Курсовая работа: Розвиток недержавних пенсійних фондів в Україні

Курсовая работа: Розвиток недержавних пенсійних фондів в Україні

Зміст

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Теоретико-економічні передумови виникнення недержавних пенсійних фондів в Україні

1.1 Необхідність створення недержавного пенсійного фонду в Україні

1.2 Суть, структура і функціональні завдання НПФ в Україні

1.3 Державне регулювання діяльності НПФ в Україні

РОЗДІЛ 2. Аналіз функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні

2.1 Основні принципи діяльності та особливості функціонування НПФ

2.2 Динаміка розвитку недержавного пенсійного забезпечення

2.3 Аналіз інвестиційної діяльністі НПФ

РОЗДІЛ 3. Стратегії та перспективи розвитку НПФ в Україні

3.1 Стратегії розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення.

3.2 Шляхи вдосконалення системи НПЗ в Україні та перспективи його розвитку

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Курсова работа присвячена теоретичним, методичним і практичним питанням формування державної політики в сфері діяльності недержавних пенсійних фондів.

Актуальність теми дослідження. Одним із найважливіших здобутків України протягом останніх кількох років є реформування пенсійної системи з метою підвищення рівня соціального захисту населення. Необхідність структурного реформування системи пенсійного забезпечення населення країни є очевидною, виходячи з таких соціально-економічних факторів, як: зростання демографічного навантаження; неспроможність традиційної солідарної системи, що базується на принципі перерозподілу, забезпечити необхідні фінансові ресурси для виплати гідних розмірів пенсій; соціальна несправедливість існуючої системи; низький коефіцієнт заміщення, тобто співвідношення розміру пенсії із заробітною платою.

У сфері пенсійного забезпечення зміни проявилися в запровадженні приватного (недержавного) пенсійного забезпечення, яке функціонує в багатьох державах світу. У свою чергу, це спричинило появу якісно нових суб’єктів права — недержавних пенсійних фондів (далі — НПФ), яким властивий особливий цивільно-правовий статус, що пояснюється специфікою виду їхньої діяльності. Можна говорити про те, що законодавча модель НПФ ставить перед доктриною цивільного права завдання переосмислення й розвитку традиційних правових конструкцій, таких як: природа юридичної особи, правосуб’єктність юридичної особи, управління юридичною особою тощо.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають з приводу цивільно-правового статусу НПФ.

Предметом дослідження є наукові погляди, ідеї, концепції і теорії, нормативно-правові акти України та інших держав, які регулюють цивільно-правовий статус НПФ, практика їх застосування.

Метою роботи є обґрунтування організаційно-економічного механізму державного регулювання діяльності НПФ в Україні, а саме передбачається вирішення таких завдань:

розглянути теоретичні концепції створення систем пенсійного забезпечення;

визначити соціально-економічну природу та особливості недержавного пенсійного забезпечення, тенденції його становлення та розвитку в системі соціально-економічних відносин;

обґрунтувати роль держави в регулюванні діяльності НПФ;

здійснити аналіз соціально-економічних передумов розвитку НПФ в Україні; виявити причини, що його гальмують, та обґрунтувати заходи, які доцільно впровадити у системі державного регулювання;

рекомендації щодо сприяння та розвитку добровільного пенсійного забезпечення;

розробити підходи до побудови системи моніторингу соціально-економічних індикаторів (показників) діяльності НПФ.

Зазначу, що різні аспекти пенсійного забезпечення розглядаються у працях вітчизняних та зарубіжних економістів. Вагомий внесок у формування національної концепції пенсійного забезпечення зробили: С. Березіна, М. Вінер, В. Геєць, В. Гордієнко, Ю. Драбкіна, Б. Зайчук, С. Злупко, В. Колбун, Е. Лібанова, Б. Надточій, Ю. Палкін, М. Папієв, І. Сахань, С. Сивак, Б. Сташків, Н. Тихоненко, Фалін Г.І., Цвєтков В.В., Цисар І.Ф., Четиркін Є.М. та інші.

РОЗДІЛ 1. Теоретико-економічні передумови виникнення недержавних пенсійних фондів в Україні

1.1 Необхідність створення недержавного пенсійного фонду в Україні

У 80-90-х роках у світі відбулися суттєві зміни у системі приватного пенсійного забезпечення. Значна частина традиційних пенсійних планів (програм) із фіксованими виплатами була трансформована у суто накопичувальні плани (програми) з фіксованими розмірами внесків.

Чинна солідарна система пенсійного забезпечення не відповідає сучасним потребам і має цілу низку серйозних проблем. Так, здійснювані сьогодні пенсійні виплати недостатні для забезпечення навіть мінімально допустимого рівня життя осіб похилого віку, а середня трудова пенсія становить трохи більш як 40% прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. У трудовій пенсії нівелюється диференціація, пов'язана зі стажем роботи і розмірами попереднього заробітку. Високі ставки обов'язкових відрахувань до Пенсійного фонду (33,2% для роботодавців) посилюють процес тінізації економіки. Загалом пенсійна система має, по суті, адміністративно-розподільчий характер, де за рахунок внесків на пенсійне страхування здійснюються окремі види соціальних виплат, які не залежать від участі у фінансуванні пенсійного забезпечення.

Реформування пенсійного забезпечення, що відбувається в Україні, спрямоване на створення трирівневої системи і передбачає удосконалення нинішньої розподільчо-солідарної системи (перший рівень), створення загальнообов'язкової накопичувальної системи (другий рівень) та поступове запровадження елементів добровільної накопичувальної системи (третій рівень).

Важливою умовою успішної реалізації пенсійної реформи є розвиток недержавного пенсійного забезпечення як складової частини системи накопичувального пенсійного забезпечення. Воно ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їхніх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень із метою отримання додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат за рахунок відрахувань та інвестиційного доходу, нарахованого на них.

Визначальними умовами розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні є створення належної і цілісної законодавчої бази та побудова дійової регулятивної системи, державні гарантії захисту внесків і доходів на інвестиції від розкрадання та втрат при банкрутстві.

Недержавна пенсійна система є безпечним, а у більшості випадків і пільговим засобом забезпечення після виходу на пенсію більш високого життєвого рівня, ніж той, що його спроможна забезпечити лише солідарна система.

Інша, не менш важлива функція недержавної пенсійної системи полягає в тому, що вона, як підкреслюють багато дослідників, є джерелом довгострокових інвестицій, необхідних для економічного розвитку країни. Акумулюючи заощадження населення у межах пенсійних програм та інвестуючи їх у акції, облігації підприємств, державні цінні папери, венчурні фонди тощо, пенсійні фонди забезпечують довгострокове фінансування економіки і держави.

В Україні назріла нагальна потреба у створенні та розвитку недержавних пенсійних фондів як обов'язкового елемента системи недержавного пенсійного забезпечення. Ці фонди, з одного боку, мають надати змогу ефективно й цивілізовано залучати кошти громадян і роботодавців на формування додаткових пенсійних заощаджень для забезпечення достойного життя після виходу на пенсію, а з другого – стати джерелом довгострокових інвестицій для реального й інноваційного секторів економіки, що сприятиме загальному економічному розвитку країни.

Отже, створення пенсійного фонду, як державного так і недержавного є необхідним елементом фінансової системи будь-якої країни, і Україна не є винятком.

1.2 Суть, структура і функціональні завдання НПФ в Україні

Недержавний пенсійний фонд – це фінансова установа, призначена для накопичення коштів на додаткову недержавну пенсію та здійснення пенсійних виплат учасникам фонду. Учасники НПФ – це люди, на користь яких сплачуються пенсійні внески до фонду, а вкладники – це особи, які здійснюють такі внески (сам учасник, його роботодавець, професійне об’єднання або члени сім’ї).

НПФ створюється, провадить діяльність і ліквідується згідно з Законом

України "Про недержавне пенсійне забезпечення". НПФ має статус неприбуткової установи, тобто не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками фонду. Весь отриманий фондом інвестиційний дохід розподіляється тільки між його учасниками.

Пенсійні внески стають власністю учасника фонду одразу після їх зарахування на рахунок в НПФ, незалежно від того, хто їх платив – сам учасник, його роботодавець або родичі. Пенсійні кошти не можуть бути вилучені з фонду іншими особами або перерозподілені між іншими учасниками фонду. Учасник НПФ має право розпоряджатися своїми пенсійними коштами згідно з законодавством, тобто протягом періоду накопичення – переводити до іншого НПФ, а за певних підстав – отримувати у вигляді пенсійних виплат. Пенсійні кошти учасника можуть успадковуватись його спадкоємцями.

НПФ не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. Ліквідація НПФ може бути проведена за спеціальною процедурою під контролем Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. При цьому пенсійні накопичення громадян переводяться за вибором учасників до інших НПФ, страхових організацій або банківських установ, які надають послуги з недержавного пенсійного забезпечення.

Органом управління НПФ є рада фонду, яка контролює поточну діяльність НПФ і вирішує основні питання його роботи (зокрема, затверджує інвестиційну декларацію фонду). Рада фонду створюється в кількості не менше 5 осіб, яких можуть призначати засновники фонду, а у випадку корпоративного фонду також і роботодавці-платники, і таким чином впливати на діяльність та інвестиційну політику фонду. Рада підзвітна зборам засновників НПФ – вищому органу управління НПФ, або засновнику, якщо фонд створено одним засновником.

НПФ для виконання своїх функцій використовує послуги інших юридичних осіб – адміністратора, компанії з управління активами (КУА) і банка-зберігача.

Рада фонду вибирає такі компанії, укладає з ними договори про обслуговування фонду і контролює їх роботу. Вкладники перераховують пенсійні внески на рахунок НПФ, відкритий у зберігачі. Адміністратор НПФ обліковує інформацію про суми внесків та інвестиційного доходу на індивідуальних пенсійних рахунках учасників. КУА примножує кошти, що надходять, шляхом їх інвестування в акції, облігації та інші інвестиційні продукти. Але КУА не має прямого доступу до пенсійних коштів.

Усі операції з пенсійними коштами здійснюються через зберігач, який після перевірки відповідності вимогам з інвестування перераховує гроші на придбання різних фінансових інструментів.

