Реферат: Новый курс президента Ф.Д. Рузвельта

ціональна академія внутрішніх

справ України

Факультет заочного навчання.

Госпрозрахункова форма.

Контрольна робота

Дисципліна: Історія держави і права зарубіжних країн

На тему: “Новий курс” президента Ф.Д.Рузвельта

Слухача 1-КА курсу , групи №2

Залікова книжка№00-0080

Ільїна Костянтина

Мсце роботи: УНТК ТК “Інтер”

Домашня адреса: пр-т

Свободи буд. 15/1 кв. 192

Київ 2000 рік

ЗМІСТ

Вступ стор. 2

1.Передумови впровадження «Нового курсу». стор. 4

2.Суть «Нового курсу». стор. 6

3.Значення «Нового курсу» у подальшому стор. 10

розвитку США.

4.Значення «Нового курсу» у розвитку інших стор. 13

держав.

5.Висновок. стор. 15

6.Список використаної літератури. стор. 16

Вступ

Перш за все хотілося би відповісти на питання «Чому я обрав саме цю тему?» . На мою думку , вивчення цієї теми може стати мені у нагоді . Чому? Тому що у цей період США долали економічну кризу , кризу яка за деякіми економічними проблемами схожа на економічну кризу України . Наприклад: безробіття , банкрутство підприємств , і таке інше…

У цій темі є багато дуже цікавих і цінних речей - побудова адміністративного права , перехід держави від монополістичного капіталізму до державно-монополістичного , методи переходу , співвідношення ідей Г.Гувера ідеям Ф.Д.Рузвельта , методи вирішення багатьох економічних і юридичних проблем і так далі…. Одже для себе я знайшов у цій темі дуже багато оригінальних способів подолання різних проблем . А тепер щодо самої кризи…..

Після першої економічної кризи (1920-1921) був тимчасовий затишок аж до 1929 року . Того ж року інші капіталістичні держави подолали наслідки другої світової війни , у цей же час була ліквідована нестача товарів , яка з’явилась завдяки другій світовій війні . На товари , які США збували на світовому ринку зник попит . У середині 1929 року товарний ринок був перенасичений , і у США почалась наступна економічна криза . Згодом ця криза вплинула на весь капіталістичний світ .

Одже , восени 1929 року Сполучені Штати Америки перейшли межу яка розмежувала два етапа її історії . Криза 1929 – 1933 років була самою довгостроковою в історії капіталізму . Якщо криза 1920 – 1921 років продовжувалась лише 9 місяців , то криза 1929 – 1933 років - 44 місяці . Наслідки цієї кризи були дуже жахливі . Майже 45 мільйонів чоловік опинились за межою бідності . У період з 1930 до 1932 років , більш ніж 5 тисяч банків оголосили про свою розрахункову неспроможність . Зачинялись виробничи підприємства , люди опинялися на вулиці без грошей , роботи і соціального захисту . Найбільш тяжкими роками , так званими «роками великої депресії» було потім визнанно період з 1929 по 1933 рік .

У 1933 році , на зміну президенту США Г.Гуверу , до влади прийшлов Франклін Делано Рузвельт зі своєю адміністрацією . Отримавши владні повноваження , Ф.Д.Рузвельт одразу почав впроваджувати свою програму під назвою «Новий курс» . Ця програма - найважливіша подія у розвитку Сполучених Штатів Америки . Вона , збентежила усю державу , все її населення і кожного окремого громадянина . Вона змінила весь устрій державного апарату , ставлення держави до людей , і точку зору що до соціального захисту населення . З одного боку криза завдала дуже багато шкоди окремому громадянину , невеликим підприємцям і бізнесменам . З другого боку впровадження «нового курсу» доповнило законодавство США багатьма дуже важливими і необхідними законами і постановами що направлені на поліпшення життя людини , її соціальний захист , на підтримку підприємств , банків та бізнесменів . Дуже важливе значення для всього подальшого розвитку США має зв’язаний з «Новим курсом» процес переростання монополістичного капіталізму у державно-монополістичний . «Новий курс» передбачував різке посилення державного впливу . Під час цієї реформи серйозно збільшився державний аппарат , була ускладнена його структура і функції . За перші два роки кількість федеральних службовців збільшилась майже на 25 відсотків , було сформовано 35 великих , самостійних відомств і безліч малих підпорядкованих існуючим міністерствам . А насамперед одне із найважливійших досягнень - це утворення нової правової галузі , як адміністративне право .

