рефераты
Главная

Рефераты по международному публичному праву

Рефераты по международному частному праву

Рефераты по международным отношениям

Рефераты по культуре и искусству

Рефераты по менеджменту

Рефераты по металлургии

Рефераты по муниципальному праву

Рефераты по налогообложению

Рефераты по оккультизму и уфологии

Рефераты по педагогике

Рефераты по политологии

Рефераты по праву

Биографии

Рефераты по предпринимательству

Рефераты по психологии

Рефераты по радиоэлектронике

Рефераты по риторике

Рефераты по социологии

Рефераты по статистике

Рефераты по страхованию

Рефераты по строительству

Рефераты по таможенной системе

Сочинения по литературе и русскому языку

Рефераты по теории государства и права

Рефераты по теории организации

Рефераты по теплотехнике

Рефераты по технологии

Рефераты по товароведению

Рефераты по транспорту

Рефераты по трудовому праву

Рефераты по туризму

Рефераты по уголовному праву и процессу

Рефераты по управлению

Реферат: Характеристика сертифікатів, що супроводжують міжнародні комерційні контракти

Реферат: Характеристика сертифікатів, що супроводжують міжнародні комерційні контракти

Міністерство освіти та науки України

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

Кафедра економічної теорії та міжнародної економіки

Реферат на тему:

Характеристика сертифікатів, що супроводжують міжнародні комерційні контракти

Черкаси – 2010


Вступ

При укладанні міжнародних комерційних контрактів велику увагу слід приділяти документації що їх супроводжує. Важливе місце займає сертифікація продукції

Корінне реформування і становлення вітчизняної економіки, розвиток ринкових відносин в умовах соціально-економічної кризи зумовили необхідність створення нових механізмів державного та ринкового регулювання виробництва в світі та в Україні. В цих умовах принципово змінюється роль сертифікації продукції, процесів та послуг (далі – продукції) в міжнародних комерційних контрактах.

Сьогодні питання сертифікації продукції регулюються більш ніж 500 законами, декретами і постановами Кабінету Міністрів України, указами Президента України та іншими нормативними актами міжнародних організацій. Аналіз найбільш важливих з них дає можливість визначити мету, вимоги до сертифікації та основні недоліки розглянутих нормативних документів. В міжнародних комерційних контрактах сертифікати являють собою документ, який засвідчує відповідність експортних товарів за якістю смаковим властивостям, технічним параметрам, експлуатаційним можливостям, вимогам, передбаченим у міжнародних контрактах, або світовим стандартам.

Метою даного реферату є характеристика сертифікатів які супроводжують міжнародні комерційні контракти. В рефераті необхідно виконати наступні завдання:

- охарактеризувати наявну систему сертифікатів в Україні;

- розкрити систему сертифікації на міжнародному рівні;

- ознайомити з основними супровідними сертифікатами міжнародного комерційного контракту.


Характеристика системи сертифікатів в Україні

Основні положення, що стосуються сертифікації продукції, містяться в Декреті Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію".

Відповідно до даного Декрету сертифікація продукції здійснюється, насамперед, з метою захисту прав споживачів і поділяється на:

– обов'язкову;

– добровільну.

Обов'язкова сертифікація на відповідність вимогам нормативних

документів по якості виробляється винятково в державній системі сертифікації. При позитивних підсумках сертифікації заявнику видається сертифікат і дається право маркірувати продукцію спеціальним знаком відповідності [5].

Обов'язкова сертифікація здійснюється уповноваженими на те органами з метою:

– запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров'я та майна громадян і навколишнього природного середовища;

- сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

Імпортована продукція, що підлягає обов'язкової сертифікації, також повинна супроводжуватися сертифікатом, що видається (чи визнається) уповноваженим органом по сертифікації.