Інвестиційний дохід, за вирахуванням адміністративних витрат на обслуговування фонду, розподіляється між учасниками та обліковується на рахунку кожного учасника. Отриманий дохід повторно інвестується, в результаті чого кошти НПФ зростають за принципом складного відсотка. Така структура НПФ була передбачена з метою недопущення втрати пенсійних накопичень і забезпечення "прозорості" діяльності фондів. НПФ юридично відокремлений від засновників, роботодавців - вкладників і компаній, які надають послуги. Тому навіть у разі банкрутства або ліквідації будь-якої з цих компаній, в тому числі й зберігача, пенсійні кошти не будуть втрачені.

Первые НПФ появились в Украине в 2004 году. К 1 января текущего года их число уже достигло 109. В 2008 году количество участников негосударственных пенсионных фондов увеличилось до 482,5 тысячи, а общая сумма пенсионных взносов достигла 582,9 миллиона гривен.

Під час реформи здійснено низку важливих для дальшого розвитку пенсійної системи перетворень.

У солідарній системі:

- забезпечено призначення пенсій на підставі даних системи персоніфікованого обліку;

- запроваджено розмежування джерел фінансування пенсій за різними пенсійними програмами між бюджетом Пенсійного фонду України та державним бюджетом;

- дещо зменшено обсяг пільг зі сплати страхових внесків, зокрема з травня 2009 року здійснені заходи щодо сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України фізичними особами – підприємцями та членами їх сімей, які приймають участь у впровадженні такими суб’єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними в трудових відносинах, на рівні не меншому мінімального розміру страхового внеску на кожну особу;

- законодавчо розмежовано системи справляння податків та справляння страхових внесків;

- передано до Пенсійного фонду України функції з призначення і виплати пенсій і грошового забезпечення від Міноборони, Держприкордонслужби, УДОУ, органів управління інших військових формувань, СБУ, Служби зовнішньої розвідки України, МВС, Держспецзв’язку, ДПА, Державного департаменту України з питань виконання покарань,  МНС, Мінтрансзв’язку та органів судової влади;

- в управлінні Пенсійним фондом України беруть участь представники сторін соціального діалогу (по три представника від  профспілок та об’єднань роботодавців);

- встановлено мінімальну пенсійну виплату на рівні не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що дозволило виконати в повному обсязі норми статті 46 Конституції України.

Основні проблеми формування НПФ пов’язані з недостатнім ступенем макроекономічної стабільності держави, низьким рівнем ефективності діяльності підприємств, капіталізації фінансового ринку та доходів населення.

Причини низького темпу розвитку недержавного пенсійного забезпечення в Україні:

-  низький рівень доходів населення,

-  низька поінформованість як працівників, так і роботодавців,

-  недостатня зацікавленість роботодавців у фінансуванні недержавних пенсійних програм для працівників,

-  обмежений вибір фінансових інструментів, придатних для інвестування в них пенсійних коштів,

-  відставання розвитку ринку капіталу від потреб інституційних інвесторівта недостатньо низькі адміністративні затрати системи через невеликий обсяг нагромаджених активів.

Статтею 1 ч. 15 Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” вперше на законодавчому рівні визначено НПФ. Це юридична особа, створена відповідно до Закону, що має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному цим Законом порядку.

На мою думку, варто погодитися із тим, що як суб’єкт правовідносин, НПФ можна розглядати водночас у кількох ракурсах:

- як юридичну особу, що є учасником відносин у сфері господарювання, має статус неприбуткової організації та функціонує, не переслідуючи мети отримання прибутку;

- як фінансову установу, що автоматично залучає НПФ до суб’єктів фінансового права;

- як суб’єктів інвестиційної діяльності;

- як важливу складову ланку системи соціального забезпечення та учасника правовідносин соціального забезпечення. До цього додамо, що оскільки вагому частину в недержавному пенсійному забезпечення займають майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, суб’єкти недержавного пенсійного забезпечення, у тому числі НПФ, є суб’єктами також цивільного права.

З урахуванням вищенаведеного і враховуючи найбільш істотні ознаки НПФ, можна визначити НПФ як юридичну особу, створену у формі непідприємницького товариства (неприбуткової організації), що функціонує та провадить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду і здійснення учасникам пенсійних виплат на підставах і в порядку, встановлених законом, а також забезпечує адміністрування, зберігання пенсійних активів та управління ними.

1.3 Державне регулювання діяльності НПФ в Україні

Головною метою державної політики у сфері пенсійного забезпечення в Україні є реалізація ефективної та зрозумілої пенсійної реформи, прямованої на забезпеченнягідного рівня життя людей похилого віку та інших категорій громадян, які втратили працездатність, адекватного їх життєвим потребам, створення дієвих механізмів захисту прав та інтересів таких громадян, забезпечення прозорості пенсійної системи.

Для досягнення поставлених завдань урядом проводяться заходи відповідно до пенсійної реформи, складовою якої є подальший розвиток недержавного пенсійного забезпечення.

Виділяють два концептуальних підходи щодо втручання держави у формування та розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення, один з яких зводить це втручання до мінімуму, тому що недержавне пенсійне забезпечення розглядається як саморегулювальна система в ринковій економіці.

Завдання уряду – створення інституціональних основ регулювання цих схем. Інший концептуальний підхід базується на гарантуванні державою ефективної діяльності НПФ, у неможливленні втрати коштів вкладниками та прийнятті всіх ризиків. Саме такий шлях обрала для себе Україна.

Останнім часом прийнято ряд законодавчих актів і нормативних документів щодо діяльності НПФ. Однак процес їх створення та подальшого розвитку в Україні дещо уповільнюється, тому що недостатньо досвіду та відсутні системні наукові дослідження, розробки й запровадження ефективних регулювальних і стимуляційних заходів, які на цьому етапі становлення НПФ є не тільки особливо актуальними, а й складними.

Таким чином, НПФ на початку їх розвитку перебувають у досить складних умовах і внаслідок цього можуть не набути здатності суттєвого впливу на ефективність функціонування економічної системи. Необхідність розроблення обґрунтованої політики держави щодо формування механізмів добровільного пенсійного страхування, посилення державного контролю й регулювання таких фондів зумовлена також негативними результатами діяльності трастів та НПФ у 1990-х рр., що за сучасних умов є одним із суттєвих факторів недовіри населення до будь-яких фінансових інститутів. Ураховуючи важливу соціальну роль інституту недержавного пенсійного забезпечення, необхідність збереження пенсійних коштів і створення умов для їх примноження, передбачено три напрями захисту пенсійних коштів учасників недержавного пенсійного забезпечення, а саме:

1) законодавчі обмеження:

- установлено вимоги щодо диверсифікації напрямів інвестування пенсійних активів;

- заборонено нецільове використання пенсійних активів;

- установлено вимогу розмежування та відокремлення активів пенсійного фонду від активів його засновників і роботодавців

– платників, адміністратора пенсійного фонду (далі – АПФ), компанія з

управління активами (далі – КУА), страхових організацій з метою унеможливлення банкрутства НПФ.

- НПФ не може бути проголошений банкрутом і ліквідований за законодавством про банкрутство;

2) системні вимоги:

- установлено високі вимоги до порядку створення, ліцензування та функціонування адміністратора, КУА, зберігача;

- забезпечується чіткий розподіл функцій нагромадження, зберігання та управління активами НПФ, а також внутрішній контроль за діяльністю суб’єктів, які надають послуги НПФ;

3) регуляторні заходи:

- виконання суб’єктами НПЗ своїх обов’язків контролюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольним комітетом України, НБУ

- діяльність у сфері НПЗ мають право здійснювати тільки суб’єкти, працівники яких мають відповідну кваліфікацію й отримали кваліфікаційне свідоцтво.

Державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення:

1) за діяльністю недержавних пенсійних фондів, страхових організацій та банківських установ здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України;

2) за діяльністю осіб, що здійснюють управління активами недержавних пенсійних фондів, та зберігачів здійснює Державна комісія із цінних паперів та фондового ринку;

3) контроль за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції у сфері недержавного пенсійного забезпечення здійснює Антимонопольний комітет України.

4) контроль за діяльністю зберігачів НПФ, банківських установ, що відкривають пенсійні депозитні рахунки, здійснює Національний банк України.

У квітні 2003 р. була створена Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом у сфері регулювання ринків фінансових послуг, перед яким поставлені основні завдання, що полягають у проведенні єдиної та ефективної політики у сфері надання фінансових послуг, розробленні та реалізації стратегії розвитку ринків фінансових послуг, здійсненні державного нагляду за наданням фінансових послуг та додержанні законодавства у цій сфері.

Відповідно до Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”, який набув чинності 1 січня 2004 р., державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення, а саме за діяльністю недержавних пенсійних фондів, страхових організацій та банківських установ здійснює Держфінпослуг. Як орган державного нагляду та контролю в цій сфері, Держфінпослуг оприлюднює перелік юридичних осіб, які здійснюють діяльність у сфері недержавного пенсійного забезпечення, здійснює обмін інформацією, яка є необхідною для державного нагляду та контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення з відповідними державними органами, зокрема, з Державною комісією із цінних паперів та фондового ринку.

До основних напрямів регулювання у сфері недержавного пенсійного забезпечення належить реєстрація недержавних пенсійних фондів (з видачею їм відповідного свідоцтва), ліцензування юридичних осіб, що будуть надавати послуги з адміністрування пенсійних фондів, аналіз ефективності діяльності всіх суб’єктів системи недержавного пенсійного забезпечення. Відповідно до Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, нормативно-правових актів Держфінпослуг та згідно з планом перевірок фінансових установ, з урахуванням їх специфіки, Держфінпослуг проводить роботу з інвентаризації установ та здійснення ними фінансового моніторингу.

Для подальшого формування ефективної, надійної системи недержавного пенсійного забезпечення необхідно вдосконалити законодавство, яке регулює діяльність акціонерних товариств, з метою захисту прав акціонерів та підвищення рівня корпоративного управління; удосконалити законодавство з питань недержавного пенсійного забезпечення в частині надійності зберігання та нагромадження пенсійних внесків, захисту їх від ризику. Також необхідно опрацювати питання звільнення від оподаткування податком на додану вартість послуг з адміністрування недержавних пенсійних фондів та оподаткування виплат із системи недержавного пенсійного забезпечення і внести пропозиції з удосконалення податкового законодавства; здійснювати емісії цільових середньо- та довгострокових облігацій внутрішньої цільової державної позики, забезпечивши інвестиційну привабливість зазначеного інструменту для формування активів пенсійних фондів.

