рефераты
Главная

Рефераты по международному публичному праву

Рефераты по международному частному праву

Рефераты по международным отношениям

Рефераты по культуре и искусству

Рефераты по менеджменту

Рефераты по металлургии

Рефераты по муниципальному праву

Рефераты по налогообложению

Рефераты по оккультизму и уфологии

Рефераты по педагогике

Рефераты по политологии

Рефераты по праву

Биографии

Рефераты по предпринимательству

Рефераты по психологии

Рефераты по радиоэлектронике

Рефераты по риторике

Рефераты по социологии

Рефераты по статистике

Рефераты по страхованию

Рефераты по строительству

Рефераты по таможенной системе

Сочинения по литературе и русскому языку

Рефераты по теории государства и права

Рефераты по теории организации

Рефераты по теплотехнике

Рефераты по технологии

Рефераты по товароведению

Рефераты по транспорту

Рефераты по трудовому праву

Рефераты по туризму

Рефераты по уголовному праву и процессу

Рефераты по управлению

Реферат: Вексель и его атрибуты

Реферат: Вексель и его атрибуты

Вексель і його обов’язкові атрибути.


План


  1. Основні характеристики векселів:

а) Складання і форма переказного векселя.

б) Складання і форма простого векселя.

  1. Виготовлення вексельних бланків.

  2. Використання вексельних бланків.


Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Випускаються такі види векселів: переказний, простий.


Переказний вексель повинен мати:

1) найменування "вексель", яке включене до тексту самого документа і подане тією мовою, якою цей документ складений;

2) простий і нічим не обумовлений наказ сплатити певну суму;

3) найменування того, хто повинен платити (платника);

4) зазначення строку платежу;

5) зазначення місця, де має здійснитися платіж;

6) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

7) зазначення дати і місця складання векселя;

8) підпис того, хто видає вексель (векселедавця).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів не має сили переказного векселя, за винятком випадків, зазначених нижче:

  • переказний вексель, строк платежу в якому не вказаний, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред'явленням;

  • при відсутності особливого зазначення, місце, позначене поруч з найменуванням платника, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання платника;

  • переказний вексель, у якому не вказано місце його складання, вважається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Переказний вексель може бути виданий за наказом самого векселедавця. Він може бути виданий на самого векселедавця. Також може бути виданий за рахунок третьої особи.

Переказний вексель може підлягати оплаті за місцем проживання третьої особи, або в тому ж місці, де знаходиться місце проживання платника, або в якомусь іншому місці.

У переказному векселі, який підлягає оплаті строком за пред'явленням або у такий-то час від пред'явлення, векселедавець може обумовити, що на вексельну суму будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною. Відсоткова ставка має бути вказана у векселі; при її відсутності умова вважається ненаписаною. Відсотки нараховуються від дня складання переказного векселя, якщо не вказана інша дата.

Якщо сума переказного векселя зазначена і словами, і цифрами, то у випадку розбіжності між ними, вексель має силу на суму, зазначену словами. Якщо у переказному векселі сума зазначена кілька разів (або словами, або цифрами), то у випадку розбіжності між ними вексель має силу лише на меншу суму.

Якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, фальшиві підписи або підписи вигаданих осіб, або ж підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які їх поставили, або від імені яких він підписаний, то підписи інших осіб все ж не втрачають сили.

Кожний, хто підписав переказний вексель як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем, і, якщо він заплатив, має ті самі права, які мав би той, хто був вказаний як представник. У такому ж становищі знаходиться представник, який перевищив свої повноваження.

Векселедавець відповідає за акцепт і за платіж. Він може зняти з себе відповідальність за акцепт; будь-яка умова, за якою він знімає з себе відповідальність за платіж, вважається ненаписаною.

Якщо переказний вексель, не заповнений на момент видачі, був заповнений у суперечності зі здійсненими угодами, то недотримання цих угод не може бути протиставлено векселедержателю, якщо тільки він не придбав переказний вексель нечесним шляхом або ж при придбанні його не здійснив грубої необережності.


Простий вексель має такі реквізити:

1) найменування "вексель", яке включене безпосередньо в текст і висловлене тією мовою, якою цей документ складений;

2) просте і нічим не обумовлене обіцяння сплатити визначену суму;

3) зазначення строку платежу;

4) зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж;

5) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійснений;

6) зазначення дати і місця складання векселя;

7) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Документ, у якому відсутній який-небудь з реквізитів, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче. Простий вексель, строк платежу в якому не вказано, розглядається як такий, що підлягає оплаті за пред'явленням. У разі відсутності особливого зазначення місце складання документа вважається місцем платежу і разом з тим місцем проживання векселедавця. Простий вексель, у якому не вказано місце його складання, розглядається як підписаний у місці, позначеному поруч з найменуванням векселедавця.

До простого векселя застосовуються, оскільки вони не є несумісними з природою цього документа, постанови, які стосуються переказного векселя.

Векселедавець за простим векселем зобов'язаний так само, як і акцептант за переказним векселем.