1.Передумови впровадження «Нового курсу».

У 1928 році , у Сполучених Штатах Америки жодна людина не могла собі уявити , що може трапитись лихо – економічна криза . У державі панував монополістичний капіталізм , однак восени 1929 року держава відчула початок кризи .

Перші прояви кризи можна було побачити вже у середині 1929 року , вони виявлялися в скороченні будівництва , в значному падінні виробництва . У вересні почались епізодичні зриви курсів на Нью-Йоркській бірже , у жовтні падіння курсів стало всезагальним і стрімким , а 24 жовтня почався небачений в історіі США біржевий крах .

Держава не була готова до рішучіх дій що до подолання кризи . Самим яскравим прикладом була сфера соціального захисту , в якій останнім прийнятим законом були статути про пауперів , прийняті у першій половині 17 століття . Статути пауперів були такого змісту – “кожна община повинна мати запаси їжі достатні для підтримки своїх бідняків .”. Взагалі у державі майже не було законів спрямованих на соціальний захист незаможніх . У 1929 році закони про допомогу ветеранам мали 44 штати , сліпим – 22 штати , людям похилого віку – 10 , про допомогу багатодітним – всі окрім п’яти штатів . Система допомоги була дуже відсталою , в цілому дотримувався принцип місцевої відповідальності . У роки “великої депресії” безробіття стало національним лихом . Проблеми зростання матеріальної незабезпеченності , голод , хвороби , виселення із квартир – опинилися на першому плані .

Влітку 1932 року звичайну організацію соціальних служб було замінено надзвичайними , більш потужними . Діючої системи надходження грошей було недосить . В 1930 році , Нью-Йорку щомісяця було потрібно майже 1 мільйон доларів (для допомоги) , три роки потому 15-16 мільйонів доларів . З 1930 по 1933 рік , асигнування на соціальні потреби в Буфало зросли з 1.395.000 (1\22 частина місцевого бюджету) до 3.821.000 (1\3 частина місцевого бюджету) . За цей же період в Мінеаполісі індекс допомоги підскочив зі 150 до 1500 пунктів . Тількі за першій рік кризи витрати на допомогу у 60 містах з населенням більше 100 тис. Збільшились на 92,3 % а у 30 містах з населенням не менш 30 тис. чоловік за два роки (1929-1931) на 217% . З квітня 1932 року по квітень 1933 року розмір допомоги із громадських джерел в цілому по державі зріс на 105 % . Витрати на громадські потреби добряче підірвали муніципальні бюджети . Наприкінці 1932-го року Нью-Йорк , Чікаго , Мілуокі , Цінцінаті , Клівленд , Атланта , Дархем та інші , вичерпали повноваження що до підвищення податків та боргових зобов’язань . Одже , незаможні могли розраховувати тільки на благодійність , якої явно було не достатньо , а знайти роботу було майже не можливо .

До 1932 року промислове виробництво в США зменшилось у цілому на 46% , а по окремим галузям значно більше . Так виробництво чавуна – на 79% , сталі – на 76% , автомобілів – на 80% . Обсяг залізничних перевезеннь зменшився на 52,7 % . Із 279 існуючих домн працювали тільки 44 . Збитки корпорацій тільки за 1932 рік перейшли межу 3 мільйонів доларів . За три роки кризи було визнано банкрутами 5761 банк з суммою вкладів 5 млрд. долларів .

Аграрну кризу яка почалась ще у 1920-1921 роках к 1929 року ще не бкло подалано . Нове і дуже стрімке падіння цін відкинуло найменш забезпечені слої фермерства до самої крайньої межі . У результаті кризи , валовий прибуток американських фермерів впав з 13,8 млрд. долларів у 1929 році , до 6 млрд. долларів у 1932 році . Завдяки кризі держава опинилась на рівні 1911 року.

Внутрішня політика Г.Гувера .

Президент Гувер був категорично проти допомоги безробітним зі збоку держави , він вважав , що ця допомога “Підірве віру населення у свої сили” і “послабить стійкість американського характера” . Одже , усю допомогу зголоднілим було звалено на плечі благодійних організацій . Червоний Хрест та інші схожі благодійні суспільства були зобов’зані збирати гроші серед меценатів .

