Реферат: Місто і людина

Зміст

Вступ

1. Місто: основні риси і властивості

2. Загальні екологічні проблеми міст світу

3. Мікрокліматичні характеристики міст

4. Зелені насадження в містах

5. Проблема міських відходів

6. Шляхи вирішення проблеми

7. Людина, місто і навколишнє середовище

Висновок

Список літератури

Вступ

«Міста - велике творіння розуму і рук людських. Їм належить вирішальна роль в територіальній організації суспільства. Вони служать дзеркалом своїх країн і районів. Міста-лідери називають духовними майстернями людства і двигунами прогресу. "- Таку піднесену характеристику місту дав Георгій Михайлович Лаппо у своїй книзі« Географія міст ».

З ним не можна не погодитися. Дійсно, урбанізація і заселеність грають важливу роль в житті кожної країни.

Однією з найбільш характерних особливостей розвитку сучасного суспільства є швидкий ріст міст, безупинний темп збільшення чисельності їхніх жителів, збільшення ролі міст у житті суспільства, перетворення сільської місцевості в міську, а також міграція сільського населення в міста.

Актуальність даної теми полягає в наступному:

• більшість громадян світу народжуються городянами;

• на початку третього тисячоліття в містах проживає п'ять з половиною мільярдів з семи мільярдів людей.

1. Місто: основні риси і властивості

Місто - дуже ємна форма територіальної організації життєдіяльності, яка вбирає всі риси, притаманні суспільству. Не випадково місто визначають як модель створив його суспільства. Філософ П. Г. Щедровицький говорить про те, що в містах є все, і це дуже ускладнює визначення міста як явища.

"Що таке місто, скаже будь-хто, крім урбаніста" - такий жартівливий епіграф надіслан до глави "Подання про місто" у книзі Дж.Голда "Основи поведінкової географії", перекладеної на російську мову в 1990 р. Словом "місто" по суті позначаються дуже різні поселення - від гуліверів до ліліпутів, дуже несхожі за якістю життя в них, різні функціонально і як життєве середовище для людей.

Короткі енциклопедичні визначення характеризують місто лише в узагальненому вигляді. Місто - населений пункт, віднесений згідно з законодавством держави до категорії міст. Як правило, він володіє значною чисельністю населення (у порівнянні з сільськими поселеннями), яке зайняте головним чином поза сільським господарством - у промисловості, торгівлі, сфері обслуговування, науці, культурі. Законодавство Росії встановлює, що мінімальна чисельність населення міста - 12 тис. осіб, а мінімальна частка робітників, службовців і членів їх сімей у загальній чисельності - 65%.

Слід зазначити умовність цих показників. Станом на початок 1989 р. в Росії 140 міст мали менше 12 тис. жителів. Межі між міськими і сільськими поселеннями не тільки в нашій країні, але і в багатьох інших державах розпливчасті мінливі. За статистикою ООН містами вважаються населені пункти, що мають більше 20 тис. жителів. Нерідко в поселеннях, які офіційно вважаються містами, виразно проглядаються явно не міські риси.

Що ж таке справжній місто? Яке його призначення? Наведемо кілька визначень "формул", підкреслюють роль міста в суспільному розвитку, його особливе положення серед творінь розуму і рук людських.

А. Буров: "Місто - інтеграл людської діяльності".

Ле Корбюзье: "Міста - духовні майстерні людства".

І. М. Гревс: "Місто - один з найсильніших і повного втілення культури, один з найбагатших видів її гнізд".

В. І. Ленін: "Міста - двигуни прогресу".

Н. К. Баранський: "Міста - це як би командний склад країни".

Питання про основних рисах і властивостях міста, здавалося б простий, але насправді надзвичайно складний. Якби місто як явище був пізнаний глибоко, не було б тих систематичних прорахунків і помилок, якими рясніє практика містобудування. Архітектор А. Е. Гутнов запитує: "Чому місто незвідані? Адже ми створюємо його власними руками, своєю волею. Він веде себе зовсім не так, як йому наказано. Іноді здається, що він робить це навмисне, на зло нашим ретельно продуманим збалансованим планам - росте там, де йому належить зупинитися, і нерішуче тупцює там, де ми проектуємо зростання ". Зусилля щодо обмеження зростання великих міст і активізації малих і середніх, такі важливі для Росії, оберталися зовсім протилежної картиною: великі міста продовжували рости, а малі хиріти.