Постановами Кабінету Міністрів України "Про подальше удосконалення контролю за якістю лікеро-горілочних напоїв, імпортованих в Україну" і "Про подальше удосконалення контролю за якістю тютюнових виробів, імпортованих в Україну", установлено, що: "імпортовані в Україну лікеро-горілочні і тютюнові вироби повинні відповідати вимогам і стандартам встановленим у країні походження товару, що повинні бути не нижче вимог і стандартів, застосовуваних до таких товарів в Україні, а випадку їхньої відсутності – вимогам і стандартам, що діють у ведучих країнах-експортерах зазначених товарів". Ці вироби підлягають обов'язкової сертифікації і повинні супроводжуватися сертифікатом, що повинний бути виданий чи визнаний уповноваженим на це органом по сертифікації України.

Наказами Держстандарту України затверджені Правила обов'язкової сертифікації тютюнових виробів і Правила обов'язкової сертифікації алкогольних виробів.

Підтвердження відповідності товару, увезеного на митну територію України, обов'язковим вимогам діючих у державі нормативних документів з питань стандартизації і сертифікації продукції здійснюється при цьому шляхом сертифікації лікеро-горілочних і тютюнових виробів у системі УкрСЕПРО чи шляхом визнання документів, що підтверджують відповідність товару зазначеним вимогам і виданих на ці товари за рубежем.

Таким чином, документами, що підтверджують відповідність зазначених товарів обов'язковим вимогам нормативних документів і надаючи право на ввіз їх в Україну, є сертифікат відповідності, виданий органом по сертифікації України за результатами сертифікації товару, чи свідчення про визнання іноземного сертифіката, видане органом по сертифікації України за результатами визнання такого сертифіката [1].

Наказом МЗЕЗторга України був затверджений Перелік служб, що видають сертифікати, що засвідчують відповідність технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних і екологічних характеристик імпортованого товару нормам, установленим законодавством України.

Відповідно до існуючого порядку обов'язкової сертифікації підлягає продукція (у тому числі матеріали і комплектуючі вироби), при застосуванні якої може виникнути небезпека для здоров'я людини і навколишньої природного середовища, а також така, що відповідно до законодавства країн-імпортерів підлягає обов'язковим іспитам перед її допуском на внутрішній і зовнішній ринок.

У ході обов'язкових сертифікаційних іспитів досліджуються по різних групах показників різні параметри. Наприклад, при дослідженні безпеки – вібрації і шуми; надійності – ресурс, рівень збереження, наробіток на відмовлення; екологічності – шкідливі викиди, відходи, випромінювання і т.д.

В окремих випадках досить пред'явлення сертифіката чи виготовлювача експортера, якщо це передбачено міжнародними договорами України, і за умови, що такі сертифікати видані в системі УкрСЕПРО, що діє в Україні [7].

Товари, зроблені в Україні, з іншого боку, можуть експортуватися в інші країни з пред'явленням сертифікатів, передбачених міжнародними договорами України.

Органи по сертифікації продукції підрозділяються на:

а) акредитовані в державній системі сертифікації;

б) функції, що прийняли на себе, по добровільній сертифікації.

Отже, кажучи про державну систему сертифікації, треба визначити, що Організаційну структуру Системи утворюють:

– Національний орган з сертифікації – Держстандарт України;

– науково-технічна комісія;

– органи з сертифікації продукції;

– органи з сертифікації систем якості;

– випробувальні лабораторії (центри);

– аудитори;

– науково-методичний та інформаційний центр;

– територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України;

–Український учбово-науковий центр з стандартизації, метрології та якості продукції.

Структурна схема системи сертифікації УкрСЕПРО:

Національний орган з сертифікації:

– розробляє стратегію розвитку сертифікації в Україні;

– організує, веде та координує роботи щодо забезпечення функціонування Системи;

– взаємодіє з національними органами з сертифікації інших держав та міжнародними організаціями, що здійснюють діяльність з сертифікації;

– організує розробку та удосконалення організаційно-методичних

Документів Системи;

– приймає рішення щодо приєднання до міжнародних систем та угод з сертифікації;

– встановлює основні принципи, правила та структуру Системи, а також знак відповідності та правила його застосування;

- встановлює правові та економічні основи функціонування Системи;

- формує та затверджує склад науково-технічної комісії;

- акредитує органи з сертифікації та випробувальні лабораторії (центри);

– організує роботи з сертифікації продукції в разі відсутності органу

Сертифікації певного виду продукції;

– затверджує переліки продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації;

– розглядає апеляції щодо виконання правил Системи;

– організує інформаційне забезпечення діяльності з сертифікації в Системі;

– несе відповідальність від імені держави за дотримання правил та порядку сертифікації продукції, що встановлені в Системі [6].