Світова практика показує необхідність виокремлювати два концептуальні підходи до регулювання державою розвитку та функціонування системи НПЗ. Так, у країнах з ринковою економікою домінує постійний процес саморегуляції ринку, тому державне регулювання в таких країнах зводиться до мінімуму. Що стосується України, то на сьогодні державне регулювання й державні наглядові функції мають бути зосереджені на створенні та дотриманні правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні.

РОЗДІЛ 2. Аналіз функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні

2.1 Основні принципи діяльності та особливості функціонування НПФ

недержавний пенсійний фонд соціальний

Організаційна структура пенсійного фонду відрізняється від решти фінансово-кредитних установ і не передбачає акціонерної чи корпоративної форми власності. Як уже зазначалося, їх засновують приватні корпорації, які фактично є їхніми власниками. У разі, коли пенсійний фонд передають в управління до траст-відділів комерційних банків або страхових компаній, він має назву незастрахований. На практиці саме незастраховані фонди є найпотужнішими інвесторами. У разі, якщо корпорація укладає угоду зі страховою компанією, згідно з якою остання отримуватиме пенсійні внески й забезпечуватиме в подальшому виплати пенсій, пенсійний фонд є застрахованим.

Пасиви пенсійних фондів формуються за рахунок відрахувань корпорацій, підприємств і внесків працівників. Робітники й службовці здійснюють відрахування із заробітної плати і отримують пенсії при досягненні пенсійного віку. Таким чином, пенсійні фонди мають у своєму розпорядженні грошові ресурси довготермінового характеру і здійснюють фінансування економіки й держави шляхом вкладень у державні й приватні цінні папери. Майже 80 % активів пенсійних фондів становлять акції та облігації приватних підприємств, при цьому майже 30 % активів — це прості акції, що дає змогу пенсійним фондам активно впливати на політику корпорацій.

Поряд із приватними інтенсивно розвиваються державні пенсійні фонди, які створюються переважно на рівні центрального уряду й місцевих органів влади. Грошові ресурси цих фондів формуються за рахунок коштів бюджетів різних рівнів і внесків працівників. Активні операції цих фондів здебільшого спрямовані в державні цінні папери, що вможливлює фінансування державного боргу, та в невеликій кількості — в цінні папери корпорацій пенсійних фондів.

НПФ створюється, провадить діяльність і ліквідується згідно з Законом

України "Про недержавне пенсійне забезпечення". НПФ має статус неприбуткової установи, тобто не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками фонду.

Весь отриманий фондом інвестиційний дохід розподіляється тільки між його учасниками. Пенсійні внески стають власністю учасника фонду одразу після їх зарахування на рахунок в НПФ, незалежно від того, хто їх платив – сам учасник, його роботодавець або родичі. Пенсійні кошти не можуть бути вилучені з фонду іншими особами або перерозподілені між іншими учасниками фонду.

Учасник НПФ має право розпоряджатися своїми пенсійними коштами згідно з законодавством, тобто протягом періоду накопичення – переводити до іншого НПФ, а за певних підстав – отримувати у вигляді пенсійних виплат.

Пенсійні кошти учасника можуть успадковуватись його спадкоємцями. НПФ не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. Ліквідація НПФ може бути проведена за спеціальною процедурою під контролем Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. При цьому пенсійні накопичення громадян переводяться за вибором учасників до інших НПФ, страхових організацій або банківських установ, які надають послуги з недержавного пенсійного забезпечення.

НПФ можуть бути трьох видів залежно від складу їх засновників та учасників: корпоративні, професійні та відкриті. У назві кожного фонду зазначається його вид.

Корпоративний НПФ створюється юридичною особою-роботодавцем або кількома юридичними особами-роботодавцями для своїх працівників. Роботодавці - платники можуть приєднатися до діючого корпоративного фонду, підписавши договір про участь з радою корпоративного НПФ, що простіше і швидше, ніж створення нового фонду. Підприємства, які планують створити корпоративний фонд (або стати роботодавцями - платниками), повинні працювати беззбитково протягом не менше одного року до створення фонду (або до приєднання до фонду). Вимога щодо фінансової спроможності пов’язана із зобов'язанням роботодавців сплачувати внески до корпоративного НПФ за всіх своїх працівників.

Водночас тільки для засновників корпоративного НПФ передбачено можливість використовувати активи такого фонду для інвестування у свою діяльність – дозволено інвестувати в цінні папери таких засновників до 5% від активів НПФ (до 10% протягом перших 5 років після створення фонду), за умови їх відповідності вимогам законодавства.

Щодо інших підприємств (зокрема, платників корпоративного НПФ, вкладників професійного чи відкритого фондів) – дозволено інвестувати до 5% пенсійних активів певного НПФ в цінні папери одного емітента, якщо вони відповідають законодавству. Учасниками корпоративного НПФ можуть бути тільки наймані працівники підприємств, які є роботодавцями-засновниками або платниками такого фонду. Тому у разі виходу відповідного роботодавця із складу засновників чи розірвання договору про участь у корпоративному НПФ, або при звільненні працівника, такий учасник фонду повинен вийти з корпоративного фонду і перевести свої накопичення до іншого НПФ.

Вкладниками корпоративного фонду також можуть бути працівники роботодавців - засновників та платників.

Професійні НПФ можуть створювати об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки, чи фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять). Учасниками такого фонду можуть стати тільки люди, у яких ознаки їх професійної діяльності співпадають з ознаками, визначеними в статуті фонду (наприклад, працівники металургійної галузі). Перевагою учасників професійного фонду є те, що вони можуть залишатися в професійному фонді при зміні місця роботи, якщо працюватимуть у тій же галузі, не змінюючи професії.

Вкладниками професійного фонду можуть бути професійні об’єднання, роботодавці та фізичні особи, визначені відповідно до статуту такого фонду.

Відкриті НПФ можуть створюватися будь-якими юридичними особами, незалежно від прибутковості підприємств. Заснування відкритих НПФ заборонено юридичним особам, діяльність яких фінансується за рахунок державного чи місцевих бюджетів. Учасниками відкритого фонду можуть бути будь-які фізичні особи незалежно від місця та характеру їх роботи. Причому, учасники можуть залишатися у такому фонді також і після припинення сплати внесків на їх користь.

Вкладниками відкритого НПФ можуть бути сам учасник, його подружжя, діти, батьки або роботодавець учасника. Юридична особа може створити лише один корпоративний чи один професійний НПФ. Така юридична особа може бути засновником одного або більше відкритих пенсійних фондів.

НПФ для виконання своїх функцій використовує послуги інших юридичних осіб – адміністратора, компанії з управління активами (КУА) і банка-зберігача. Рада фонду вибирає такі компанії, укладає з ними договори про обслуговування фонду і контролює їх роботу. Вкладники перераховують пенсійні внески на рахунок НПФ, відкритий у зберігачі. Адміністратор НПФ обліковує інформацію про суми внесків та інвестиційного доходу на індивідуальних пенсійних рахунках учасників. КУА примножує кошти, що надходять, шляхом їх інвестування в акції, облігації та інші інвестиційні продукти. Але КУА не має прямого доступу до пенсійних коштів.

Усі операції з пенсійними коштами здійснюються через зберігач, який після перевірки відповідності вимогам з інвестування перераховує гроші на придбання різних фінансових інструментів. Інвестиційний дохід, за вирахуванням адміністративних витрат на обслуговування фонду, розподіляється між учасниками та обліковується на рахунку кожного учасника. Отриманий дохід повторно інвестується, в результаті чого кошти НПФ зростають за принципом складного відсотка.

Така структура НПФ була передбачена з метою недопущення втрати пенсійних накопичень і забезпечення "прозорості" діяльності фондів. НПФ юридично відокремлений від засновників, роботодавців - вкладників і компаній, які надають послуги. Тому навіть у разі банкрутства або ліквідації будь-якої з цих компаній, в тому числі й зберігача, пенсійні кошти не будуть втрачені.

Пенсійні схеми корпоративного та професійного пенсійних фондів погоджуються з представниками трудових колективів відповідних юридичних осіб-роботодавців, і до колективних договорів вносяться відповідні зміни.

Пенсійна схема

Пенсійна схема – це документ НПФ, який визначає умови недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду, зокрема стосовно сплати внесків та які пенсійні виплати можна отримати. Фонд може використовувати одну чи кілька пенсійних схем, наприклад:

окремо для вкладників – юридичних осіб і вкладників – фізичних осіб; залежно від періодичності сплати пенсійних внесків (щомісячно, щоквартально, один раз на рік тощо).

Усі українські недержавні пенсійні фонди можуть використовувати пенсійні схеми з визначеними внесками, за якими розмір внесків визначають у договірному порядку, але не обіцяють ні певного розміру майбутніх пенсій, ні певного відсотка дохідності по внесках. За усіма пенсійними схемами данного фонду буде однакова дохідність, що визначається за результатами інвестування. Однак договір фонду з КУА може передбачати, щоб дохідність була не нижче офіційного індексу інфляції, з метою захисту пенсійних коштів від знецінення. Зобов’язання роботодавців припиняються з завершенням сплати внесків, і їм не доведеться додатково фінансувати майбутні пенсії своїх працівників у тому випадку, якщо наприклад, відповідний НПФ отримає невисокий інвестиційний дохід.

Пенсійні внески

Пенсійні внески до НПФ сплачуються у порядку та розмірах, встановлених пенсійним контрактом. Пенсійні фонди дозволяють гнучко враховувати фінансові можливості вкладників, оскільки можна змінювати розміри та періодичність сплати внесків відповідно до умов обраних пенсійних схем, а також за певних умов тимчасово або повністю припиняти їх сплату.

Мінімальний розмір пенсійних внесків може встановити рада НПФ – на рівні не вище 10% мінімальної зарплати у розрахунку на місяць. Максимальний розмір внесків не обмежується, але, як правило, не перевищує межі податкових пільг. Так, підприємство, яке сплачує пенсійні внески на недержавне пенсійне забезпечення найманого працівника, може відносити на валові витрати суми таких внесків у розмірі до 15% зарплати працівника за рік, але не більше граничної суми податкової соціальної пільги, тобто суми прожиткового мінімуму для працездатних осіб, помноженої на 1,4. Крім того, пенсійні внески не включаються до фонду оплати праці, тобто на них не здійснюються обов'язкові соціальні нарахування.