Звичайно, особливе значення має чинник невизначеності. Місто проектується і будується на століття. Він увійде в ті часи, про які автори проекту не могли мати скільки-небудь точного уявлення. З'являться нові фактори та умови, перед містом виникне важке завдання адаптації. Але головне все ж не в цьому. Головне - в самому місті, в його властивостях, поведінці, закономірності розвитку, його саморозвитку, в непередбачуваності поведінки. Дж.Феррестер сказав: "Місто - контрінтуітівен. Не можна управляти його розвитком, виходячи з міркувань здорового глузду". А. Е. Гутнов наводить рядки з Б. Пастернака:

"Про місто! Про збірник задач без відповідей,

Про широчінь без рішення і шифр без ключа ".

Знання дозволяє звузити рамки невизначеності. Спираючись на знання основних функціональних властивостей міста, закономірностей еволюції розселення, легше прогнозувати розвиток міст, використовуючи при цьому різні сценарії, а не демонструючи прихильність до жорсткого непорушного планом.

Істинний місто багатофункціональний. Притаманна йому складна концентрація різноманіття забезпечує місту економічну стійкість. В останні роки в дуже скрутному становищі опинилися саме спеціалізовані міста, наприклад, міста-курорти, міста-центри текстильної промисловості. Багатофункціональність створює базу для соціального розмаїття. Розширюються можливості вибору професії, місця навчання і роботи, способів проведення дозвілля, самоосвіти, зустрічей за інтересами. У жителів багатофункціонального міста багатство спілкування. І як економічні центри і як середовище життя багатофункціональні міста кращі. Курс на багатофункціональність у розвитку міста закономірний і природний. Навіть коли місто зберігає спеціалізацію, у нього є можливість стати свого роду спеціалізованим комплексом. У ньому основна функція відіграє роль стрижня, навколо якого формуються супутні і доповнюють види діяльності.

Місто динамічний і в розвитку, і у функціонуванні. Йому властива висока концентрація взаємодій. Динамізм міста проявляється в трансформації функціональної структури, в територіальному зростанні, перепланування, оновленні забудови, в збагаченні міського середовища, в припливі нового населення. Ці властивості міста породили концепції динамічного міста. В кінці 1920-х років динамічну модель для Москви запропонував Н. А. Ладовський. Місто повинно було мати віссю розвитку направлення на Ленінград. У містобудуванні отримали широке розповсюдження концепції і схеми спрямованого розвитку міст і агломерацій. Як приклад можна назвати Схему розвитку Паризького району вздовж паралельних осей, пропозиції про направлений розвитку Москви за пріоритетними напрямками в проекті його Генплану 1986

Місто історично багатошаровий. Це прикрашає місто властивість може також стати причиною виникнення багатьох труднощів, спорудити бар'єри на шляху розвитку та реконструкції. В історичних містах видно історія. До неї можна доторкнутися. Це міста з особливою атмосферою. Турбота про те, щоб міста набували і зберігали історичну багатошаровість, повинна виявлятися й у відношенні нових міст. Тут слід використовувати історичну пам'ять місцевості, її історичний дух.

Завдяки постійному оновленню, динамізму, концентрації різноманіття, особливим властивостям багато контактні середовища, місто є місцем зародження, становлення та розвитку нового. Головне призначення істинного міста - бути двигуном прогресу. П. Г. Щедровицький говорив, що "... місто є форма вирощування та створення ресурсу для розвитку", "... місто дозволяє суспільству побудувати зустріч зі своїм власним майбутнім".

Високий інтелектуальний потенціал робить місто духовної майстерні людства. Ця здатність міста бути генератором ідей пов'язана з його особливою міським середовищем, яку треба розглядати як один з головних ресурсів міста.

Міське середовище - складне, ключове поняття. Вивчення властивостей і особливостей міського середовища відкриває шлях до пізнання міста, його сутності як явища. Міське середовище - найважливіша складова частина потенціалу міста. Вона дозволяє реалізувати творчий потенціал суспільства і сприяє накопиченню енергії суспільства для руху вперед.

Міське середовище являє собою сукупність численних і різноманітних каналів масових комунікацій, форм і способів спілкування, підключення до джерел різноманітної інформації. Її фундаментальна ознака - наростаюче розмаїття. О. М. Яницький робить висновок про те, що науково-технічний прогрес не може розвиватися без наростаючого різноманітності зв'язків і спілкування. Різноманітність створює широту можливостей для залучення людини до нескінченного світу культури. Міське середовище визначає привабливість великого міста.