Для того щоб гальмувати подальшій зріст безробіття , було прийнято рішення видати новий іміграційний закон , котрий перекрив би кордон для безробітних із інших держав . Цей закон набув чинності у липні 1929 року . На його підставі , кожна держава мала свою квоту , пропорційну національному складу усього населення США у 1920 році . Але цей закон аж ніяк не вплинув на економіку .

Ще у 1928 році відчувалось наближення аграрної кризи . Одже на передвиборній компанії Г.Гувер обіцяв розібратися з цим питанням . І він таки розібрався , прийнявши фермерський закон 15.06.1929 року . Відповідно до нового закону , було створено Федеральне фермерське бюро , яке повинно було допомогати фермерам шляхом регулювання цін на сільськогосподарські продукти . Регулювання цін повинно було здійснюватись завдяки закупівлі фермерським бюро надлишків виробництва , тим самим знижуючи пропозицію і підвищуючи попит . На усі потреби , бюро отримало 500 млн. долларів . Також бюро повинно було видавати кредити фермерським кооперативним організаціям , котрі в свою чергу мали змогу кредитувати малих фермерів .

Не пройшло й два роки , як усі фонди бюро було вичерпано . А ціни на пшеницю продовжували падати . Восени 1931 року на складах і зерносховищах фермерського бюро знаходилось майже 250 млн. бушелей пшениці . Одже , фермерське бюро виявилось безсильним перед обличчям кризи .

Криза примусила Г.Гувера відступити від своїх переконань . Перші кроки державного втручання були зроблені Гувером наприкінці 1929 року . 5 грудня президент зібрав керівників провідних банків та трестів для розробки нової програми оздоровлення американської економіки . На цьому засіданні було прийнято рішення вкласти нові капітали в економіку США , і тим самим подолати кризу . Ця програма , як і інші , виявилась неефективною .

Гувером було зроблено ще багато спроб врегулювати економіку , але усі вони були не зовсім правильними . Одже , адміністрації Гувера не вдалося подолати кризу .

Вступ у повноваження президента Ф.Д.Рузвельта

Враховуючи ситуацію , губернатор Ф.Д.Рузвельт в листі законодавцям штата від 07 січня 1931 року , обіцяв що його адміністрація – “стане на путь невідкладної допомоги” , не дивлячись на те що матеріальна допомога по безробіттю “суперечить не тільки усім принципам соціальної політики , а і усім принципам американського громадянства та здорового державного управління .”

Одже , коли прийшов до влади , Ф.Д.Рузвельт одразу ж розпочав аналізувати і шукати методи боротьби із кризою . Ще на передвиборній кампанії , Ф.Д.Рузвельт казав , що державі та народу потрібно йти “новим курсом” , одже , і программа Ф.Д.Рузвельта по лікуванню економіки отримала ім’я “Новій курс”.

Однак , перед прийняттям своїх повноважень у Ф.Д.Рузвельта не було геть ніякої програми по оздоровленню економіки . Уся його программа (як потім свідчило його оточення) знаходилась у маленькій записній книжці у вигляді нотаток . Адже результати були більш ніж кращими .

Повертаючись до передумов впровадження “Нового курсу” , можна сказати що основною причиною звісно-ж була економічна криза , яка з кожним днем була все глибшою . На мою думку , без рішучих змін у державному устрію , та зміни відношення держави до громадських справ , було не можливо . Економіку потрібно було лікувати . А повинен був займатись лікуванням саме уряд . Всеж - такі основна функція держави це регулювання суспільних відносин , а у США була політика державного “не втручання” . І доки Ф.Д.Рузвельт не змінив відношення держави до суспільства та внутрішню політику , криза продовжувалась .

2. Суть «Нового курсу» Ф.Д.Рузвельта .

Нова адміністрація та конгрес перш за все були змушені розібратися з банківсько-фінінсними проблемами . На початку березня 1933 року банки припинили функціонувати . Президент був змушений оголосити надзвичайне положення і зачинити усі банки .

Надзвичайну сесію конгреса було перенесено з 9 березня на 6 , а в перші години своєї діяльності , конгрес прийняв надзвичайний банківський закон . Невдовзі , 10 березня , президент видав наказ , який забезпечував встановлення абсолютного державного контролю над золотом . Цей указ не давав змоги вивезти його за кордон , та займатися спекуляцією золота . Уряд отримав матеріальну змогу декретувати золотий зміст доллара , чим згодом і скористався . Розширив державне втручання в банківську сферу , уряд прийняв рішення почати відродження вже с 13 березня . В цей день було відкрито 12 центральних банків Федеральної резервної системи (ФРС) . Вранці , ще 250 банків у різних містах було визнано “здоровими” , а 15 березня стали до роботи усі без вийнятку банки .