Крім роботодавця, працівники також можуть добровільно сплачувати внески за власний рахунок до НПФ будь-якого виду. Для їх заохочення сплату внесків доцільно організувати через бухгалтерію підприємства, і в роздруківках про заробітну плату зазначати суми внесків, сплачені за рахунок підприємства і самого працівника. У зазначених вище межах працівникам надаються пільги із сплати податку з доходів фізичних осіб.

До корпоративного НПФ роботодавці - засновники та платники зобов'язані платити внески за всіх своїх працівників. Вони можуть тимчасово припиняти сплату внесків на строк до одного року. Розміри внесків роботодавців до корпоративного фонду встановлюються у відсотках відносно суми зарплати працівників і можуть бути визначені як:

• однаковий відсоток на користь всіх працівників; або

• відсотки, диференційовані за прогресивною шкалою залежно від:

1) віку,

2) стажу роботи працівників на даному підприємстві,

3) віку та стажу одночасно (комбінований варіант перших двох варіантів),

– із встановленням для кожної визначеної роботодавцем групи працівників однакового відсотка відрахувань відносно суми їх зарплати.

Однак ставки внесків до корпоративного НПФ не можуть залежати від посади чи інших критеріїв. Зазначені способи встановлення розмірів внесків не призведуть до зрівнялівки, оскільки розміри внесків розраховуються від суми зарплати кожного працівника, а не загального фонду оплати праці. За допомогою диференційованого підходу до визначення внесків роботодавці можуть підвищити ефективність кадрової політики.

Сплата внесків до професійного НПФ для його засновників не є обов'язковою, але у разі прийняття ними рішення про сплату внесків діють принципи, аналогічні корпоративному НПФ.

Розмір пенсійних внесків до корпоративного або професійного НПФ, що сплачуються за кошти засновників цих фондів та роботодавців - платників, може визначатися у колективному договорі.

При участі у відкритому НПФ роботодавці можуть самостійно вирішувати, за яких працівників сплачувати внески і в якому розмірі, коли починати і припиняти сплату таких внесків.

Пенсійні виплати

Додаткову недержавну пенсію можна одержувати поряд з державною. Розмір пенсії з НПФ не залежить від трудового стажу, на відміну від державної пенсії, а залежить від суми коштів учасника, накопичених в НПФ. Пенсійні накопичення учасника НПФ формуються за рахунок пенсійних внесків та доходу від їх інвестування за вирахуванням адміністративних витрат на обслуговування фонду. Чим нижче адміністративні витрати, тим більшою буде сума накопичень. Але у будь-якому разі оплата послуг обслуговуючих компаній не може перевищувати встановлених граничних розмірів.

Частка інвестиційного доходу, що додається до суми внесків, значною мірою залежить від тривалості участі в НПФ – чим раніше стати учасником фонду, тим більшу суму пенсійних коштів можна накопичити. При цьому в НПФ можна робити порівняно невеликі періодичні внески.

НПФ може виплачувати пенсію на визначений строк, а також одноразову виплату у передбачених випадках. Крім того, учасник, досягнувши пенсійного віку, може перерахувати пенсійні кошти з НПФ до страхової організації і отримувати довічну пенсію. Учасник НПФ самостійно визначає свій пенсійний вік та строк виплати пенсії. Пенсійний вік може бути меншим або більшим від загального пенсійного віку для державної пенсії, але не більш ніж на 10 років, тобто для жінок – це 45-65 років, а для чоловіків – 50-70 років.

Строк виплати пенсії на визначений строк може становити 10 або більше років, і при розрахунку пенсії сума накопичених пенсійних коштів розподіляється на весь строк.

2.2 Динаміка розвитку недержавного пенсійного забезпечення

Протягом ІІ кварталу 2009 року в Державному реєстрі фінансових установ кількість недержавних пенсійних фондів зменшилася на 1, кількість адміністраторів, що мають ліцензію на здійснення діяльності з адміністрування НПФ, збільшилась на 2.

Основні показники діяльності НПФ та темпи їх приросту наведені в таблиці. 2.1.

Таблиця 2.1

Динаміка основних показників діяльності недержавних пенсійних фондів

Станом на 30.06.09 адміністраторами недержавних пенсійних фондів було укладено 62 154 пенсійні контракти з 48 483 вкладниками, з яких 2 293 вкладники, або 4,73%, – юридичні особи, а 46 189 вкладників, або 95,27%, – фізичні особи.

На кінець ІІ кварталу 2009 року кількість учасників НПФ відповідно до укладених контрактів становила 492,2 тис. осіб, протягом кварталу вона зросла на 3,4 тис. осіб, або на 0,5%.

Як і в попередні роки, станом на 30.06.09 серед учасників НПФ більшість становили особи віком від 40 до 55 років, а саме 42% (2005р. – 44,2%, 2006р. - 43%, 2007р. – 41,9%, 2008р. – 42,5%) (рис. 2.2.1).

Рис. 2.1 Розподіл учасників НПФ за віковими групами на 30.06.09

Разом із зростанням учасників НПФ зростають і обсяги сплачених пенсійних внесків. Так, станом на кінець ІІ кварталу 2009 року всіма вкладниками недержавних пенсійних фондів було сплачено 669,7 млн. грн. пенсійних внесків. Але тут слід зазначити великий вплив на динаміку приросту пенсійних внесків фонду КНПФ Національного банку України (обсяг сплачених пенсійних внесків до КНПФ НБУ становить 57% від загального обсягу сплачених внесків до НПФ протягом ІІ кварталу 2009 року). Загалом по системі НПЗ серед вкладників спостерігається тенденція до скорочення або тимчасового припинення сплати внесків на користь своїх учасників, що спричинена нестабільною економічною ситуацією, яка на даний час має місце в країні.

Пенсійні виплати станом на 30.06.09 склали 52,9 млн. грн., збільшившись за ІІ квартал 2009 року на 31,8%, при цьому одноразові – на 32,6%. 16 012 учасників та 820 спадкоємців, тобто близько 3,4% учасника від загальної їх кількості отримали пенсійні виплати. Станом на кінець 2008 року пенсійні виплати складали 27,3 млн. грн.

Загальний обсяг активів, сформованих пенсійними фондами, станом на 30.06.09 становить 734 млн.грн. Всього за ІІ квартал 2009 року активи недержавних пенсійних фондів зросли на 11,1%.

Поквартальна динаміка загальних активів і їх темпів приросту у 2007-2009рр. наведена в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2

Динаміка загальних активів НПФ та щоквартальні темпи приросту у 2007-2009 рр.

Як видно з наведеної вище таблиці, темпи приросту активів уповільнюються. Так, якщо за І квартал 2008 р. активи НПФ різко зросли на 44% з 280,6 до 404 млн. грн. (насамперед через надходження внесків до КНПФ Національного банку України та ВНПФ «Емерит – Україна»), то у ІІ кварталі 2008р. темп приросту уповільнився, склавши 19%, у ІІІ кварталі темп приросту складав 14,8%, у IV кварталі склав 10,9%, а за І квартал 2009 року склав лише 7,9%, але в той же час у ІІ кварталі 2009 року приріст пенсійних внесків дещо збільшився та склав 11,1%. Надалі слід очікувати подальшого уповільнення темпів приросту активів НПФ.

У цілому структура консолідованого портфеля недержавних пенсійних фондів та напрямки інвестицій його активів має вигляд (рис. 2.2).

Рис. 2.2 Структура консолідованого портфеля інвестованих на 30.06.09 пенсійних коштів

У загальній структурі інвестиційного портфеля НПФ активи розподіляються таким чином:

- частка корпоративних облігацій у абсолютному виразі збільшилась з 130321,3 до 134600,4 тис. грн., в той час як їх частка в консолідованому портфелі зменшилася з 19,7% до 18,3%. При цьому термін погашення по облігаціях визначений у межах від 06.05.09 до 30.11.15;

- 46,1%, або 338 258,7 тис. грн. розміщено на банківських депозитах (в одному чи декількох банках). При цьому мінімальна ставка за депозитами становить 6,0%, а максимальна – 35,0% (ВАТ «АКБ «Капітал»).

Перевищення загалом по системі дозволеної законодавством норми 40% спричинене в першу чергу початком роботи двох великих фондів: КНПФ «Національного банку України» та ВНПФ «Емерит-Україна», які ще не встигли привести структуру активів до норм, визначених законодавством, і майже всі активи розміщені на депозитних банківських рахунках. Станом на 31.03.2009 з метою забезпечення схоронності активів та капіталу постановами правління НБУ було призначено тимчасову адміністрацію в 17 банківських установах. У семи з них знаходяться грошові кошти учасників 42 недержавних пенсійних фондів (далі - НПФ) на загальну суму близько 44,9 млн. грн., що складає 7 % від загальної вартості активів усіх НПФ.

Введення тимчасової адміністрації в більшості випадків автоматично призводить до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, тобто «заморожує» використання активів НПФ компаніями з управління активами на депозитних рахунках банків з метою подальшого інвестування, пенсійних виплат учасникам НПФ тощо.

Заслуговує уваги зростання частки державних цінних паперів у сукупному портфелі НПФ з 9,9% (65,2млн.грн.) на кінець І кварталу 2009р. до 11,7% (85,7млн.грн.) на кінець ІІ кварталу 2009р. При цьому також зросла дохідність за ОВДП з 7-8% у 2007 до 15-16% у 2008 – початку 2009р. Це може сприяти підвищенню довіри до державних цінних паперів проти корпоративних при погіршенні економічної ситуації в країні.

Однак частка державних цінних паперів у сукупному портфелі НПФ залишається ще низькою. Така ситуація в Україні пов’язана з тим, що державні цінні папери не орієнтовані на інституціональних інвесторів, маючи рівень дохідності до недавнього часу, нижчий від рівня інфляції.

Починаючи з 2007 року в портфелях деяких НПФ з’явилися іпотечні цінні папери, їх частка станом на кінець І кварталу 2009р. в цілому складає менше 0,1%, проте це дуже далеко до максимально дозволенного законодавством рівня – 40% від загальної вартості активів.

