого століття.

Основою деяких українських прізвищ інколи ставало не батьківське, а материнське наймення. Такі матроніми одержували здебільшого позашлюбні діти.

Наші пращури охоче обирали собі прізвища, утворені від різних географічних термінів, зокрема назв сіл, міст, країв, гір, рік, озер тощо.

Безмежний ряд українських прізвищ - дитя українських назв різних професій, занять, ремесел тощо. На терені України такі найменування вживалися здавна. Однак спочатку вони були звичайними особовими, «мирськими». Прізвищами вони стали вже десь після занепаду «мирських» наймень.

Такі прізвища мають, звісно, й інші народи.

Розглянемо на прикладі прізвища Коваль (це прізвище учениць 5-А класу Олени та Ганни) відповідність його до іноземних прізвищ у таблиці.

4. Ім’я та доля

Ім’я та характер, ім’я та моральний вміст особистості, ім’я та доля людини – чи існує між такими поняттями зв’язок? Над цим питанням замислювалися ще наші пращури та відповідали на них позитивно.

Людина, її ім’я, сутність, лінія поведінки, її майбутнє нерозривно пов’язані між собою.

Ім’я ототожнюється з людиною, через нього вона усвідомлює сама себе та спілкується з навколишнім середовищем. Якщо звучання імені людини може викликати в інших людей будь-яке почуття, то це почуття буде автоматично переноситися на власника цього імені.

Можна вирізняти основні моменти впливу імені на психіку людини:

1)Підсвідоме сприйняття слова через його ритмічність, пластичність, мелодійність. Через несвідомість такого впливу від нього доволі важко буває визволитися.

2)Розповсюдженість. При цьому сила впливу імені тим більша, чим менше воно вживається.

3)Асоціації, пов’язані з іменем.

4)Образ героїв історії та культури, що мали це ім’я.

5)Конкретна суть та значення імені як слова.

Ім’я людини – це деяка матриця особистості, яка припускає певний зв'язок з навколишнім середовищем. Не можна бути достеменно впевненим, що цей зв'язок проявиться в житті людини повною мірою – дуже багато залежить від виховання людини, її особистої праці над собою; але все ж таки енергія, що міститься в людському імені, безсумнівно, буде впливати на людину та, визначивши її характер, цю енергію можна з успіхом використовувати для досягнення тих чи інших цілей.

Значення та вплив імені на конкретну людину треба розглядати невід’ємно від значення по батькові. Характер людини залежить не тільки від її імені. Люди з однаковим ім’ям по батькові схоже поводяться у стандартних ситуаціях. По батькові несе у собі генну інформацію, те, що закладено від самого народження. Тому ці поняття у житті особистості тісно пов’язані між собою.

Обираючи ім’я для дитини, перш за все треба знати значення по батькові. Негативні риси характеру, що дістануться людині від імені по батькові треба пом’якшувати та приглушати іменем. Не дуже гарну характеристику одного з компонентів можна з успіхом компенсувати позитивним значенням іншого компоненту.

Володіючи цією інформацією розглянемо характеристики імен та по батькові учнів 5 – А класу.

4.1 Значення та характеристика імен хлопців 5-А класу

Дмитро – грецькою Demetrios – стосовний до Деметри, належний їй; у грецькій міфології Деметра – богиня родючості та хліборобства.

На зовнішність Дмитро часто схожий на матір. У дитинстві хворобливий, примхливий, має підвищену вимогливість до оточуючих. З віком здоров’я зміцнюється, а примхливість стає упертістю. З ним важко бути конкурентом. Вмілий, винахідливий, не боїться праці. Друзі цінують у ньому товариськість, здатність легко пережити будь – які невдачі. Великим авторитетом є його мати. «Весняний» - впертий, непередбачуваний. Може стати художником - декоратором, скульптором,письменником.

Іван – давньоєврейське ім’я Yochanan - Божа милість, дар богів.

Це дуже розповсюджене російське ім’я. Його носієм може бути як дуже слухняний хлопчик, так і галасливий забіяка. У характері цієї людини є сила і слабкість, добро та зло, ніжність та невгамовність. Він дуже наполегливий. Іван працьовитий, фізично дуже витривалий. Дуже широка натура, яка має багато різноманітних захоплень. Серед людей з цим ім’ям багато людей дуже різних професій. Іван відвертий та чуйний.