Наступним кроком адміністрації Ф.Д.Рузвельта , було зменшення кількості банків . У 1932 році їх було 6145 , а через рік їх вже було 4897 , а за данними на 1939 рік працювали 5203 банки з капіталом 33,1 млрд. долларів . Таким чином у період з 1933 по 1939 рік кількість банків зменшилась на 15% , а обсяг їх активів зріс на 37 % .

16.06.1933 року було прийнято ще один “банківський” закон - закон “Гласса-Стігала” . Він поділяв депозитні та інвестиціонні операції , тим самим перекриваючи можливість займатися спекулятивними операціями . Ще одним важливим введенням було страхування депозитних вкладів які , не перевищують 2500 долларів . У1934 році сумму , яка підлягає страхуванню підняли до 5000 долларів . У другій половині 1935 року , 14219 банків , які мали вклади на 45 млрд. долларів , повинні були страхувати усі вклади , які доходили до сумми 5000 долларів .

Згідно до банківського закону 1935 року , рада керівників отримала контроль над резервом , який повинен залишатися в банках – членах ФРС . Це означає , що рада зниженням чи підвищенням рівня резерву , мала змогу впливати на ділову активність . Це дуже важливо тому , що діяльність банків опинилась під контролем державної влади .

31 січня 1934 року , Ф.Д.Рузвельт видав закон , за яким золотий зміст доллара було знижено з 25 4/5 до 15 5/21 грама , та встановлено ціну на золото у розмірі 35 долларів за унцію . Таким чином доллар було девальвовано на 12 % . Завдяки цим діям процент платні по облігаціях знизився з 3,76 у 1932 році , до 2,39 у 1940 році . Банкіри також були змушені знизити процентні ставки в приватних операціях . Корпорації сплачували по кредитах 2,9 % , а не 4,25 % як раніше .

Але банківська реформа - це не єдине що треба було робити . Була ще проблема соціального захисту , яка теж хвилювала владу . Одже 12.03.1933 року адміністрація Рузвельта дала добро на асигнування у розмірі 500 млн. долларів , на здійснення допомоги безробітним . Керівником Федеральної адміністрації по здійсненню надзвичайної допомоги (ФЕРА) призначили Г.Гопкінса . Усього було витрачено на допомогу безробітним більш ніж 4 млрд. долларів . Однак безробітні віддавали перевагу не грошовій допомозі , а громадським роботам .

Першою отримала таку допомогу молодь . З квітня 1933 року , почалось відправлення молоді до лісних таборів , де вони мешкали на повному державному забезпечені терміном 6 місяців . Одночасно з цим , вони отримували платню у розмірі 30 долларів , 25 з яких вони повинні були відіслати до своєї родини . За 1933-1939 роки через ці табори пройшли 2 млн. людей віком до 25 років . Але безробітні це не єдині кому була потрібна допомога . Так у серпні 1935 року був прийнятий закон який передбачував два види страхування – по старості та безробіттю . Фонди для виплат утворювались за рахунок налога на підприємців , робітників та службовців у розмірі 1% від заробленної суми . Також цим законом був створений пенсійний ліміт у розмірі 85 долл. на місяць .

З безробіттям все виглядало інакше . Фонди для допомоги утворювались з налогу у розмірі 1% , яким було обкладено підприємців приймавших на роботу вісім та більш робітників .

У тісному зв’язку з цими заходами впроваджувалось законодавство націлене на регулювання операцій на фондових біржах . Так у 1933-1934 роках були прийняті два закони для регулювання біржевої діяльності . На базі цих законів було створенно “Комісію по торгівлі акціями” . До 1937 року в цю комісію звернулись 3500 компаній для реєстрації їх акцій на загальну суму 13 млрд. долларів . Іноді комісія зверталась до суду з проханням не дозволяти тим чи іншим організаціям випуск акцій .

16.06.1933 також було прийнято закон про відновлення промисловості (National Industrial Recovery Act - НИРА) . Завдяки НИРА за короткий термін часу було сформовано 557 основних та 189 допоміжних кодексов в отраслях .