Також у ІІ кварталі 2009 року проти І кварталу в консолідованому портфелі НПФ дещо збільшилась частка акцій українських емітентів з 7,2% до 7,8% (з 47,5 до 57,5 млн. грн.), що може свідчити про початок позитивних зрушень на фондовому ринку України.

Зазначені тенденції в інвестуванні активів недержавних пенсійних фондів свідчать про переорієнтацію компаній, що управляють активами, на більш надійні фінансові інструменти, передбачені законодавством з недержавного пенсійного забезпечення. Такими інструментами насамперед є державні цінні папери, банківські метали та депозитні рахунки в комерційних банках, про що свідчить зростання їх часток в інвестиційному портфелі пенсійних фондів.

Суттєвим фактором, що впливає на розмір інвестиційного доходу, є також те, що розмір залучених пенсійних внесків є незначним для забезпечення можливості здійснення диверсифікації пенсійних активів у дохідні фінансові інструменти. Крім того, такий інструмент, як державні цінні папери, цінні папери місцевих рад, як основні інструменти вкладення пенсійних коштів, не має широкого попиту серед управляючих компаній у зв’язку з низьким рівнем дохідності.

За період існування пенсійних фондів загальна сума інвестиційного доходу склала 153,1 млн. грн., або 22,9% від суми сплачених внесків, збільшившись протягом ІІ кварталу 2009 року на 47 млн. грн., або на 44,3%.

Однак слід зауважити, що інвестиційний дохід КНПФ Національного банку України станом на 30.06.09 склав близько 40 % від інвестиційного доходу всіх працюючих НПФ. Проте інвестиційна діяльність більшості НПФ протягом ІІ кварталу 2009 року характеризується незначним прибутком. Це, насамперед, зумовлено скрутним становищем на фондовому ринку України, що призводить до істотного падіння ринкової вартості акцій українських емітентів в інвестиційних портфелях НПФ.

Витрати, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів, зросли на 11,2% і в цілому за час існування пенсійних фондів складають 39,2 млн. грн. та залишаються в межах нормативів, встановлених законодавством з недержавного пенсійного забезпечення.

Витрати, що відшкодовуються за рахунок пенсійних активів млн. грн.:

-витрати на оплату послуг з адміністрування пенсійного фонду 15,9;

-винагорода за надання послуг з управління активами пенсійного фонду 20,3;

-оплата послуг зберігача 1,4;

-оплата послуг з проведення планових аудиторських перевірок пенсійного фонду 0,2;

-оплата послуг торговців цінними паперами (посередника) 1,2;

-оплата інших послуг, які не заборонені законодавством з питань НПЗ 0,2.

Найбільші витрати припадають на оплату послуг з управління активами пенсійного фонду і складають 20,3 млн.грн., або 51,8%. Витрати на оплату послуг з адміністрування НПФ – 15,9 млн.грн., або 40,5 %.

Починаючи з IV кварталу 2008 року спостерігається перевищення винагороди за надання послуг з управління активами пенсійного фонду над витратами на оплату послуг з адміністрування пенсійного фонду, що свідчить про падіння динаміки росту пенсійних внесків учасників, які є базою для нарахування винагороди з адміністрування НПФ.

Натомість частка витрат на оплату винагороди з управління активами зростає одночасно зі збільшенням чистої вартості активів НПФ.

У цьому контексті слід зазначити, що в економічних умовах сьогодення КУА вигідно не враховувати ринкову вартість цінних паперів, штучно збільшуючи розмір винагороди, що і спостерігається в діяльності окремих НПФ.

На цей час Держфінпослуг запропоновано поновити роботу групи, яка створена у Комітеті Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності, для опрацювання пропозицій до проекту Закону України „Про внесення змін до Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення” (реєстраційний номер 0882 від 23.11.2007) з урахуванням антикризових заходів стосовно подальшого забезпечення стабільної діяльності суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення при підготовці до другого читання (проект звернення до Верховної Ради України направлено до Кабінету Міністрів України листом від 01.06.2009 № 783/09-2).

Зокрема, законопроектом пропонується внесення таких змін:

розширення повноважень регулятора фінансових ринків у частині зняття вимог щодо рівня рейтингу інструментів, у які можуть розміщуватися активи пенсійних фондів, та в частині встановлення напрямів та граничних рівнів інвестування активів недержавних пенсійних фондів, а також вимог до розміщення цих активів;

усунення множинності органів державного регулювання у сфері нагляду за суб’єктами недержавного пенсійного забезпечення.

Також продовжується робота над реалізацією Стратегії розвитку пенсійної системи, затвердженої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.12.2005 № 525-р.

14.07.2009 Держфінпослуг був схвалений для оприлюднення проект розпорядження „Про затвердження Змін до Положення про провадження діяльності з адміністрування недержавного пенсійного фонду”, спрямований на формування єдиного підходу щодо розрахунку чистої вартості одиниці пенсійних внесків.

2.3 Аналіз інвестиційної діяльністі НПФ

Порядок здійснення інвестиційної діяльності недержавними пенсійними фондами, передбачений законопроектом “Про недержавне пенсійне забезпечення”.

Право розпорядження пенсійними активами має компанія з управління активами., які надано право здійснювати інвестування коштів з метою отримання доходу на користь учасників пенсійного фонду. Інвестиційна політика недержавного пенсійного фонду повинна відповідати вимогам закону та бути оприлюднена у формі інвестиційної декларації. Інвестиційна декларація – документ, який визначає основні напрями інвестиційної політики недержавного пенсійного фонду. Інвестиційна декларація пенсійного фонду є обов’язковим додатком до його статуту і підлягає обов’язковій реєстрації в Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом 60 календарних днів з дня реєстрації пенсійного фонду.

Недержавне пенсійне забезпечення банківською установою здійснюється шляхом відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення коштів у межах суми, гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, встановленої законодавством. Кошти зберігаються на рахунках, які матимуть особливий статус - пенсійних депозитних рахунках.

Пенсійні депозитні рахунки – вкладні рахунки фізичних осіб, що відкриваються банківськими установами з урахуванням умов, установлених цим Законом, для накопичення пенсійних заощаджень. У разі перерахування коштів на такі рахунки фізична особа одержує значні податкові пільги. Кошти на пенсійних депозитних рахунках можуть бути використані особами, на ім’я яких вони відкриті, для оплати договору страхування довічної пенсії, пенсії на визначений строк або використані для одноразової пенсійної виплати.

Підставою для здійснення пенсійних виплат може бути:

1) досягнення учасником фонду пенсійного віку;

2) встановлення інвалідності учаснику фонду;

3) смерть учасника фонду.

На відміну від недержавних пенсійних фондів, комерційні банки беруть на себе зобов’язання по нарахуванню на користь учасника, який вкладає кошти на пенсійний депозитний рахунок, процентного доходу.

Держава обмежує інвестиційну діяльність, активи НПФ можуть бути:

- банківські депозити і ощадні сертифікати не більше 40%;

- іпотечні цінні папери не більше 40%;

- банківські метали не більше 10%;

- облігації резидентів України не більше 40%;

- цінні папери нерезидентів не більше 20%;

- акції резидентів України не більше 40%;

- цінні папери, гарантовані Радою Міністрів АР Крим і облігації місцевих позик не більше 20%;

- цінні папери гарантовані КМУ не більше 50 %;

- цінні папери одного емітента (за винятком коштовних паперів, гарантованих Кабінетом Міністрів України) не більше 5%.

Заборонені інвестиції

•    Цінні папери, що не пройшли лістинг ФБ або ТІС (для НПФ виняток становлять коштовні папери, гарантовані державою, органами місцевої самоврядування або третіми особами, тобто насамперед - це державні і муніципальні облігації)

•    Цінні папери ІСИ (для НПФ виключення – ДКЦПФР може вирішити; тоді акції КИФ підпадають під спільний ліміт в 40% на внутрішні акції, а інвестиційні сертифікати ПІФ - до 5%, або ДКЦПФР встановить вищий ліміт)

•    Векселі

•    Похідні цінні папери

•    Цінні папери зв'язаних осіб (охоронця, КУА адміністратора, аудитора, інвестиційного радника, і др.); але дозволене самоїнвестірованіє для корпоративних НПФ - 5%, причому протягом перших 5 років - 10%

У проблемних банках зависло 7% активів недержавних пенсійних фондів України. Про це повідомляє Banknews. Недержавні пенсійні фонди розмістили на депозитах в комерційних банках 338,3 млн. грн. своїх активів (46,1%). Мінімальна ставка по депозитах складає 6% річних максимальна - в банкі АКБ “Капитал” - 35%.

42 недержавних пенсійних фонда в 7 проблемних банках розмістили депозити на суму 44,9 млн грн., що складає 7% від спільної суми активів пенсійних фондів (734 млн.грн.).

Таблиця 2.3

Перелік банківських установ з тимчасовою адміністрацією, на рахунках яких розміщені грошові кошти НПФ

Наша країна змушена перебудовувати свою пенсійну систему у відповідності з нею, така ситуація не може задовольняти. Не заспокоюють навіть темпи зростання, адже вони вимірюються майже з нульової відмітки. Якщо не збільшимо їх в рази, вони забезпечать нам охоплення системою недержавного пенсійного забезпечення тих верств населення, для кого і створена система, тільки через десятки років. Лише через багато років накопичені такими темпами пенсійні кошти можуть стати вагомим внеском в інвестиційний ресурс країни. Коли йдеться про елементи довіри, в жодному разі не можна ігнорувати елементи, які дехто відносить до суто технічних.

Зокрема, питання обліку коштів та інвестиційного доходу, створення надійних програмних продуктів тощо. Українські пенсійні фонди повинні працювати і мати імідж, який можна порівнювати зі швейцарським годинником чи з японським авто. Тому тут постає необхідність акцентувати увагу на всіх деталях, які створюють в кінцевому результаті такий імідж.

Вже сьогодні необхідно взятися за запровадження міжнародних стандартів фінансової звітності та інвестування. Саме з цих, для декого, можливо, й технічних речей, і розпочинається надійна робота ринку, створюється необхідна прозорість та довіра у відносинах між споживачем пенсійних послуг та інститутами, що їх надають.