Ілля – давньоєврейське ім’я Eliyah, Eliyahu – мій Бог – Ягве, сила Божа.

За характером Ілля дуже хазяйновита людина. Ця риса характеру в нього ще з дитинства. Має багато друзів. Це добрий хлопець. Людина з таким ім’ям гарний помічник. В Іллі гострий розум. Він дуже любить мандрувати. Завдяки притаманній його характеру рисі швидко забувати про сварки, Ілля вміє добре ладити з людьми. Любить допомагати по господарству. Ця людина, як промінь яскравого теплого сонця.

Максим – латинською Maximus – найбільший.

За натурою він холерик. Він дуже витривалий. Надзвичайно швидко знаходить вихід із кожної складної ситуації. Дуже рішучий. Вміє переконувати людей. Професію обирає таку, щоб була йому приємною. Має гарну інтуїцію і до того ж непоганий психолог. У нього гарна пам’ять та розвинуте почуття гумору. Він з легкістю розкриває свої природні здібності. «Зимовий» Максим захоплюється технікою та спортом. Він за характером прямий та відвертий.

Олександр – грецькою alexo – захищаю і aner – чоловік, мужній оборонець і захисник людей.

Він завжди рішучий, дотепний, товариський. Але нерідко буває різким та запальним. Тому, хто намагається впливати на нього з позиції сили, не варто розраховувати на успіх. На перший погляд у нього є велика сила та він може прикласти усі зусилля для того, щоб досягнути мети, але у його рішучості присутня частка сумнівів. Олександр боїться невідомості, дуже часто боїться невдач. Дружбу сприймає глибоко. Везіння та щаслива доля допомагають йому вибиратися з неприємних ситуацій.

Павло – латинською paulus – малий.

Його характер дуже непростий, але спілкуватися з ним легко та приємно. В роботі він винахідливий, більш за все цінує істину, красу, добро. Дуже ревнивий, але здатен пробачати. Не робить поспішних вчинків, не поспішає у надзвичайних ситуаціях. У Павла конкретні бажання та цілі, котрі йому вдається здійснити. Має силу волі, але все залежить від його настрою. Має гарне почуття гумору. «Літній» - може бути гарним юристом, конструктором, військовим, політиком.

Сергій – латинське, римське родове ім’я – Sergius; можливо від servus – служитель.

В дитинстві дуже часто хворіє. Ближче до семи років стає міцнішим та здоровішим. У цей же час починає більш чітко формуватися його характер. Він турботливий, здатен співчувати. Сергія легко образити. Але свої проблеми намагається вирішувати самотужки. Тільки коли проблема ставить його у глухий кут, він може прийти до батьків за порадою. «Осінній» Сергій може стати лікарем – хірургом, електронником, викладачем точних наук, директором підприємства.

Станіслав – слов’янське від stanas – стати, slaw – слава.

Здоров’я в нього з самого дитинства порівняно добре. Але треба берегти нервову систему та шлунок. Станіслав часто буває неврівноваженим, дратівливим. Але це добрий, чуйний чоловік. Він нерішучий та в нього складний характер. Станіслав – холерик, постійно перебуває у процесі кипіння. Йому необхідно постійно спілкуватися з людьми. Він не піддається сторонньому впливу. Дуже часто буває впертим. Професію обирає сам. Може бути гарним підприємцем, комерсантом, лікарем або ветеринаром. «Осінній» - привабливий, вихований. Завжди йде до своєї мети.

Ярослав – слов’янське – від яр- (ярий), слав- (слава).

У дитинстві дуже примхливий, впертий, неврівноважений. Може робити необачні вчинки. «Літній» Ярослав, особливо «липневий» дуже добрий. Але в цей же час може бути впертим. Він легко піддається впливу. Він стане таким, яким його виховають його батьки. Треба тільки знати, як впливати на нього, щоб не образити його. Але і дорослий Ярослав дуже залежить від оточення. Він любить дітей, тварин, квіти.

4.2 Характеристика по батькові хлопців

Андрійович – характер у такої людини впертий. Вони дуже працьовиті, легко сходяться з людьми. У спілкуванні прості й довірливі. Талановиті у різних галузях. «Грудневі» ніколи нікуди не поспішають, усе роблять дуже повільно, але добре. Віддані рідним та друзям. Дуже акуратні та бережливі.