Міський середовищі властива багата компонентність. Вона утворена і матеріальними (елементи міста і природа), і духовними складовими. Населення - суб'єкт, на якого орієнтована середовище. І в той же час воно є елементом середовища. Склад населення дуже сильно впливає на стан і властивості середовища.

Зусиллями багатьох мешканців місті поколінь створена духовна складова середовища. Можна говорити про дух міста, його атмосфері. Дуже сильно відчувається духовна складова в місті Пушкіні, колишньому Царському Селі, завдяки Пушкіну і ліцеїстам, Карамзіним, Ахматової, Гумільову, Анненському, Вс.Рождественському, великим зодчим - Камерону, Растреллі, Стасову, Чевакінського.

Духовна складова міського середовища збагачена великої літературою. У таких чудових міст, як Петербург, Москва, Париж численне "літературне населення" - герої творів, вічно живуть у тому чи іншому місті. Петербург Пушкіна, Гоголя, Достоєвського, Блока - це і Петербург їхніх героїв.

У силу властивих йому властивостей місто, як вважає З. М. Яргіної, проявив себе як "найбільш масштабна і змістовна форма просторової організації суспільства". Історія людства, події XX ст. підтверджують, що місту немає альтернативи.

З структурної складністю і складністю динаміки міста пов'язані такі його властивості, як суперечливість, проблемність, парадоксальність. Місто-суперечлива форма територіальної організації суспільства. Протиріччя закладені в ньому із самого початку, укладені у самій його суті. Вони можуть бути послаблені продуманим регулюванням, а можуть бути і посилені помилками та прорахунками керівників і проектувальників. Але корінь проблем і протиріч - лише почасти в діях людей. Суперечності і проблеми породжує саме місто.

Ресурси міста використовуються різними функціями, між якими і виникають суперечності - свого роду конкуренція функцій. Виявляється конфронтація між старими і новими виробництвами. Різні верстви населення висувають різні вимоги до організації міського середовища, прагнуть сформувати її у відповідності зі своїми потребами, смаками та уявленнями. Місто, збільшуючись у розмірах, як би виростає з стала йому тісного одягу. Стають дуже вузькими вулиці, не здатні пропускати збільшені потоки транспорту. Центр не справляється з обслуговуванням і міста, і агломерації. Потужність систем комунального господарства виявляється вичерпаною.

Вираз американця Б. Беррі "місто - система в системі міст" став крилатим. Воно лаконічне й точно виражає і суть міста, і вказує на його місце в розселенні. Системний підхід до вивчення і проектування міста плідний і необхідний. Місто - система, але система дуже парадоксальна. Різні елементи міста розвиваються різними темпами. Відбувається неузгодженість системи, порушення пропорційності та відповідності складових місто частин та елементів. Хоча, коли місто проектується, ці домірність і взаємну відповідність суворо забезпечується на основі ретельних розрахунків.

Починаючи своє життя, місто веде себе вкрай норовливо. Він наступає на своє природне оточення, в контакті з яким, перш за все, сам зацікавлений. Привертає на свої підприємства і будівництва мігрантів, які важко пристосовуються до життя в умовах міста, особливо, якщо це місто великий. Місто зосереджує найбільші культурні цінності, але в ньому виникає і соціальне дно. У місті велич культури, досягнення прогресу поєднуються з явищами соціальної патології. Будучи динамічним, будучи рушієм прогресу, що вимагає від самого міста постійних змін, він одночасно і хранитель культурно-історичної спадщини, чудових творінь зодчества різних епох. Сама міське планування є нерідко історичним пам'ятником. Внаслідок цих особливостей і протиріч у місті виникає якийсь механізм гальмування.

Завдання містобудівників - місто, що цілком витканий з проблем і протиріч, зробити гармонійним і зручним, які мають повноцінного міського середовищем - надзвичайно складна. Її розв'язання потребує надійних наукових підстав.

2. Загальні екологічні проблеми міст світу

Екологічні проблеми міст, головним чином найбільш великих з них, пов'язані з надмірною концентрацією на порівняно невеликих територіях населення, транспорту й промислових підприємств, з утворенням антропогенних ландшафтів, дуже далеких від стану екологічної рівноваги.

Темпи росту населення миру в 1.5-2.0 рази нижче росту міського населення, до якого сьогодні ставиться 40% людей планети. За період 1939 - 1979 рр.. населення великих міст виросло в 4, у середніх - в 3 і малих - в 2 рази.