У сфері аграрної політики Ф.Д.Рузвельтом 12.05.1933 року був прийнятий білль о допомозі фермерам (Agricultural Adjustment Act - AAA) . Цей білль ставив для себе головною метою підняти рівень цін , щоб співвідношення між куплею та продажею стало таким як у період з 08.1909 по 07.1914 років . Для досягнення цієї мети було знищено 10,5 млн. акров хлопчатника , близько 6,5 млн. свіней а також багато іншої продукції . Також було об’явлено про виплату премій за зменшення посівних платежей . Но вже у 1936 році , а саме 1 березня , був підписаний закон “о збереженні плодородія почв та о квотах для внутрішнього ринка” . Цим законом було відкрито другий етап в аграрній політиці “Нового курсу” . Ціллю уряду залишилось підвищення цін на продукцію .

16 лютого 1938 року був прийнятий закон завершуючий аграрну політику “Нового курсу” . Був він направлений також на регулювання цін , тільки не шляхом знищення , а шляхом зберігання продукції , яке стимулювалося урядом .

Одже як можна побачити основним методом боротьби із кризою було державне втручання у всі сфери суспільного життя . Якщо порівняти методи Г.Гувера та Ф.Д.Рузвельта , то можна побачити що спільного в них нічого нема . Адже Рузвельт не зважав уваги не те що держава втручається у справи підприємців та громадян . Він бачив виход із економічної кризи тільки завдяки державному втручанню , та регулюванню урядом економічних відносин між підприємцями . Одже як ми можемо побачити його программа державного втручання спрацювала . Почав працювати соціальний захист , контроль за виробництвом та збутом продукції , почалось відродження виробництва , і таке інше… Хоча деякі його методи були трішечкі такими не гуманними (знищення сільскогосподарської продукції) , но саме завдяки цим методам держава подолала кризу і почала розвиватися . А основний метод на мою думку це всеж таки державне втручання , контроль та регулювання суспільних відносин , чого раніше не було .

Значення “Нового курсу” у подальшому розвитку США.

“Новий курс” мав дуже важливе значення для Сполучених Штатів . За час правління Ф.Д.Рузвельта , було прийнято багато нових законів та положеннь , які діють і по цей час .

Наприклад: 5 липня 1935 року було прийнято статут про трудові відносини , відомий як закон Вагнера . Цим законом , вперше в історії США , проголошувались профспілкові права та захищались державним органом який мав реальну владу . Основновною ціллю цього закону було зменшення класових конфліктів . Але він аж ні як не забороняв робітникам страйкувати . Профспілкові права були спеціально перелічені в ст. 7 . В статті 8 перелічувались п’ять видів “несправедливої трудової практики” підприємців . Підприємцям було заборонено втручання у здійснення робітниками прав , перелічених у ст. 7 . Для розслідування жалоб профспілок та робітників на підприємців , було створено Національне управління по робітничім відносинам (НУРВ) . НУРВ мало право видавати розпорядження які підлягали виконанню , не виконувати ці розпорядження було можливо тількі після визнання їх недійсними окружним апеляціонним судом , та підтвердженням цього рішення Верховним судом США .

Але цим законом не було піднято заробітну платню . І завдяки цьому , на почетку серпня 1935 року профспілки Нью-Йорка , під натиском безробітніх , розпочали серію страйків на громадських работах (ВПА) . 9 серпня того-ж року до страйку приєдналось ще декілька десятків тисяч робітників . Страйкові рухи все нарастали та нарастали , під’єднуючи до себе нові й нові міста . Було організовано дуже багато мітінгів , демонстрацій .

І всеж такі вони добилися своєї мети . 19 вересня 1935 року Г.Гопкінс та Х.Джонсон викликали до столиці профспілкових лідерів Нью-Йорка . Після п’ятидневних переговоів , профспілкові лідери повернулись додому з обіцянками влади підняти заробітну платню . В цей же день страйк у Нью-Йорку був закінчен .

Усього у 1936 році було 48 сидячіх страйка , із яких 35 було проведено молодими профспілковими організаціями (КВП – комітети виробничих профспілок) . Сидячі страйки 1936 року , були важливі тим , що у цьому році тільки розпочинались основні темпи росту КВП у 1937-1938 роках . У 1936 році також почалось гарно спланована массова організаційна компанія по втягненню у спілки робітників главних , високотрестированих галузей промисловості , котра змінила обличчя американських профспілок , підготовила важкий для капітолістів 1937 рік та значно підняла політичну вагу робітничого класу . Це не була кампанія яку придумав Д.Льюис та його помічники , як іноді висловлювались історікі буржуазії . Це була класова боротьба мільйонів , це була героїчна праця тисяч прогресивних профспілкових активістів , котра і заклала основи сучасного профспілкового двіженія .