Ігорович – це талановиті, творчі особистості. З цих людей виходять конструктори, раціоналізатори. Вони дуже імпульсивні, не дипломатичні, інколи їм важко знаходити спільну мову з людьми. У роботі й житті Ігоровичам буває важко тому, що вони неординарні особистості. Вони сміливі та сильні. Наприклад, Станіслав Ігорович може досягти великих успіхів у спорті – футболі чи боротьбі.

Миколайович – характер у Миколайовича запальний, впертий. Але він дуже гарний спеціаліст: за що не візьметься – все виходить. Дуже сміливий, ініціативний. Вислухає чужу думку, але все одно зробить по-своєму. Боротьба за справедливість – це його кредо. Зовні схожий на матір, але характер батька. У нього дуже вузьке коло спілкування. У надзвичайних ситуаціях він діє рішуче. У компанії він співає пісні, танцює, добре проводить час.

Михайлович – добра людина, але деякі з них легко піддаються сторонньому впливу більш сильних натур. Вони відверті та доброзичливі, але, не дивлячись на це, бувають хитрими. Ретельно обмірковують кожний свій крок. Ці люди з аналітичним складом розуму, здатні правильно оцінювати ситуацію та приймати точні рішення, які гарантують успіх. Вони вкрай обережні та вміють добре пристосовуватися до обставин.

Олександрович – характер у такої людини неспокійний, імпульсивний. З малих років він бешкетник та дуже непосидючий. Часто кидає щось не доробивши. Олександрович гордий, вразливий, але дуже швидко відходять від образ. У нього багато друзів. Йому дуже подобається перебувати у центрі уваги. Любить тварин, в основному собак будь-яких порід. У роботі він золоті руки. Талановиті, але життя їх часто буває не зовсім вдале. У вільний час любить читати, грає в шахи, займається машиною.

Петрович – характер дуже впертий. Петровичам вистачає впертості, егоїстичності та хитрощів. Акуратні та дуже вразливі. Дуже рішучий. Вранці люблять спати. Не любить говорити по телефону. Завжди досягає своєї мети. Має гарну пам’ять. Багато читає. Має багато друзів. Живе для себе самого.

Романович – характер запальний. Не завжди розуміє жарти на свою адресу. Часто сперечається без потреби. Усе приймає близько до серця. Працьовитий, часом буває замріяним. Любить пригодницькі фільми. До всіх питань відноситься дуже ретельно.

Сергійович – спокійний, працьовитий, наполегливий у досягненні своєї мети. До праці відноситься серйозно. На нього можна розраховувати. Натура талановита. Дуже емоційний і невдачі приймає близько до серця. Намагається оточувати себе вірними друзями. Він досягає високих результатів.

Юрійович – характер егоїстичний. Він хитрий, усе намагається прораховувати наперед. У сім’ї - не лідер, хоча любить напускати на себе суворий вигляд. Легко спілкується з людьми, у нього розвинуте почуття гумору. Із задоволенням мандрує, тому що йому потрібна зміна вражень. Дуже обережний. Юрійович гарний спортсмен. Гарний артист у житті. Не терпить, коли його примушують щось робити.

4.3 Значення та характеристика імен дівчат 5 – А класу

Аліна – запозичене, німецьке, виникло через скорочення імен Аделіна, Ангеліна.

Ця дівчина з раннього віку приносить батькам дуже багато клопоту у вихованні. Вона легко пристосовується до різноманітних життєвих ситуацій. Дівчина з цим ім’ям постійно відчуває потребу любити та турбуватися про когось. Батькам треба звертати на це увагу, оточувати її турботою, тоді вона буде ласкавою та слухняною. Якщо Аліна щось задумала, то відмовити її буде дуже складно. Цій дівчині необхідна віра в саму себе, інакше вона може зазнати поразки у житті. Аліна, що народилася восени, дуже практична та винахідлива.

Анастасія – жіноче від чоловічого імені Анастас (грецьке, anastasis – воскресіння).