Соціально-економічна обстановка привела до некерованості процесу урбанізації в багатьох країнах. Відсоток міського населення в окремих країнах дорівнює: Аргентина - 83, Уругвай - 82, Австралія - 75, США - 80, Японія - 76, Німеччина - 90, Швеція - 83. Крім великих міст-мільйонерів швидко ростуть міські агломерації або міста, що злилися. Такі Вашингтона-Бостон і Лос-Анджелес - Сан-Франциско в США; міста Руру в Німеччині; Москва, Донбас і Кузбас у СНД.

Кругообіг речовини і енергії в містах значно перевершує такий у сільській місцевості. Середня щільність природного потоку енергії Землі - 180 Вт/м2, частка антропогенної енергії в ньому - 0.1 Вт/м2. У містах вона зростає до 30-40 і навіть до 150 Вт/м2 (Манхеттен).

Над великими містами атмосфера містить в 10 разів більше аерозолів і в 25 разів більше газів. При цьому 60-70% газового забруднення дає автомобільний транспорт. Більше активна конденсація вологи приводить до збільшення опадів на 5-10%. Самоочищення атмосфери перешкоджає зниження на 10-20% сонячної радіації й швидкості вітру.

При малій рухливості повітря теплові аномалії над містом охоплюють шари атмосфери в 250-400 м, а контрасти температури можуть досягати 5-6  С. З ними зв'язані температурні інверсії, що приводять до підвищеного забруднення, туманів і зможу.

Міста споживають в 10 і більше разів більше води розраховуючи на 1 людину, чим сільські райони, а забруднення водойм досягає катастрофічних розмірів. Обсяги стічних вод досягають 1м2 у добу на одну людину. Тому практично всі великі міста відчувають дефіцит водних ресурсів і багато хто з них одержують воду з вилучених джерел.

Водоносні горизонти під містами сильно виснажені в результаті безперервних відкачок свердловинами і колодязями, а крім того забруднені на значну глибину.

Корінному перетворенню піддається й грантовий покрив міських територій. На великих площах, під магістралями й кварталами, він фізично знищується, а в зонах рекреацій - парки, сквери, двори - сильно знищується, забруднюється побутовими відходами, шкідливими речовинами з атмосфери, збагачується важкими металами, оголеність ґрунтів сприяє водній і вітровій ерозії.

Рослинний покрив міст звичайно практично повністю представлений "культурними насадженнями" - парками, скверами, газонами, квітниками, алеями. Структура антропогенних фітоценозів не відповідає зональним і регіональним типам природної рослинності. Тому розвиток зелених насаджень міст протікає в штучних умовах, постійно підтримується людиною. Багаторічні рослини в містах розвиваються в умовах сильного гноблення.

місто людина екологічна проблема

3. Мікрокліматичні характеристики міст

Господарська діяльність, планування житлових кварталів, обмежене кількість зелених насаджень призводять до того, що в містах, особливо великих, складається свій мікроклімат, який в цілому погіршує його екологічні характеристики.

У безвітряні дні над великими містами на висоті 100-150 м може утворюватися шар температурної інверсії, що затримує забруднені маси повітря над територією міста. Це поряд зі значними тепловими викидами й інтенсивним нагріванням кам'яних, цегельних і залізобетонних споруд призводить до нагрівання центральних районів міста.

Особливо слід сказати про несприятливі вітрових режимах, що виникають у багатьох районах новобудов з вільною забудовою. Добре відомо, що перепади атмосферного тиску, особливо його зниження, дуже несприятливо позначаються на самопочутті людей, що страждають серцево-судинними захворюваннями. Разом з тим у багатьох районах новобудов через нераціональну планування кварталів в окремих їх точках можуть спостерігатися місцеві падіння атмосферного тиску. Так, у невеликих проміжках між двома великими будинками за певних напрямках вітру швидкість вітрових потоків може значно зростати. Відповідно до законів аеродинаміки в цих точках відбувається місцеве падіння атмосферного тиску (до десятків мілібар), що з внутрішньої сторони кварталу набуває пульсуючий характер (частота близько 5-6 Гц). Зона подібного пульсуючого тиску поширюється на 15-20м у сторони від проміжку між будинками. Подібне, хоча й менш чітко виражене положення спостерігається й на верхніх поверхах будинків із плоскою покрівлею. Зайве говорити, що перебування в цих зонах людей, що страждають серцево-судинними захворюваннями, може негативно впливати на їхнє здоров'я.