Для нас надзвичайно важливо, щоб саме такі ідеї, саме такі міркування, були покладені в основу тих змін законодавства, які опрацьовані робочою групою при ВРУ. Об’єднатися навколо спільного розуміння необхідності забезпечення ефективної, прозорої, надійної та такої, яка дбає не лише про економічну ефективність ринкового суб’єкту діяльності, а в першу чергу дбає про інтереси учасників недержаних пенсійних фондів, роботу всіх обслуговуючих установ. Держава здійснює жорсткий контроль, регулярно проводяться аудиторські перевірки за станом пенсійних активів. Так само існує обмеження інвестиційної діяльності.

Слідуючи законодавству, НПФ не мають права вкладати свої активи в один інвестиційний проект, вони вкладаються в декілька. Це робить для забезпечення мінімального ризику втрати активів, що вкладаються, це є основною перевагою недержавних пенсійних фондів. Інформація про роботу пенсійного фонду конфіденційна.

Підводячи підсумок здійсненим, починаючи з 1 січня 2004 року, заходам з реформування пенсійної системи, стає очевидним необхідність як значної активізації процесів подальшого проведення реформи, так і їх корегування з урахуванням накопиченого досвіду та соціально-економічного стану в країні. При цьому головним напрямом подальшого реформування пенсійної системи нині має стати значне посилення ролі накопичувальних складових пенсійної системи як фактору диверсифікації джерел доходів, забезпечення належного рівня заміщення заробітної плати пенсією та мобілізації довгострокових інвестиційних ресурсів, необхідних для модернізації вітчизняної економіки і, як наслідок, зростання бази справляння страхових внесків. Таким чином, впровадження пенсійної реформи у повному обсягу забезпечить зростання і стабільні виплати пенсій, стане потужним чинником інвестування вітчизняної економіки.

РОЗДІЛ 3. Стратегії та перспективи розвитку НПФ в Україні

3.1 Стратегії розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення

У 1991 році країна розпочала перехід до розбудови пенсійної системи, заснованої на страхових засадах. На базі Пенсійного фонду України було створено систему збору і розподілу страхових внесків роботодавців та громадян на пенсійні виплати. Це стало початком переходу до традиційних в країнах з розвинутою ринковою економікою принципів організації пенсійного забезпечення.

Під час реформи здійснено низку важливих для дальшого розвитку пенсійної системи перетворень.

У солідарній системі

- забезпечено призначення пенсій на підставі даних системи персоніфікованого обліку;

- запроваджено розмежування джерел фінансування пенсій за різними пенсійними програмами між бюджетом Пенсійного фонду України та державним бюджетом;

- дещо зменшено обсяг пільг зі сплати страхових внесків, зокрема з травня 2009 року здійснені заходи щодо сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України фізичними особами – підприємцями та членами їх сімей, які приймають участь у впровадженні такими суб’єктами підприємницької діяльності та не перебувають з ними в трудових відносинах, на рівні не меншому мінімального розміру страхового внеску на кожну особу;

- законодавчо розмежовано системи справляння податків та справляння страхових внесків;

- встановлено мінімальну пенсійну виплату на рівні не нижче прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що дозволило виконати в повному обсязі норми статті 46 Конституції України.

Сплата страхових внесків фізичними особами суб’єктами підприємницької діяльності на особливих умовах, обумовлює звуження їх прав у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

У системі недержавного пенсійного забезпечення від початку діяльності її учасниками стали 491,1 тис. осіб, сумарна вартість активів недержавних пенсійних фондів на 1 липня 2009 року становила 732,2 млн. гривень.

Аналіз здійснених, починаючи з 1 січня 2004 року, заходів з реформування пенсійної системи та міжнародного досвіду свідчить про необхідність коригування процесів подальшого проведення реформи з урахуванням накопиченого досвіду та соціально-економічного стану в країні. При цьому напрямами подальшого реформування пенсійної системи нині мають стати зростання бази справляння страхових внесків, поліпшення фінансового стану Пенсійного фонду України та забезпечення середньо- та довгострокової стабільності пенсійної системи, з поступовим переходом до посилення ролі накопичувальних складових пенсійної системи як фактору диверсифікації джерел доходів, забезпечення належного рівня заміщення заробітної плати пенсією та мобілізації довгострокових інвестиційних ресурсів, необхідних для модернізації вітчизняної економіки.

Мета і строки реалізації Концепції

Метою Концепції є ефективне і системне реформування пенсійної системи, спрямованої на забезпечення стабільного функціонування пенсійної системи, гідного рівня життя людей похилого віку та інших категорій громадян, які втратили працездатність, адекватного їх життєвим потребам, створення дієвих механізмів захисту прав та інтересів таких громадян, забезпечення прозорості пенсійної системи.

Концепцію передбачається реалізувати протягом 2010 - 2017 років у два етапи, а саме:

перший етап – з 2010 року до 2013 року,

другий етап  –  з 2014 року до 2017 року.

Реалізація Концепції супроводжуватиметься проведенням ефективної інформаційно-роз’яснювальної роботи серед населення, роботодавців, профспілок, об’єднань громадян та юридичних осіб.

Один з шляхів удосконалення пенсійної системи та дальшого проведення пенсійної реформи - Формування ефективної, надійної системи недержавного пенсійного забезпечення.

Для цього необхідно:

1) розширити напрями інвестування пенсійних активів за сприятливих умов на фондовому ринку та макроекономічної стабільності;

2) уніфікувати порядок оцінки пенсійних активів та визначення розміру пенсійних накопичень в системі недержавного пенсійного забезпечення та обов’язковій накопичувальній пенсійній системі, впровадження щоденного розрахунку чистої вартості  пенсійних активів та щоденного розрахунку вартості одиниці пенсійних внесків (активів) за єдиною методикою;

3) привести програми добровільного пенсійного забезпечення, діяльність яких регулюється окремим законодавчим актом, у відповідність до вимог Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”;

4) визначити послуги із адміністрування недержавних пенсійних фондів послугами із недержавного пенсійного забезпечення та поширення на них діючої системи оподаткування, передбаченої для аналогічних послуг;

5) прирівняти одноразову виплату із системи недержавного пенсійного забезпечення за порядком оподаткування до пенсії на визначений строк, що виплачується з недержавного пенсійного фонду учаснику фонду в порядку та строки, що визначені законодавством;

6) сприяти емісії цільових середньо- та довгострокових облігацій внутрішньої державної позики;

7) запровадити міжнародні стандарти інвестиційної діяльності та звітності для суб'єктів системи накопичувального пенсійного забезпечення та механізмів корпоративного управління в системі недержавного пенсійного забезпечення;

8) здійснити заходи по запровадженню обов’язкової накопичувальної пенсійної системи;

9) уніфікувати структури, правила та вимоги щодо функціонування обов'язкової і добровільної складових системи накопичувального пенсійного забезпечення;

10) активізувати участь роботодавців у системі додаткового пенсійного забезпечення;

11) здійснити додаткові заходи щодо захисту коштів системи накопичувального пенсійного забезпечення від знецінення, втрат та інших ризиків

12) забезпечити розробку та сприяння впровадженню обов'язкових професійних пенсійних програм для окремих категорій осіб, зайнятих на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах або за вислугу років, із одночасним здійсненням заходів щодо створення роботодавцем безпечних для здоров’я робочих місць, та для тих працівників, яким роботодавець не в змозі забезпечити або не забезпечив безпечних та нешкідливих умов праці.

Етапи реалізації Концепції

На першому етапі (2010-2013 роки) передбачається вжити заходів щодо:

- запровадження дієвого механізму підвищення призначених пенсій шляхом удосконалення механізму індексації пенсій з метою усунення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених у різні роки (з 2011 року);

- забезпечення диференціації розміру мінімальної пенсійної виплати залежно від набутого страхового стажу;

- запобігання несвоєчасному проведенню розрахунків за нарахованими страховими внесками підприємствами, установами та організаціями з органами Пенсійного фонду України, недотримання законодавства у сфері пенсійного страхування посадовими особами підприємств, установ та організацій;

- внесення законодавчих пропозицій про скорочення невиправданих пільг зі сплати страхових внесків – 2010 рік, а також про єдині принципи пенсійного забезпечення та надання стипендій працівникам культури, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення та деяким іншим категоріям осіб;

- забезпечення стабільності фінансування пенсійних виплат, ефективного та раціонального використання пенсійних коштів, удосконалення методів фінансового планування, звітності та контролю за їх витрачанням;

- внесення змін до законодавства в частині удосконалення порядку перерахунку пенсії у зв’язку із ростом середньої заробітної плати та діючого порядку перегляду розмірів пенсій із урахуванням індексу споживчих цін з метою усунення відставання – 2010 рік;

- вдосконалення механізму обчислення заробітної плати для окремих категорій працівників із урахуванням особливого характеру їх роботи;

- забезпечення прозорості та прогнозованості пенсійної системи і механізмів управління нею;

- легалізації заробітної плати;

- опрацювання питання про розширення джерел фінансування пенсій, призначених на пільгових умовах та недопущення збільшення фінансового навантаження на роботодавця;

- оптимізації максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, та максимального розміру пенсій;

- підвищення на законодавчому рівні вимог до компаній з управління активами, що здійснюють управління пенсійними активами;

- створення інформаційно-технічної бази для функціонування обов’язкової накопичувальної пенсійної системи;

- обмеження придбання або додаткового інвестування пенсійних активів у цінні папери, випущені юридичними особами, які пов’язані із засновниками недержавних пенсійних фондів;

- забезпечити гарантований захист пенсійних активів;

- сприяння розвитку недержавного пенсійного забезпечення;

- внесення змін до законодавства щодо формування складу правління Пенсійного фонду України на основі паритетного представництва сторін соціального діалогу та перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію;

- опрацювання питання щодо встановлення державних гарантій виплати пенсій застрахованим особам із обов’язкової накопичувальної пенсійної системи;

- удосконалення регулювання у сфері недержавного пенсійного забезпечення шляхом розширення повноважень органів, які здійснюють нагляд за діяльністю недержавних пенсійних фондів у межах повноважень, визначених законами;

- запровадження економічних стимулів для сплати пенсійних внесків;

- забезпечення розмежування функцій органів виконавчої влади щодо державного регулювання та нагляду в системі накопичувального пенсійного забезпечення, зокрема в частині посилення ролі центрального органу виконавчої влади в сфері економіки щодо її впровадження та розвитку.