Дівчинці з таким ім’ям визначено бути найвродливішою, самою найтендітнішою. Її люблять у дитсадку, у школі – скрізь. Вона ніколи не зрадить, не буде злою, мстивою, а навпаки, вона беззахисна перед хитрими, злими людьми. Її легко обдурити чи образити. Дівчина з цим ім’ям росте мрійливою, любить казки. У неї добре розвинута уява. Анастасія, що народилась влітку, має характер дружній, чуйний.

Вікторія – латинське, Victoria – перемога.

Це спокійна, врівноважена дитина. Вона дуже часто схожа на свого батька. Її внутрішня невпевненість у собі поступово переростає у спроби самоствердження, що інколи приймають дивакувату форму. Вона довірлива та відверта, заради близьких людей готова на будь-які жертви.

Ганна – давньоєврейське, від chanan – він був милостивий, виявляв ласку.

Це справедлива та стримана дівчина. Ретельно та заздалегідь продумує усі свої плани. Віддана рідним та друзям, уважна, добра та лагідна. Ганна не піддається сторонньому впливу, але сама благодатно впливає на оточення. У цієї дівчини сильна воля та віра в саму себе. Ганна, що народилася весною, примхлива та романтична.

Діана – латинське, від dues – бог, у давньоримській міфології – богиня Місяця та полювання.

Дівчинка з таким ім’ям росте спокійною та слухняною. Але в характері цієї дитини достатньо твердості та впертості. Завдяки цим рисам Діана може досягти значного успіху в житті. Разом з цим вона добра та чуйна людина, яка завжди готова допомогти людині, що потрапила у халепу. Проте обдурити Діану нелегко – вона має чудове передчуття. Дівчина на ім’я Діана, що народилася взимку, має складний, чоловічий характер. Вона завжди усе робить по-своєму, навіть коли сама розуміє, що помиляється. Вона є лідером як на роботі, так і в сім’ї.

Єва – значення та походження імені від єврейського Хавва, що означає життя.

Уже у дитинстві вона здається більш дорослою та зрілою ніж її однолітки. Її поведінка зовні буває трохи прохолодною, але насправді у неї всередині киплять пристрасті. Це дуже розумна та талановита дівчинка. Нерідко Єві буває нецікаво у колі своїх однокласників, тому що рівень її розвитку випереджає рівень середньої дитини її віку, нерідко її дратує те, що вони її не розуміють. Цій дівчині для встановлення гарних стосунків з оточуючими треба проявляти терпіння, використовувати логічний підхід та гумор.

Євгенія – жіноча форма від чоловічого імені Євген (грецьке eugenes – благородний, шляхетний).

У дитинстві дівчина на ім’я Євгенія живе у вигаданому світі, де є свої закони та правила. Вона може годинами гратися на самоті, вигадуючи різні історії, але вона також любить звичайні дитячі забавки з подругами. Євгенія любить природу. Спілкування з тваринами та птахами надає їй радість. Вона справедлива, готова завжди прийти на допомогу, і за це її цінують оточуючі. Її неконфліктний характер притягує до неї людей. Євгенія гостинна, привітна. Дівчина з цим ім’ям, що народилась влітку, має м’який характер, чуйна та співчутлива. Їй підходять професії референта, журналіста, перекладача.

Катерина – грецьке, katharios – чистий.

Запаслива, трохи жадібна. Катя самолюбива, важко переносить коли успіх інших перевершує її досягнення. Вона одна з найкращих учениць класу. Характер у цієї дівчини неспокійний, тривожний, вона переживає з будь-якого приводу. У багатьох галузях може бути добрим працівником. Катерина, що народилася весною трохи примхлива та неврівноважена. Але це з роками минає, вона стає серйозною та розважливою.

Марина – латинське, marina – морська.

Трохи гордовита дівчинка. Має важкий характер. Намагається підкорити всіх домашніх собі, але дуже часто піддається впливу більш сильної людини. Розумна, смілива, веселої вдачі ця дівчина має сильне почуття власної гідності. «Весняна»- романтична, загадкова. На кухні вона гарна господиня. Марина любить, коли на неї спрямована вся увага. Марина, що народилася весною, може працювати де завгодно, але більш за все їй підходить робота у сфері обслуговування.

Олена – грецьке, можливо від hele – сонячне світло.