Одним із серьйозних досягнень профспілок хотілося б зазначити закон , котрий був підписаний президентом 30 червня 1936 року “о встановленні мінімальної заробітної платні та максимального робочого дня ” . Таким чином починаючи з 1 жовтня 1936 року любий державний заказ до часних організацій , з сумою більш ніж 10.000 долл. повинен був бути гарантованим із боку виробника слідуючими положеннями : підприємець повинен був дотримуватись умов праці , передбачені статутом , дотримуватись рівня заробітної платні , визначеного міністром праці , встановити 40 – часовий робочий тиждень , не наймати чоловіків молдше 16 років , та жінок молодше 18 років , не застосовувати працю ув’язнених а також підтримувати нормальні санітарні умови .

Контроль за здійсненням цього закону був закріплений за міністром праці , який мав певні повноваження .

6 вересня 1935 року Ф.Д.Рузвельт об’явив , що реформи закінчились і бізнес має “передишку” . Вже 7-го вересня Білий дім отримав багато телеграм з задоволеннями його заяви . Але зроблений у 1935 році здвиг вліво “Нового курсу” (уступки профспілкам та робітничім рухам) залишив дуже глибокий слід у внутрішніх взаємовідносинах господорюючого класу . Керівництво республіканської партії поставило під сумнів “щирість” цього жеста . Та 5 грудня Національна Асоціація Промисловців (НАП) прийняла “платформу американської промисловості”, основні пункти якої вимагали відмови від втручання Федерального уряду у рішення соціально-економічних питаннь . Таким чином починався рух промисловців проти реформ “Нового курсу” , та за відродження старих принципів регулювання економічних відносин . Вслід за НАПом 11 грудня 1935 року з різкою критикою політики Ф.Рузвельта виступила Торгова палата . Наприкінці грудня 1935 року , зі своєю програмою для конгресу виступила “Ліга свободи” . А.Сміт (керівник опозиції) на банкеті який відбувався у отелі “Mayflover” у Вашінгтоні , заявив що президент продався комуністам . С тих пір цей вираз увійшов у лексікон американців , як фальшивий лозунг проти найнезначнішого лібералізму у політиці урядових кіл . 18 травня 1936 року , Верховний суд відмінив закон Д.Гаффі “про регулювання вугільної промисловості” . 1 червня 1936 року під предлогом “захисту контракта”при наймі на роботу” був онулірован закон штату Нью-Йорк , передбачаючий встановлення мінімальної заробітної платні для жінок . Но не зважаючи на протирузвельтовський рух , посилювалось розуміння того , що посилення ролі держави у фінінсово-економічній сфері було вигідно бізнесу у цілому . Оцінюючи банківське законодавство “Нового курсу” , Р.Тагвелл писав , що уряд знайшов найкращу форму об’єднуючу урядове регулювання та часну ініціативу . Він лише сумував з того приводу , що не усі банкіри розуміли , що “ці заходи були основним чином у їх інтересах” . Але тем не менш жоден із рузвельтовських банківських законів не був відмінений Верховним судом . Але була одна дуже важлива відміна зі збоку Верховного суду , він відмінив закон ААА , але зразу після відміни , дивлячись на критичний стан сільського господарства , був прийнятий інший закон , це був практично той же самий ААА , тільки з другими методами надходження грошей для регулювання сільського господарства .

Але всі ці нападки на рузвельтовські реформи , практично нічого гарного правим силам не принесло .

Спираючись на частку господорюючого класу та широкий фронт лівих сил , Ф.Рузвельт та його люди , змогли подолати опір справа та відстояти законодавство 1935 року . Але далі цьго , вони не пішли .

Загострення взаємовідносин внутрі господорюючого класу не змогло не вплинути на положення в обох партіях . Після громадянської війни вагома різниця між цими партіями зникла .

Одже “Новий курс” мав дуже велике значення що до подальшого розвитку соціальної та економічної політикі . Насамперед він встановив межу між робітниками та підприємцями . У ході так званої “війни” профспілок та підприємців з’явились чіткі межи повноважень підприємців (заробітна платня , 40 годинний робочій день , експлуатація дітей , та інше) , та визначились права робітників , а це на мою думку має дуже велике значення дляч подальшого розвитку , та для сучасних Сполучених Штатів .