На другому етапі (2014 - 2017 роки) передбачається:

- завершити реалізацію заходів з підготовки до запровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи та її поетапного запровадження;

- здійснити поступовий перерозподіл страхових внесків між найманими працівниками та роботодавцями із одночасним запровадженням механізму гарантованого компенсуючого підвищення заробітної плати найманому працівникові;

- забезпечити рівноправність громадян в пенсійній системі – єдині для всіх правила призначення пенсій;

- звільнити бюджет Пенсійного фонду України від не властивих йому виплат;

- запровадити уніфіковану законодавчу базу пенсійної системи;

- забезпечити розвиток накопичувальної системи пенсійного забезпечення;

- впровадити обов’язкові професійні пенсійні програми для працівників, зайнятих на робочих місцях, на яких неможливо уникнути впливу шкідливих факторів виробничого середовища.

- Пенсійна реформа повинна реалізовуватись через широке громадське обговорення її основних напрямів і постійний зворотній зв’язок з тими, кому належить жити за майбутнім пенсійним законодавством.

- З метою забезпечення розробки, фінансово-економічного обґрунтування та широкого громадського обговорення проекту нового пенсійного законодавства Урядом буде утворено колегіальний дорадчо-консультативний орган.

Результатами реалізації Концепції повинні стати:

1. фінансова стабільність пенсійної системи;

2. забезпечення конституційного рівня пенсійних виплат і дотримання положень Європейського кодексу соціального забезпечення та конвенції Міжнародної організації праці про мінімальні норми соціального забезпечення № 102 в частині пенсійного забезпечення;

3. запровадження справедливого механізму зростання пенсійних виплат;

4. створення справедливої, прозорої пенсійної системи;

5. поступовий перерозподіл навантаження зі сплати страхових внесків між роботодавцем та працівником із одночасним гарантованим підвищенням заробітної плати найманому працівникові, що забезпечить контроль за перерахуванням страхових внесків з боку застрахованої особи – майбутнього пенсіонера;

6. правове регулювання пенсійної системи, що здійснюватиметься виключно пенсійним законодавством;

7.   розвиток недержавного пенсійного забезпечення.

Впровадження в пенсійній системі накопичувальної складової дасть змогу забезпечити:

- можливість примножити страхові внески громадян та передати накопичений капітал у їх власність з правом його успадкування, а також підвищити індивідуальну зацікавленість громадян у сплаті страхових внесків  (кожен накопичує для себе);

- формування джерел довгострокових інвестиційних ресурсів для національної економіки;

- запобігання зростанню фіскального навантаження на роботодавців у частині соціальних нарахувань на фонд оплати праці.

Ризики при зволіканні із реалізацією заходів, визначених Концепцією із подальшим реформуванням пенсійної системи призведе до:

- незабезпечення фінансової стабільності у солідарній системі, що позбавить можливості підвищувати рівень пенсійного забезпечення;

- відстрочення запровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи;

- постійного підвищення дотацій з Державного бюджету України до Пенсійного фонду України.

Фінансування заходів із реалізації Концепції планується здійснювати за рахунок коштів Пенсійного фонду України, державного бюджету, міжнародних  та вітчизняних донорських і благодійних організацій та інших джерел.

3.2 Шляхи вдосконалення системи НПЗ в Україні та перспективи його розвитку

Нинішній рік став серйозним випробуванням для фондового ринку. Економічна криза та її наслідки захопили сьогодні не тільки підприємства, фінансові установи, а майже кожного українця. Падіння вітчизняного фондового ринку продовжується і несе суттєві загрози для інвесторів.

Недосконалість законодавчої бази, нерозвиненість організованого ринку цінних паперів, низький рівень фінансової обізнаності населення посилили вплив кризових явищ на діяльність недержавних пенсійних фондів.

Захист пенсійних накопичень та їх примноження за рахунок інвестиційного прибутку з метою здійснення майбутніх пенсійних виплат учасникам знаходиться в руках фінансових установ, які здійснюють управління активами НПФ. Отже, саме від того, як працюють ці установи, як

будують відносини з фондом і як контролюються, значною мірою залежить спроможність фонду здійснювати пенсійні виплати.

Держфінпослуг, Ради НПФ, КУА і недержавно-пенсійна громадськість (USAІD та Світовий банк) докладають чималих зусиль для розвитку накопичувальної пенсійної системи і, особливо, НПФ в Україні, а досягнення мізерні. Є дві групи проблем, які гальмують хід пенсійної реформи, формування накопичувальної пенсійної системи та недержавного пенсійного забезпечення. Перша – в корпоративному середовищі, куди входять НПФ, КУА тощо, друга - в державному.

Щодо корпоративних проблем, то, хоча ринок послуг НПФ ще зовсім невеликий, і водночас простір для дій неймовірно широкий для всіх та й інтереси нібито у всіх спільні, але єдності серед його учасників недостатньо.

Візьмемо, наприклад, ставлення до запровадження єдиного порядку визначення чистої вартості одиниці пенсійних внесків. Наявність такого порядку посилить довіру до системи НПФ, бо дасть змогу вкладникам порівнювати діяльність різних фондів, бути в курсі того, що відбувається з їхніми пенсійними грошима, і на цій основі приймати обгрунтовані рішення. Та і світовий досвід засвідчує: немає іншого шляху для завоювання довіри вкладників, ніж відкритість інформації та зрозуміла система оцінки результатів роботи фондів.

Положення про порядок визначення чистої вартості активів НПФ, яке не відповідає ні вимогам, ні потребам ринку ще з моменту його затвердження в 2004 році. Зміну його змісту поставлено в залежність від доопрацювання аналогічного Положення з визначення вартості чистих активів ІСІ (інститутів спільного інвестування), поправки до якого вже майже чотири роки не може прийняти Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку.

Крім того, слід приділити увагу й збільшенню пропозиції якісних інструментів інвестування для пенсійних фондів. Оскільки їхні активи мають довгостроковий характер, а акції більш стійкі до інфляції, ніж боргові інструменти, варто дозволити підвищити частку акцій в портфелі НПФ принаймні до 50 відсотків. Збільшення активів НПФ та запровадження обов'язкової накопичувальної системи потребують підвищення якості акцій, які Фонд держмайна виставляє на біржу. ПФ можуть інвестувати лише в акції елітних емітентів, тоді як Фонд майна пропонує сьогодні для продажу через біржу низькоякісні цінні папери.

Треба також дозволити пенсійним фондам купувати цінні папери ІСІ. В усьому світі є така практика, бо тим самим зменшуються ризики управління коштами. До того ж ці фонди диверсифіковані і з них завжди НПФ може вийти.

Тепер про проблеми державного рівня. Вперше про НПФ і створення в Україні трирівневої пенсійної системи йдеться в указі Президента від 1998 року. Та через десятиріччя складається враження, що досі у високих державних інституціях панує думка: пристойну пенсію можна отримувати в рамках існуючої державної Солідарної системи. Варто лише її реформувати, збільшити ресурси Пенсійного фонду, справедливо призначити державні пенсії. Але в країнах Європи ще на початку 90-х років минулого століття зрозуміли, що державна пенсія може забезпечити лише прожитковий мінімум. А все інше має бути за рахунок другого і третього рівнів, розвиток яких є такими ж пріоритетними, як і наповнення Солідарної пенсійної системи.

Протягом останніх років, замість комплексного розвитку всієї пенсійної системи йде однобоке нарощування ресурсів Пенсійного фонду (і це чомусь називають пенсійною реформою). Та грошей у фонді не вистачає. І це при тому, що в Україні, зокрема, один із найвищих у світі обов'язковий збір до ПФ - 35,2 відсотка. А середня пенсія за віком трохи більша третини середньої зарплати тоді, як у Європі, де реально діє трирівнева пенсійна система, - мінімум 70 відсотків. Якщо ж врахувати гроші, які видають у "конвертах", то, за даними Мінекономіки, це співвідношення становитиме 14 відсотків.

Встановивши доходи Пенсійного фонду на рівні майже 80 відсотків доходів Державного бюджету та направляючи на фінансування дефіциту поточні податкові надходження, держава спотворює пропорції й так слабкої економіки. Від макрофінансових диспропорцій страждає все суспільство. До речі, всі економічні кризи в Україні розпочиналися з негараздів у державних фінансах. Отже пенсійна політика має орієнтуватися на помірне зростання державної пенсії при випереджаючих темпах збільшення пенсій із накопичувальної пенсійної системи і, особливо - з її приватної складової.

Місце НПФ в структурі пенсійного забезпечення, на мій погляд, можна розглядати в двох аспектах:

1)  формування фінансових ресурсів та рух грошових потоків у цій системі;

2)  аналіз активності клієнтів сфери НПЗ.

Механізм руху грошових потоків в пенсійній системі через НПФ відіграє ключову роль у формуванні інвестиційних ресурсів для внутрішнього економічного розвитку країни. Запроваджувана нова пенсійна система повинна перерозподілити рух грошових потоків таким чином, щоб сформувати основні виплати та внески через другий та третій рівні.

Солідарна (загальнообов'язкова) пенсійна система на сучасному етапі становлення формує в собі основні пенсійні ресурси у вигляді обов'язкових внесків громадян та їх роботодавців. Високі ставки внесків змушують останніх приховувати фактичний фонд оплати праці, зеншуючи тим самим надходження до бюджету Пенсійного фонду, який стає дефіцитним. Виникає потреба компенсувати недостатність коштів на виплату пенсій сучасним пенсіонерам через Державний бюджет України. Запровадження другого та третього рівнів повинне вирішити проблему низьких пенсій та надати можливість громадянам отримувати пенсії, відповідні їх заробіткам в період трудової діяльності.

Зрілість системи недержавного пенсійного забезпечення можна визначити за ступенем розповсюдження послуг серед середніх та малих підприємств, а також  фізичних осіб. За даними Держфінпослуг максимальна кількість укладених пенсійних контрактів НПФ саме з фізичними особами. Але на сучасному етапі розвитку пенсійної системи, вони не є визначальними пайовиками фондів, оскільки середня сума пенсійних внесків на один укладений контаркт від фізичних осіб значно меньша ніж від юридичних. Разом з тим, в умовах початкового етапу формування фінансових ресурсів пенсійні фонди позиціонують себе переважно на великих вкладників, якими є юридичні особи.