Занадто зворушлива, чуйна та дуже вразлива. Олена має твердий характер та волю, які ховає під маскою тендітності та наївності. Дивовижно здібна до навчання, але підходить до цього питання з притаманною їй фантазією. Вона цікавиться всім, що пов’язано з мистецтвом. Олена, як маленька дівчина, так і доросла жінка – дуже незалежна.

Поліна – скорочений варіант імені Аполлінарія, що став документальним, за іншим тлумаченням – запозичене з французької Pauline – жіноче ім’я до чоловічого Поль.

Поліна – це польова квітка, м’яка та податлива, ці риси характеру прикрашають її та роблять ще більш привабливою. Іноді здається, що вона слабка та нерішуча, але це не так. Поліна з тих жінок, про кого кажуть: у тихому вирі чорти живуть. У неї дуже міцна воля, яка виявляється в екстремальних умовах. У діях та рішеннях ця дівчина дуже самостійна, не піддається сторонньому впливу.

Софія – грецьке, sophia – мудрість.

Якщо Софійка народилася у грудні, то за неї можна не турбуватися. Вона смілива, наполеглива, товариська. Знаючи слабкі струни батьків, вона завжди знайде засіб наполягти на своєму. Кмітлива, спостережлива, дотепна. Не любить тиску, у цьому разі замикається в собі. У неї гарна пам’ять та гострий розум. Не дуже відверта як з незнайомцями, так і з друзями. Своє життя намагається владнати сама, не дивлячись ні на кого, та без сторонньої допомоги. Софія, що народилася взимку, виростає серйозною та суворою. Може стати слідчим у прокуратурі, юристом чи економістом.

Юлія – жіноча форма від чоловічого імені Юлій (латинське, римське особове ім’я Julianus).

Рухлива, її присутність не помітити важко. Завжди йде тільки вперед. Дуже талановита дівчина. Сором’язлива, трохи боязка, нерішуча. Від батьків потребує багато уваги і догляду. Не дуже любить навчатися, робить це тільки з необхідності. У неї дуже гарна пам’ять. Вона досить стримана. Однаково товаришує як з чоловіками, так і з жінками. Дуже важко переживає зраду та нечесні вчинки друзів та близьких. У момент вибору професії перед нею відкриваються великі можливості. Юлія може стати адвокатом, психіатром.

4.4 Характеристика по батькові дівчат

Валеріївна – з раннього віку дуже вперта. Ця жінка дуже ексцентрична, як у своїй манері поведінки, так і манері одягатися. Вона чуйна, добра та прямолінійна. У неї є дуже рідка якість – самокритичність. Дуже розвинений інтелект. Усе це допомагає їй стати гарним керівником. У своїх рішеннях тверда, рідко змінює точку зору. Спокійно реагує на всі подїї.

Володимирівна – вона талановита, оптимістична та чуйна. Дуже працелюбна та наполеглива, усе доводить до кінця. Володимирівна гарна господиня. Дітей виховує суворо. Не любить пристосовуватися ні до кого, ані до начальника, ані до чоловіка. Через цю рису характеру в житті їй буває нелегко, та не завжди вона досягає успіху, на який заслуговує.

Геннадіївна – це скромна дівчина. Вона не намагається досягати високого положення на роботі. У неї немає кар’єрних прагнень. Вона дуже часто буває талановитою та наполегливою, але її природна скромність не дає розкритися її талантам.

Євгенівна – це добра, чуйна душа. Вона може годинами розмовляти по телефону. Цікава співрозмовниця. Скромна, особливо, яка народилася влітку. Мандри - це її життя. Євгенівна дуже гарна господиня. Дуже схожа на батька. Вона може стати модельєром. Дуже любить малювати.

Миколаївна – ця жінка зі складним характером, емоційна, неврівноважена. Догодити їй дуже важко. Працьовита, вперта та наполеглива. Гарна господиня, шиє, в’яже. У сім’ї намагається бути лідером. Дуже відповідальна у всьому.

Михайлівна – поступливість ось основна риса її характеру. Михайлівна доброзичлива та терпляча. Дуже добра та чуйна. Але іноді її характер буває дуже слабким, тому дуже часто інші цим користуються. Усі проблеми та негаразди не тільки свої а й інших приймає дуже близько до серця. Вона гарна господиня, про своїх близьких піклується із задоволенням.