Значення “Нового курсу” у розвитку

інших держав .

Економічна криза 1929-1933 років затронула в той чи іншій ступені усі капіталістичні держави . Наслідками виявились – різкий спад світової торгівлі , посилення боротьби за ринки збуту товарів , загострення протирічч меж імперіалістичними державами . У світі капітала розгорнулась справжня торгова та митна війна . Наслідками кризи також стали обесцінення валют , порушення міжнародних фінансових зв’язків , банкрутство банків , створення стерлінгового блока під егідою Великобританії .

Взагалі що до зовнішньої політикі , адміністарція Ф.Рузвельта успадкувала її з традиційними основними направленнями та відповідними їм доктринами : Монро в Латинській Америці , “відкритих дверей” у Азії та ізоляціонізма у відношені Європи . У двох словах цю політику можна назвати політикою “доброго сусіда” , як її називають історикі . Серйозним випробовуванням для політикі “доброго сусіда” була експроприація Мексикою великих земельних ділянок , які знаходились у власності громадян США , для проведення аграрної реформи . У вигляді контрмери США відмінили договір з Мексикою про закупівлю мексиканського срібла , що призвело до падіння цін на цей метал , та вимагав від Мексики виплати компенсації . Мексика всеж такі була змушена виплатити компенсацію , у вигляді виплат нефтяним компаніям .

Завдяки такій політиці була прийнята “Лімська декларація” , на конференції 9-27 грудня 1938 року у місті Лім (Перу) . У цій декларації уряди американських держав домовились про континентальну солідарність . Ця солідарність була виражена у “рішучості захищатись від іноземного втручання , використовуючи засоби , диктовані обставинами” .

Дуже важливим зовнішньополітичним актом , який заклав основу для подальших стосунків , було визнання Сполученними Штатами СРСР . Завдяки нормалізації відносин СРСР та США перед урядом Сполучених Штатів гострішим стало питання щодо відносин на Дальному Сході . Рузвельт вже було починав розмови про війну із Японією . Встановлення діпломатичних відносин між США та СРСР , співпало з новими зусиллями СРСР по забезпеченню всезагального миру . Радянський Союз висунув ідею Тихоокеанського пакту про ненапад . Сполучені Шати довгі роки не підтримували цей пакт , хоча і не відмовлялись від нього . Вони дотримувались так званої мовчанки . При цьому Сполучені Штати були не проти щоб СРСР та Японія розпочали між собою війну . Таким чином США притримувальсь нейтралітету , який вони закріпили законодавством у серпні 1935 року . Як предлог для відмови від політичної співпраці з СРСР , вони використовували проблему боргів россійських дореволюційних урядів . Цим законом вони відгородили себе від втручання до справ Європи . Таким чином США “вмили руки” у самий відповідальний момент . Одже коли уся Європа робила все можливе для запобігання Фашистській агресії , США відійшли прикрившись нейтралітетом . Таким чином нормальних політичних стосунків між СРСР та США у ці часи не виходило . Хоча ще у листопаді 33-го року , вони заключили “джентельменськеий договір” . У цьому договорі Російська сторона погоджувалась частково погасити борги . В обмін на це Сполучені Штати прибігли до закону Джонсона , хоча Радянський союз ніяких обов’язків на себе по старим боргам не брав . Одже Радянський Союз не мав бажання погоджуватись на небажаний прецедент . Наприкінці січня 1935 року держдепартаментофіційно заявив про припинення радянсько-американських переговорів по фінансово-економічним питанням . Внаслідок цього було зачинено генеральне консульство США у Москві і т. д…

Завдяки цьому жесту зі збоку Сполученних Штатів , СРСР обмежив імпорт із США , а діючі замовлення без особливих проблем розмістив за межами Сполученних Штатів .

Незважаючи не це деяких результатів вдалось досягти у 1935 році . У квітні 1935 року , радянська сторона заявила о збільшенні закупок у США . Але Сполученні Штати відмовились . У серпні 1937 року за ініціативою СРСР була заключена торгова угода . Угода була правовою базою для двохстороньої торгівлі , та кожен рік продовжувалась , доки у 1951 році , Сполучені Штати одностороннім актом не денонсували її .