Науково-технічна комісія з питань сертифікації утворюється та затверджується Національним органом з сертифікації для розгляд перспективних напрямків розвитку і розробки пропозицій Держстандарту з проблем сертифікації продукції з метою реалізації Законів України "Про захист прав споживачів" та "Про охорону праці".

Науково-технічна комісія розглядає пропозиції щодо:

– принципів проведення єдиної політики в галузі сертифікації;

– проектів основоположних організаційно-методичних документів з сертифікації продукції, атестації виробництв, сертифікації систем якості, акредитації органів з сертифікації і випробувальних, лабораторій та ін.;

– основних напрямків досліджень у галузі сертифікації продукції, а також акредитації випробувальних лабораторій, органів з сертифікації продукції (послуг) і систем якості;

– напрямків міжнародного співробітництва в галузі сертифікації, у тому числі в рамках ISO, ІЕС та інших міжнародних організацій;

– приєднання до міжнародних систем та угод з сертифікації;

– питань взаємодії з національними органами з сертифікації інших держав, що здійснюють діяльність з сертифікації, визнання результатів випробувань, сертифікатів та знаків відповідності;

– переліку продукції, що буде підлягати обов'язковій сертифікації. Органи з сертифікації продукції акредитуються Держстандартом України (органом з акредитації).

Орган з сертифікації продукції:

– здійснює сертифікацію закріпленої за ним номенклатури продукції та тнесе відповідальність за дотримання правил Системи;

– розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації закріпленої продукції;

– визначає схему та порядок проведення сертифікації закріпленої продукції;

– організує та проводить обстеження та атестацію виробництв;

– здійснює технічний нагляд за сертифікованою продукцією та атестованим і виробництвом;

– видає сертифікати відповідності на продукцію та атестати виробництв.

Органи з сертифікації систем якості акредитуються Держстандартом України (органом з акредитації) [4].

Орган з сертифікації систем якості виконує такі основні функції:

– розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації систем якості;

– організує та проводить сертифікацію систем якості; організує та проводить за пропозицією органу з сертифікації продукції атестацію виробництв;

– здійснює технічний нагляд за сертифікованими системами якості та атестованими виробництвами;

– видає сертифікати на системи якості.

Випробувальні лабораторії (центри) акредитуються Держстандартом України (органом з акредитації) і виконують такі основні функції:

– проводять випробування продукції, що сертифікується, відповідно до галузі акредитації та видають протоколи випробувань;

– беруть участь за пропозицією органу з сертифікації в проведенні технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, та за дорученням Національного органу з сертифікації–в проведенні інспекційного контролю,

– беруть участь за дорученням органу з сертифікації в атестації виробництва продукції, що сертифікується.

Системи, за дорученням Національного органу з сертифікації або органу з сертифікації, виконують роботи, що пов'язані з сертифікацією продукції. Науково-методичним та інформаційним центром в Системі є Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики Держстандарту України.

Науково-методичний та інформаційний центр виконує такі основні функції:

– здійснює розробку та удосконалення організаційно-методичних документів Системи;

– готує та подає до Національного органу з сертифікації пропозиції та проекти законодавчих актів в галузі сертифікації;

– проводить аналіз можливостей підприємств та організацій щодо акредитації їх органами з сертифікації, виконання функцій випробувальних лабораторій (центрів), здійснює експертизу їх вихідних документів та готує пропозиції Держстандарту України (органу з акредитації) щодо їх акредитації в Системі;

– готує пропозиції з номенклатури продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації;

– бере участь на договірній основі в підготовці органів з сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів) до акредитації, а також у підготовці підприємств до сертифікації продукції та систем якості;

– здійснює інформаційне забезпечення та надає інформаційні послуги в галузі сертифікації.

Територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держстандарту України виконують такі функції:

– проводять за дорученням органу з сертифікації продукції технічний нагляд стабільністю показників сертифікованої продукції під час її виробництва;

– надають інформацію у сфері сертифікації і акредитації;

– надають на договірній основі методичну допомогу підприємствам у підготовці до акредитації їх випробувальних лабораторій, сертифікації продукції систем якості та атестації виробництв [7].

Український учбово-науковий центр з стандартизації, метрології та якості проводить навчання та підвищення кваліфікації фахівців у галузі сертифікації, здійснює підготовку аудиторів.

Кажучи про добровільну сертифікацію, то вона може вироблятися на відповідність продукції вимогам, не віднесеним актами законодавства і нормативних документів до обов'язкових вимог, на договірних умовах між заявником і органом по сертифікації. Ініціатива такої сертифікації може належати виготовлювачу, продавцю, споживачу, органу державної виконавчої влади, громадським організаціям і окремим громадянам.

Добровільну сертифікацію мають право проводити підприємства, організації, інші юридичні особи, що взяли на себе функції органу з добровільної сертифікації, а також органи, що акредитовані в державній системі сертифікації [10].

Номенклатура затвердженого Переліку державної системи обов'язкової сертифікації, має тенденцію до збільшення. Тим часом, законодавство, що діє в економічно розвинутих країнах, передбачає обов'язкову на державному рівні сертифікацію лише окремих видів продукції, таких як продукти харчування, медикаменти, медичне устаткування, деякі предмети побутової хімії й електротовари.

Сертифікація продукції на міжнародному рівні

При укладанні міжнародних контрактів іноземних партнерів, насамперед, цікавить, чи сертифіковане підприємство, що випускає ту йди іншу продукцію, у цілому, чи сертифіковані його системи керування виробництвом і якістю продукції, техніки безпеки, охорони навколишнього середовища і т.д., чи мається знак якості Ради Європи. Без знака GS ("Перевірено на безпеку") практично неможливо реалізувати на Заході технологічне устаткування, механічні й електричні машини, у тому числі навіть дитячі іграшки. Сертифікат ISO 14 000 підтверджує дотримання міжнародних норм в області охорони навколишнього середовища, ISO 9000 – якості продукції і т.д.

ISO – це міжнародна організація, що займається проблемами стандартизації і сертифікації. Її повне найменування – International Standard Organization. Українська система сертифікації продукції не є авторитетною в розвинутих країнах багато в чому тому, що ця система здійснюється державними органами. Там прийнято, щоб якість товар оцінювали незалежні недержавні структури [8].

Утім, міжнародні стандарти ISO 9000, що дозволяють оцінювати якість не окремого виду виробу, а технології його виробництва в цілому, з 1 липня 1996 року введені й в Україні.

Крім ISO необхідно згадати також і про такі міжнародні організації, як IЕС (Міжнародна електротехнічна комісія) і ЕОТС (Європейська організація по іспитах і сертифікації).

Сертифікація продукції на основі визнаних на міжнародному рівні процедур усуває багато технічних бар'єрів у торгівлі і сприяє її розвитку.

Відповідно до визначення, що міститься в Посібнику ISO/IЕС-2 (1991р.), сертифікація – це "процедура, за допомогою якої третя сторона письмово завіряє (за допомогою сертифіката відповідності), що продукція, чи процесс послуга відповідають заданим вимогам". При цьому під третьою стороною розуміється особа чи орган, незалежні від сторін, тобто, наприклад, від постачальника і покупця. Відзначимо, що діяльність по підтвердженню відповідності встановленим законодавством технічним регламентам, що здійснюють державні органи, прийнято називати не сертифікацією, а твердженням, схваленням, чи реєстрацією омолагацией [10].

Вимоги до об'єкта сертифікації повинні бути встановлені (задані) заздалегідь, без чого ця процедура втрачає зміст, а результати сертифікації завіряються сертифікатом відповідності.