Олегівна – яка народилася взимку, - лідер. Відносини з матір’ю складаються складно – вони не розуміють одна одну. Гостинна з почуттям гумору, близько до серця нічого не сприймає. У відношеннях з друзями вона проста та поступлива. Вона все любить перевіряти сама, щоб упевнитися у правильності прийнятого рішення. Мандрівниця та мрійниця. Любить тварин.

Олександрівна – це жінка з чоловічим характером. Вона добра, але не дуже поступлива. Працелюбна та імпульсивна, не любить прислуховуватися до порад інших людей. Гордість та впертість – ось основні риси її характеру. Має багато друзів. Дуже незалежна. Гарна господиня, але гарною дружиною стане тільки тому, хто захоче, щоб ним керувала дружина.

Русланівна – зі шкільних років ця дівчина вибирає подруг за своїм характером. Багато читає, але також любить дивитися телевізор. У спілкуванні з людьми занадто емоційна. У неї розвинуті уява та інтуїція. Русланівна, яка народилася у грудні , дуже прямолінійна, усе каже у вічі та при цьому для неї не має значення хто перед нею подруга, друг чи людина набагато старше за неї. Піклується про своїх рідних із задоволенням. Має гарний смак, гарно одягається.

Сергіївна – це спокійна жінка. Дуже працьовита, акуратна, пунктуальна. «Груднева» смілива. У хаті усі турботи на її плечах. Вона дружить із всіма тільки якщо хороша людина. Багато їй не вдається, але вона оптимістка: заспокоює себе тим, що все буде гарно. У родині не спричиняє конфліктів. У товаристві вона весела. Допомагає, якщо до неї звертаються по допомогу.

Едуардівна – це працьовита та хазяйновита жінка. Але її характер є причиною її проблем: наполеглива у прагненні підкорити всіх оточуючих, а це мало кому подобається. Вдягається елегантно. Вранці краще не будити – сова. Друзів підбирає собі сама, близьких по силі волі. Дуже любить тварин.

Юріївна – це емоційна жінка. Ця жінка хитра та трохи скупувата. Але інколи вона буває щедра. Доброта та чуйність співпадають із впертістю. Розумна та цікава співрозмовниця. Духовно дуже сильна натура, яка прагне ствердити себе усюди. Має дуже багато друзів.

Післямова

Людині багато чого дається для власного удосконалення, для переборювання своїх слабкостей та вад, але, щоб зробити це. вона спочатку повинна дізнатися про них.

Ім’я спрямовує життя людини по конкретному руслу, але й сама людина повинна визначити свій власний моральний зміст.

Ім’я як емблема особистості та ознайомлений зможе прочитати з нього більше, ніж з докладної розповіді.

Але не треба сприймати це так, що тільки ім’я усе вирішує, що характер та доля людини визначені та влада імені над долею людини фатальна. Дізнавшись характеристики своїх імені та по батькові, людині дається шанс розвивати свої таланти та здібності та змінювати усе недобре, що дає їй ім’я.

Використана література

1. Глинський И.В. Твоє і’мя – твій друг. – Ізд. «Веселка», К., 1978. – 236 с.

2. Детям обо всем на свете. Популярная энциклопедия. Сост.: Украинский фонд Междунар. молодежн. творч. под ред. Беляева В.Г., Харьков, 1995 г.

3. Зима Д., Зима Н. Имя и судьба. – М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2003. – 640 с. – (Золотая коллекция магических знаний).

4. Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей. Словник-довідник. К.: Наукова думка, 1996. – 335 с.

5. Суслова А.В., Суперанская А.В. О русских именах. – Изд. 2-е, испр. И доп. – Л. Лениздат, 1985. – 220 с.

6. Тайна имени: Сборник. – Харьков: ИКП «Паритет ЛТД», 1994. – 608 с.

7. Успенский Л.В. Слово о словах (очерки о языке): Для сред. И ст. шк. возраста/Худож. И.А. Кожемякина. – К.: «Веселка», 1987. – 367 с.: ил. – (Шк. б-ка).

8. Хигир Б.Ю. Как правильно назвать ребенка./ Б.Ю. Хигир. – М.: Астрель: АСТ, 2007. – 349 с.