Рішення даної проблеми постійно вимагає проведення в районах новобудов комплексу заходів щодо нормалізації вітрового режиму в окремих мікрорайонах за рахунок більш раціонального планування кварталів, будівництва вітрозахисних споруд та висадки зелених насаджень.

4. Зелені насадження в містах

Наявність у містах зелених насаджень є одним з найбільш сприятливих екологічних факторів. Зелені насадження активно очищають атмосферу, кондиціонують повітря, знижують рівень шумів, перешкоджають виникненню несприятливих вітрових режимів, крім того, зелень в містах благотворно діє на емоційний стан людини. При цьому зелені насадження повинні бути максимально наближені до місця проживання людини, тільки тоді вони можуть надавати максимальний позитивний екологічний ефект.

Проте в містах зелені насадження розташовані вкрай нерівномірно. Зелене будівництво в районах новобудов також пов'язане з чималими труднощами як технічного, так і економічного характеру. Вартість озеленення 1 га території обходиться в середньому в 20 тис. руб., А пристрій газону на тій самій території - 6 тис. руб. Озеленення дрібних ділянок коштує ще дорожче, досягаючи 10-15 тис. руб. за 1 м2. Ясно, що в останньому випадку дешевше і простіше асфальтувати дворову територію, ніж озеленювати її. У технічному відношенні зелене будівництво не може знаходитись на території новобудов і гнити в ґрунті відходів будівництва. Проте максимально можливе озеленення міських територій належить до числа найбільш важливих екологічних заходів у містах.

Завершуючи розбір основних факторів, що формують екологічний стан у містах, зупинимося ще на одній проблемі, безпосередньо пов'язаної з екологією людини. Вище вказувалися фактори, що формують навколишнє середовище міст, тим часом дорослий житель великого міста в будній день переважну частину часу проводить в замкнутих просторах - 9 год. на роботі, 10-12 - вдома і не менше години в транспорті, магазинах та інших громадських місцях і, таким чином, безпосередньо стикається з навколишнім середовищем міста приблизно 2-3 години на день. Цей факт змушує звернути особливо серйозну увагу на екологічні характеристики виробничої та житлової середовищ.

Створення в замкнутих просторах комфортних умов і перш за все очищеного кондиціонованого повітря і зниженого рівня шумів може значно зменшити негативний вплив міського середовища на здоров'я людини, та й заходи ці вимагають відносно невеликих матеріальних витрат. Вирішенню цього питання, однак, поки що приділяється недостатньо уваги. Зокрема, навіть у новітніх проектах житлових будинків часто не передбачаються конструктивні можливості встановлення кондиціонерів і повітряних фільтрів. Крім цього, в межах самої житлової середовища діє чимало факторів, що впливають на її якість. До них слід віднести газові кухні, значно підвищують загазованість житлового середовища, знижену вологість повітря (при наявності центрального опалення), наявність значної кількості різноманітних алергенів - в килимах, м'яких меблів і навіть у теплоізолюючих матеріалах, вживаних при будівництві, і багато інших чинників. Негативні наслідки всього зазначеного вище повинні не тільки передбачатися при новому будівництві та капітальному ремонті, але і потрібні активні дії щодо поліпшення якості житлового середовища від кожного городянина.

5. Проблема міських відходів

До ери агломерацій утилізація відходів була полегшена завдяки всмоктуючої здатності навколишнього середовища: землі і води. Селяни, відправляючи свою продукцію з поля відразу до столу, обходячись без переробки, транспортування, упакування, реклами і торгової мережі, привносили мало відходів. Овочеве очищення, тощо, скормлювалося чи використовувалося як гною як добриво ґрунту для врожаю майбутнього року. Пересування в міста привело до зовсім іншої споживчої структурі. Продукцію стали обмінювати, а отже, упаковувати для більшої зручності.

В даний час жителі Нью-Йорка викидають в день в загальній складності близько 24000 т матеріалів. Ця суміш, що складається в основному з різноманітного мотлоху, містить метали, скляні контейнери, макулатуру, пластик і харчові відходи. У цій суміші міститься велика кількість небезпечних відходів: ртуть з батарейок, фосфоро-карбонати з флюорисцентних ламп і токсичні хімікати з побутових розчинників, фарб і запобіжників дерев'яних покриттів.