Прості векселі строком у такий-то час від пред'явлення повинні бути пред'явлені векселедавцю для відмітки у строки, вказані у статті 23 Положення про переказний і простий вексель (затверджено постановою ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 р. № 104/1341). Строк від пред'явлення починається з дня відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця поставити датовану відмітку засвідчується протестом (стаття 25 цього закону), дата якого є початком відрахування строку дії від пред'явлення.

Векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.


Векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).


Вексельні бланки виготовляються способом офсетного та високого друку і після обрізки мають розмір 297х105 мм. Формат полоси набору - 15х5 квадратів. Бланки можуть скріплюватися у блоки за допомогою клею по 25 або 50 примірників. Допуски у розмірах вексельних бланків складають по висоті та ширині +,- 2мм, по косині 2 міліметри.

Вексельні бланки за текстом, графічними елементами, розміром полів, кольором і розташуванням реквізитів повинні відповідати зразкам згідно з додатками № 1 і № 2 Правил виготовлення і використання вексельних бланків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 10 вересня 1992 р. № 528

Вексельні бланки мають містити такі вихідні дані:

  • повна, скорочена або умовна назва поліграфічного підприємства-виробника;

  • місце і рік випуску;

  • номер замовлення;

  • тираж.

При виготовленні вексельних бланків можуть застосовуватися такі матеріали:

  • папір офсетний ГОСТ 9094-83;

  • папір етикетковий ГОСТ 7625-55;

  • фарба офсетна чорна 2513-II ТУ 29.07-777-86;

  • фарба офсетна чорна 2513 ТУ 29.02-1114-85;

  • фарба офсетна чорна 2513 ТУ 29.02-883-79;

  • фарба офсетна чорна 2513 ТУ 29.02-805-77.

Не дозволяється виготовлення вексельних бланків на папері, задрукованому на звороті.

Щодо інших вимог до виготовлення вексельних бланків, то слід керуватися технічними умовами ОСТ-29.27-85.


Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Вексель підписується:

  • від імені юридичних осіб - власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою;

  • від імені фізичних осіб - власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою. Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності).

Зміни до тексту векселя можуть вноситися за ініціативою його держателя виключно векселедавцем (трасантом) шляхом закреслення старого реквізиту та написання нового із зазначенням дати внесення змін та підписанням відповідно до Закону Про обіг векселів в Україні від 5 квітня 2001 року № 2374-III.

Держатель векселя повинен дати згоду на внесення змін до тексту векселя шляхом написання на зворотному боці векселя слів "відповідно до змін" із зазначенням дати внесення змін та підписанням згідно з вимогами Закону Про обіг векселів в Україні від 5 квітня 2001 року № 2374-III.

У разі зміни строку платежу за переказним векселем держатель векселя повинен одержати згоду (акцепт) трасата на оплату векселя відповідно до нового строку. У разі коли акцепт вже було здійснено раніше, держатель векселя повинен одержати додаткову згоду акцептанта відповідно до нового строку.

Якщо держатель векселя, який погодився на внесення змін до тексту векселя, бажає зберегти відповідальність попередніх індосантів, він повинен одержати їх згоду. У противному разі попередні індосанти несуть відповідальність таку, як і до внесення змін.

Зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також установи та організації, які фінансуються за рахунок державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим чи місцевих бюджетів, зобов'язуються та набувають права за переказними і простими векселями лише у випадках і в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Використання векселів Національним банком України здійснюється відповідно до законодавства України про обіг векселів. Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Установи банків та органи Державного казначейства України, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування векселедавців простих векселів, трасатів (акцептантів) за переказними векселями, виконують функції розрахункових палат згідно із статтею 38 Уніфікованого закону.

Порядок здійснення функцій розрахункових палат визначається:

  • для органів Державного казначейства України - Кабінетом Міністрів України;

  • для установ банків - Національним банком України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Вексель, опротестований нотаріусом (виконавчий напис нотаріуса) у встановленому законом порядку, є виконавчим документом.

Резиденти можуть видавати та індосувати векселі, як переказні, так і прості, в іноземній та національній валюті для розрахунків з нерезидентами за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) відповідно до валютного законодавства України.

Умови проведення розрахунків між резидентом та нерезидентом із застосуванням векселів обов'язково відображаються у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Придбання резидентом векселя в іноземній валюті та проведення розрахунків між резидентами за таким векселем здійснюються відповідно до валютного законодавства України.

Векселедавець зобов'язаний вести реєстр виданих векселів у порядку, затвердженому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Платіж за втраченим векселем може бути здійснений за умови встановлення права власності на нього в порядку, визначеному законом.

Забороняється використовувати векселі як внесок до статутного фонду господарського товариства.


Література


  1. Закон України Про цінні папери і фондову біржу № 1201-XII від 18.06.1991 р.

  2. Постанова КМУ і НБУ про затвердження Правил виготовлення і використання вексельних бланків № 528 від 10.09.1992 р.

  3. Положення про переказний і простий вексель (затверджено постановою ЦВК і РНК СРСР № 104/1341 від 7.08.1937 р.)

  4. Закон України Про обіг векселів в Україні № 2374-III від 5.04.2001 р.


1

12



2

11



3

10



4

9



5

8



6

7



© 2012 Рефераты, доклады и дипломные работы, курсовые работы бесплатно.