Шляхи вдосконалення системи НПЗ:

• Необхідно вдосконалити відповідну регуляторну базу, спираючись на вже отриманий досвід впровадження НПФ.

• Досягнення оптимального для учасників фондів співвідношення між рівнями ризиків і прибутковістю в інвестиційних портфелях НПФ - шляхом внесення урядових змін до регуляторної бази в рамках ширшої програми розвитку ринків капіталу.

• Слід скасувати регуляторні обмеження на операції з валютою і розглянути можливість запровадження управління ризиками та розважливого вкладання коштів, підпорядкованого детальніше розробленому регулюванню, що має передбачати інвестування в ліквідні інструменти з низьким рівнем ризику, які перебувають в обігу на розвинутих ринках.

• Регулятори повинні дозволяти здійснювати інвестиції лише в такі активи, для яких можна застосовувати методи оцінювання вартості, єдині для всіх фондів.

• Підвищення рівня управління інвестиційним портфелем фонду - завдяки: (a) дозволу вкладання коштів у деривативи лише у перспективі і в цілях хеджування, (b) запровадженню в законодавстві загальних положень про управління ризиками та (c) накладенню обмежень на частки акціонерного капіталу, які може утримувати НПФ.

• Дотримуватися граничних допустимих обсягів інвестицій, шляхом моніторингу дотримання законодавчо встановлених обмежень щодо інвестування пенсійних активів, який має ґрунтуватися на їх середньомісячних значеннях.

•.Вирішити питання низького рівеня прозорості НПФ в Україні шляхом запровадження обов`язковості використання суб`єктами НПЗ міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), а також введення практику оприлюднення НПФ інформаційних проспектів.

• Вирішити наявність непрозорої конкуренції шляхом посилення захисту прав споживачів що будується на принципах:

- зрозумілості / прозорості - щоб споживачі, тобто учасники схеми, могли розуміти даний пенсійний продукт та розрізняти його серед інших подібних заощаджувальних продуктів;

- простоти – щоб споживачі, тобто учасники схеми, могли робити обґрунтований вільний вибір з метою забезпечення максимального прибутку у довгостроковій перспективі та залишатися відповідальними за свій вибір.

А також неупередженість та об`єктивність державного органу, що здійснює контроль та нагляд за суб`єктами НПЗ.

ВИСНОВОК

В результаті комплексного дослідження розвитку недержавних пенсійних фондів в Ураїні зроблені наступні висновки та пропозиції:

1. НПФ – юридична особа, яка має статус неприбуткової організації (непідприємницької організації), функціонує і проводить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників. Проведення пенсійними фондами інших видів діяльності, не передбачених законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» забороняється. Активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду і інвестиційного прибутку від інвестування пенсійних активов. По видам НПФ розділяються на: відкриті, корпоративні і професійні. Єдиним органом управління НПФ є Рада фонду (для здійснення контролю за поточною діяльністю фонду і вирішення основних питань пов'язаних з діяльністю фонду).

2. Відсутність на сьогодні сильної і цілеспрямованої державної політики щодо формування та розподілу доходів населення викликає значні труднощі на шляху зменшення диференціації суспільства за доходами, подолання бідності, зміцнення позицій середнього класу (питому вагу якого у поточному десятиріччі передбачено довести до 45-50%), а відповідно, і розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення, яка створюється з огляду на достатньо високий рівень доходів значної частини населення.

3. Для становлення НПФ, запровадження нових методологічних принципів пенсійної системи та формування економічних основ накопичення пенсійних активів як складного, багатоаспектного, довготривалого процесу необхідним є забезпечення реалізації складових механізму державного регулювання діяльності НПФ за такими блоками: соціально-економічний, організаційний та правовий. Вони передбачають вдосконалення нормативно-правової бази, забезпечення реалізації соціально-економічного розвитку, впровадження систем ліцензування та сертифікації, норм та тарифів, консалтингу інвестиційних проектів НПФ, забезпечення адміністративного контролю, аудиту та захисту конкурентного середовища тощо.

4. Основними напрямами державного регулювання інвестиційної діяльності НПФ визначено підвищення інвестиційної привабливості існуючих фінансових інструментів, для вкладення пенсійних активів; прийняття нормативно-правового акту щодо спрощення порядку здійснення валютних операцій пенсійними фондами; започаткування в Україні діяльності незалежних рейтингових агенцій, які б здійснювали оцінку (присвоєння рейтингу) корпоративних та муніципальних цінних паперів; розроблення законодавчої бази роботи фінансових ринків; запровадження обмежень за ступенем ризику об’єкта інвестування НПФ; розширення напрямів інвестування пенсійних активів шляхом удосконалення умов випуску існуючих та запровадження нових видів фінансових інструментів, захищених насамперед від впливу інфляції.

5. Контроль над недержавними пенсійними фондами більший, ніж над звичайними фінансовими інститутами. Для них існують свої нормативи, звітність, є регуляторний орган – Державна комісія із регулювання ринків фінансових послуг. Контроль також здійснюють Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольний комітет України, НБУ. Ураховуючи викладене, можна констатувати, що Держфінпослуг, зокрема Департамент нагляду за недержавними пенсійними фондами, сприяє створенню дієвої системи недержавного пенсійного забезпечення, системи, яка гарантувала б отримання громадянами додаткових до загальнообов’язкового пенсійного страхування виплат.

6. На нормативному рівні створена жорстка система гарантій захисту інтересів учасників недержавного пенсійного забезпечення:

- суворий контроль з боку держорганів;

- щорічний незалежний аудит діяльності НПФ;

- нагляд за діяльністю НПФ з боку Ради Фонду;

- розподіл функцій і розмежування коштів учасників;

- ліцензування діяльності всіх компаній, які обслуговують НПФ;

- диверсифікація інвестиційного портфеля;

- періодична звітність та оприлюднення інформації про діяльність Фонду.

6. Розвиток цивілізованого ринку та створення умов для діяльності компаній з управління завжди були пріоритетними завданнями для Української асоціації інвестиційного бізнесу. Асоціація активно працює над запобіжними заходами щодо недопущення, насамперед, дефолтів за цінними паперами, які знаходяться у портфелях НПФ.

7. Зменшення впливу кризових явищ буде здійснюватися шляхом запровадження нових фінансових інструментів, в тому числі державних, які матимуть плаваючу ставку доходності. Завдяки зусиллям УАІБ, яка своєчасно зреагувала на ситуацію у банківському секторі, пов’язану із забороною Нацбанку достроково повертати депозити, для відкритих інвестиційних фондів та пенсійних фондів було зроблено виняток і дозволено достроково розривати депозити.

8. Аналіз стану ринку НПЗ в Україні свідчить про певний динамізм розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення й активний інтерес з боку професійних учасників фінансового ринку до оволодіння новими видами діяльності. Кількість НПФ за 2009 р. станом на 30.06.09р. збільшилася до 109 установ, сумарний дохід від інвестування активів на кінець другого кварталу 2009 р. становив майже 44,4 млн грн. Що стосується географічного розташування, то воно залишається нерівномірним (85% кількості фондів створено в Києві).

Всім зрозуміло, що криза тимчасова, а пенсійна реформа, турбота про майбутнє – постійні. Нині, як ніколи, необхідна підтримка держави відносно як роботи НПФ, так і подальшого розвитку пенсійної реформи. Це стосується як масштабної роз’яснювальної роботи про функціонування НПФ, подальшого реформування пенсійної системи, так і запровадження заходів, які допоможуть НПФ пережити кризовий період.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.  Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003.

2.  Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 р. № 1057-ГУ

3.  Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 р. № 1788-ХП

4.  Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 р. № 400/97-ВР

5.  Закон України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003, Науково-практичний коментар, «АТВ», Киїів, 2005.

6.  Борис Надточій, Лариса Демчук, Пенсія в Україні, коментар до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Київ, Юрінком Інтер, 2007.

7.  Бурков Ю. Сучасна система накопичення // Фінансові послуги. - 2006.-№ 2.

8.  Вісник Пенсійного фонду України http://www.vpf.spov.com.ua/

9.  Городецька Л.О. Мухіна Л.Ф. Реформування пенсійної системи в   Україні: сутність, основні напрямки. - К., 2006.

10.  В.І. Грушко, Н.В. Грушко, О.В. Бевзенко, О.В. Красота, С.М. Лаптєв, О.С. Лубунь, І.І. Рулік, К.В. Павлюк, К.В. Рясна, Т.І. Шпильова, Пенсійна система України, навчальний посібник, за редакціею доктора економічних наук, професора Грушка В.І., Київ, Кондор, 2006.

11.  Зайчук Б. О., Никитенко В. С., Семендяєва В. І. Система пенсійного забезпечення: сьогодні і завтра. — К.: Формат, 2004.

12.  Криволапов А. І., Орел М. О., Печера С. І., Шалаєва Л. Ю. Пенсійному фонду України - 15 років. — К.: Спеціалізоване державне підприємство Пенсійного фонду України, 2006.

13.  Луговенко Н. Соціальні функції пенсійного забезпечення // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України (укр.).- 2005.

14.  Надточій Б.О. Платоспроможність Пенсійного фонду // Фінанси України (укр.).- 2005

15.  Партин Г.О., Тивончук О.І. Пенсійні фонди як учасники фінансового ринку // Фінанси України. – 2005. – № 9.

16.  Привалов Ю., Саєнко Ю., Сапєлкін Ю. Пенсійна реформа в Україні: тенденції та перспективи. — К.: ПЦ "Фоліант", 2005.

17.  Ринок страхування в Україні. Збірник статей / Київ, березень 2004. — Інститут економічних досліджень та політичних консультацій, Німецька консультативна група з питань економічних реформ при Уряді України.

18.  Сіржук Р. Пенсійна реформа в Україні //Цінні папери України. – 2005.

19.  Л.І. Харитонова, Пенсійна реформа в України, навчально-методичний посібник, «Юридична література», Одеса, 2006

20.  Хорошаєв Є.С. Сучасний стан пенсійної реформи України. //Держава і право: Зб. наукових праць. Юридичні і політичні науки. Вип.34.