Місто розміром з Сан-Франциско має велику кількість алюмінію, ніж невелика бокситова шахта, міді - чим середня мідна копія, і більшою кількістю папери, ніж можна було б отримати з величезної кількості деревини.

З початку 70-х до кінця 80-х у Росії побутових відходів стало в 2 рази більше. Це мільйони тонн. Ситуація на сьогоднішній день представляється наступної. З 1987 року кількість сміття по країні збільшилося в два рази і склало 120 млрд. т на рік, враховуючи промисловість. Сьогодні тільки Москва викидає 10 млн. т. промислових відходів приблизно по 1 т на кожного жителя!

Як видно з наведених прикладів масштаби забруднення навколишнього середовища міськими відходами такі, що гострота проблеми наростає з кожним днем.

6. Шляхи вирішення проблеми

Приблизно за 500 років до нашої ери в Афінах був виданий перший з відомих едикт, що забороняє викидати сміття на вулиці, що передбачає організацію спеціальних смітників і що пропонує сміттярам скидати відходи не ближче ніж за милю від міста.

З тих пір сміття складували на різних сховищах у сільській місцевості. У результаті зростання міст вільні площі в їх околицях зменшувалися, а неприємні запахи, зростання кількості пацюків, викликане звалищами, стали нестерпними. Окремо розташовані звалища були замінені ямами для зберігання сміття.

Близько 90% відходів у США до цих пір закопується. Але звалища в США швидко заповнюються, і страх перед забрудненнями підземних вод робить їх небажаними сусідами. Ця практика змусила людей у багатьох населених пунктах країни припинити споживання води з криниць. Бажаючи зменшити цей ризик, влада Чикаго з серпня 1984 р. оголосили мораторій на розробку нових площ під звалище до тих пір, поки не буде розроблений новий вид моніторингу, що стежить за переміщенням метану, тому що якщо не проконтролювати його освіту, він може вибухнути.

Навіть просте поховання відходів є дорогим заходом. З 1980 по 1987 рр.. вартість поховання відходів у США зросла з 20 до 90 доларів за 1 т. Тенденція до подорожчання зберігається і сьогодні.

У густо населених районах Європи спосіб захоронення відходів, як вимагає занадто великих площ і сприяє забруднення підземних вод, був предпочтен іншому - спалювання.

Перше систематичне використання сміттєвих печей було випробувано в Нотингеме, Англія, в 1874 р. Спалювання скоротило обсяг сміття на 70-90%, залежно від складу, тому воно знайшло своє застосування по обидві сторони Атлантики. Густонаселені і найважливіші міста незабаром впровадили експериментальні печі. Тепло, що виділяється при спалюванні сміття стали використовувати для отримання електричної енергії, але не скрізь ці проекти змогли виправдати витрати. Великі витрати на них були б доречні тоді, коли не було б дешевого способу поховання. Багато міст, які застосували ці печі, незабаром відмовилися від них через погіршення складу повітря. Поховання відходів залишилося в числі найбільш популярних методів вирішення даної проблеми.

Найбільш перспективним способом вирішення проблеми є переробка міських відходів. Отримали розвиток наступні основні напрямки в переробці: органічна маса використовується для отримання добрив, текстильна і паперова макулатура використовується для отримання нового паперу, металобрухт спрямовується на переплавку. Основною проблемою в переробці є сортування сміття та розробка технологічних процесів переробки.

Економічна доцільність способу переробки відходів залежить від вартості альтернативних методів їх утилізації, положення на ринку вторинної сировини і витрат на їх переробку. Довгі роки діяльність з переробки відходів утруднялася того, що існувала думка, ніби будь-яку справу має приносити прибуток. Але забувалося те, що переробка, в порівнянні з похованням і спалюванням, найбільш ефективний спосіб вирішення проблеми відходів, так як потребує менше урядових субсидій. Крім того, він дозволяє економити енергію і берегти навколишнє середовище. І оскільки вартість площ для поховання сміття зростає через жорсткість норм, а печі занадто дорогі й небезпечні для навколишнього середовища, роль переробки відходів буде неухильно зростати.

7. Людина, місто і навколишнє середовище

Велике місто змінює майже всі компоненти природного середовища - атмосферу, рослинність, ґрунт, рельєф, гідрографічну мережу, підземні води, ґрунт і навіть клімат. Процес урбанізації, обумовлений у цілому розвитком суспільного виробництва і характером соціальних відносин, сам чинить все більш різнобічно вплив на розвиток і розміщення виробництва іншої сфери діяльності суспільства, змінюючи його соціальну та економічну структуру, демографічні показники, умови розвитку особистості.