Одже у зовнішній політиці Сполучені Штати обрали роль “Доброго сусіда” тим самим , вони хотіли відгородити себе від військових дій . Не всі держави Європи та Світу схвалювали цей вибір . Але всеж такі США відгородили себе від другої світової війни . І практично не приймали у ній участі . Цією політикою , США заробили собі ім’я “доброго сусіда” на довгі роки . Чим на мою думку кращого для себе нічого не зробили . Але всеж такі під час “нового курсу” було закладено гарну основу для зовнішньополітичних та економічних відносин . Визнання СРСР відкрило новий шлях до розвитку . Та на мою думку це було важливим рішенням не тільки для Сполучених Штатів , а й гарним напрямком для подальшого розвитку та взаємодії для іншіх держав . Окремо для СРСР .

Висновок.

Із зробленної мною роботи можна зробити дуже обширні висновки . Поперше про саму націю , їх внутрішній настрій , ідеологію , позиції , та таке інше…

Але хотілося б зазначити деякі моменти , які мали важливе значення для розвитку США , інших країн , її внутрішньої та зовнішньої політикі , економікі , суспільного устрою та перш за все парвової бази .

На мою думку на першому місці стоїть сам президент , це людина яка змогла підняти державу із глубокої економічної кризи , підібрати необхідні методи для подолання кожної окремої проблеми , та на скількі це можливо відгородити суспільство від небажаних проблем (у часності війни) . Його методи по своїм принципам не мали нічого важкого . Важливим був підхід до тої чи іншої справи , пошук методів , котрі б підходили до саме цієї проблеми , та задовольнили максимальну кількість людей . Методи боротьби він був змушений знаходити миттєво , бо того вимагав стан держави та її економіка . Одже знайдені методи повинні були підходити , бо на переробку не було часу . Найважливійшими звісно ж були перші 100 днів після приходу до влади . У ці дні було закладено основу для подальшої реформи .

Мабуть друге місце займає соціальна реформа яка повинна була бути здійсненною , на мою думку , ще задовго до кризи . Але завдяки принципам урядових службовців не була зроблена . Знов таки завдяки президентові , було зроблено занодавчу базу для розвитку цієї галузі . Завдяки цій базі , розвинулись профспілки , які в свою чергу розпочали діяльність по захисту робітників , вплинули на уряд , завдяки чому було встановленно мінімальну заробітну платню та максималну тривалість рабочого дня . Після появи профспілок з’явилась реальна сила , яка могла на законних підставах захищати права робітників . А це дуже важливе досягнення .

Ще хотілося б зазничити вагу деякіх зовнішньополітичних дій . Хоча деякі дії не схвалювали інші держави та окремі люди , вони були спрямовані насамперед на захист держави в цілому , та кожного громадянина окремо . Також стосовно зовнішньої політики , хотілося б визначити яку роль зіграло визнання Сполученими Штатами СРСР . Налагодження стосунків в деякій мірі пом’якшили відносини між двома великими державами , що в майбутньому зіграло дуже важливу роль . Було заключено доровора націлені на покращення економічних відносин , політичних відносин та в інших напрямках . В економічному напрямку було закладено гарний фундамент для подальшого розвитку взаємовідносин .

А взагалі у двох словах це можна охарактеризувати як правильно встановлене законодавство . Правові заходи що було впроваджено під час реформ принесли США багато гарних результатів та правову основу для подальшого економічного та політичного розвитку .

Список використаної літератури.

1 . “История США” из-во Наука 1985 г.

2 . С.В.Иванов “Война с бедностью Ф.Д.Рузвельта” 1989 г.

3 . В.Е.Коломойцев “100 дней президента Рузвельта” 1997 г.

4 . И.В.Галкин “На пути в Белый дом” 1991 г.

5 . Е.В.Ананова “Новейшая история США” 1962 г.

6 . В.Л.Мальков “Новый курс в США” 1973 г.

7 . М.З.Шкундин “К истории государственно-монополистической социальной политики” 1980 г.

8 . М.Батурин “США и Мюнхен: из истории американской внешней политики 1937 – 1928 г.г.” 1961 г.

9 . В.Л.Мальков и Д.Г.Наджафов “Америка на перепутье 1929 – 1933 г.г.” 1967 г.

10 . Э.А.Иванян “Белый дом: президенты и политика” 1976 г.

11 . Н.Н.Яковлев “Франклин Рузвельт – человек и политик” 1969 г.