Людина постійно мріє про краще майбутнє. З давніх часів він або стихійно, або свідомо перетворював і удосконалював вигляд населених пунктів. Анітрохи не дивує життєздатність міст, адже в них акумульовані матеріальні цінності, які часто просто не можна оцінити, - будинки, громадські будівлі, театри, стадіони, дороги, мости, трубопроводи та парки.

Місто, в кінцевому рахунку, відображає класовий характер суспільства, його протиріччя, пороки і контрасти.

Міста є центрами політичного і культурного життя. Вони виникли в часи рабовласництва, розвивалися при феодалізмі і капіталізмі. Процес концентрації населення в містах проходить значно швидше зростання загальної чисельності населення. За даними ООН, міське населення в світі щорічно збільшується на 4% на рік.

Поява мегалополісів означає стихійну реконструкцію великих районів Землі. При цьому страждають повітряний і водний басейни, зелені масиви, порушуються транспортні зв'язки, що призводить до дискомфорту в усіх відношеннях. Багато міст розширюються так, що не можуть уже розміститися на суші і починають "сповзати в морі".

Процес концентрації населення в містах неминучий і в своїй сутності позитивний. Але структура досконалого міста, його індустріальний, "містоутворюючий" фактор зайшли в суперечність з історичним призначенням міста і його роллю в підвищенні життєвого рівня людей.

Сучасні великі міста, особливо мегалополіси, розширилися стихійно, включають в себе житлові об'єкти, численні наукові та громадські установи, промислові підприємства і об'єкти транспорту, ростуть, поширюються, зливаються між собою, витісняючи і знищуючи живу природу Землі. Сучасні промислові міста, особливо деякі суперміст в капіталістичних країнах, являють собою в більшості випадків масу бетону, асфальту, гару, отруйних викидів.

Висновок

Людство прийшло до розуміння, що подальший розвиток технічного прогресу неможливо без оцінки впливу нових технологій на екологічну ситуацію. Нові зв'язки, створювані людиною, повинні бути замкнуті, щоб забезпечити незмінність тих основних параметрів системи планети Земля, які впливають на її екологічну стабільність.

Природа, не зачеплена цивілізацією, повинна залишатися резервом, який з часом, коли велика частина земної кулі буде служити промисловим, естетичним і науковим цілям, стане здобувати усе більше значення еталона, критерію, зокрема естетичного, надалі можлива поява і інших невідомих нині значень цих зон. Тому необхідний раціональний, науково обґрунтований підхід до практики розширення областей незайманої природи, заповідників, тим більше що в міру розвитку науково-технічної революції обсяг негативних впливів на природні естетично цінні об'єкти збільшується настільки, що культурна діяльність, спрямована на компенсацію наносимого збитку, часом не справляється зі своїми завданнями.

У цих умовах особливе значення має визначення оптимального співвідношення природи з культурним ландшафтом. Обґрунтована стратегія і планомірна організація у взаємодіях суспільства з природним середовищем - новий етап природокористування. В умовах розвиненого соціалізму одержують особливе значення усі форми діяльності по естетичної реконструкції природного середовища. Це перш за все культура оформлення знаходяться у виробництві та реставруються площ, архітектура рекреаційних ландшафтів, збільшення територій під національні парки, заповідники, розвиток мистецтва створення садів і парків, малих дендродекораціонних форм. Особливе значення набуває вдосконалення туризму як форми відпочинку широких мас трудящих.

Разом з тим існує і розрив між підвищенням загального культурного рівня населення і культурою відносин до природи. Тому виникає необхідність, по-перше, у створенні системи природоохоронних заходів, по-друге, наукове обґрунтування і включення в цю систему критеріїв естетичної оцінки природи, по-третє, розвиток системи екологічного виховання, вдосконалення всіх видів художньої творчості, пов'язаних з природою.

Список літератури

1.С.І. Колесніков. Екологія навчальний посібник. М., 2006.

2.Казначеев В.П. Проблеми екології міста та екології людини. Урбоекології. М., 1990.

3.Ревіч Б.А., Саєтов Ю.Є. Еколого-геохімічна оцінка навколишнього середовища промислових міст / / Урбоекопогія. М., 1990.