У залежності від правил тієї чи іншої сертифікації, умов виробництва і постачань продукції іспитам у процесі сертифікації може бути піддан одиничні екземпляри продукції, або вибіркова партія, або кожен екземпляр продукції. Варто відрізняти сертифікат на продукцію від сертифіката на систему.

Сертифікація системи якості – це процедура, що підтверджує здатність підприємства випускати продукцію встановленого рівня якості, а сертифікація продукції – це підтвердження відповідності якості визначеного виду виробу установленим вимогам.

Наказом Держстандарту України затверджений Порядок проведення робіт із сертифікації продукції іноземних виробництв по схемах з обстеженням, атестацією і сертифікацією систем якості, яким установлені Загальні вимоги по проведенню сертифікації продукції в державній системі сертифікації. Порушення органами сертифікації даного Порядку спричиняє позбавлення атестата акредитації [2,3].

Міжнародні стандарти ISO серії 9000 не стосуються конкретного сектора чи економіки промисловості. Сукупно вони являють собою посібник з керування якістю і загальні вимоги по забезпеченню якості, вибору і побудові елементів системи якості.

Дані стандарти містять опису елементів, що повинні включати системи якості, а не порядок упровадження цих елементів тією чи іншою організацією.

За роки, що пройшли з часу опублікування цих стандартів, вони одержали широке визнання і поширення. Більш 50 країн світу прийняли їх як національні.

З розвитком теорії і практики забезпечення якості удосконалювалися і стандарти ISO. Нова редакція цих стандартів була затверджена й опублікована в 1994 році .

Наявність на підприємствах визнаних (сертифікованих) систем якості є гарантією не тільки якості продукції (послуг), але і стабільності і надійності підприємства як партнера в ділових відносинах. Розвиток цієї діяльності в Європі стимулюється також тим, що з 1996 року рішенням Європейського Союзу реєстрація системи якості дає додаткові переваги в торгівлі, одержанні державних замовлень і, крім того, заміняє у визначених ситуаціях необхідність у сертифікатах відповідності продукції .

Згідно дослідження ISO в 2009 р. було розроблено ряд нових сертифікатів для продукції та послуг в сферах, які поданих в табл.1.(ДодатокА).

Для кращого розуміння подамо розшифровку галузей:

1.Загальні положення, інфраструктури і науки

Загальні / термінологія / Стандартизація / Документація - Послуги / Компанія організації, управління та якості / управління / Транспорт - Математика / Природничі науки - Соціологія

2.Здоров'я, безпека та навколишнє середовище

Охорона здоров'я технології - Екологія / Охорона здоров'я / Безпека

3.Інженерні технології

Метрологія та вимірювання / Фізичні явища - Тестування - Механічні системи та компоненти загального призначення - рідина системи та компоненти загального призначення - Технологія машинобудування - Енергетика та передачі тепла - Електротехніка - Точна механіка / Ювелірні вироби  сертифікація продукція міжнародний комерційний

4.Електроніка, інформаційні технології та телекомунікації

Електроніка - Телекомунікації / Аудіо та відео інженерні - Інформаційні технології / Офісна техніка - Зображення технології

5.Транспорту і розподілу товарів

Автомобілебудування - інженерів залізничного транспорту - Суднобудування та морські споруди - Авіаційні і космічні апарати інженерні - Підйомно-транспортне обладнання - Упаковка та розподілу товарів

6.Сільського господарства та харчової технології

Сільське господарство - Харчові технології

7.Технології матеріалів

У текстильної та шкіряної технології - Одяг - Хімічна технологія - гірський і мінерали - Нафта та пов'язані з ними технології - Металургія - технології деревини - скляної та керамічної промисловості- гумові і пластмас - Папір технології - фарби і кольори промисловості

8.Будівництво

Будівельні матеріали і будівництво - Цивільне будівництво

9.Спеціальні технології

Найбільше всього оновлень зазнала галузь інженерних технологій, електроніки інформаційних технологій, та телекомунікацій, і галузь технології матеріалів. Менше всього оновлень за 2009 р. відбулось в галузі спеціальних технологій (Військова техніка - побутового та промислового обладнання / Розваги).

Основні супровідні сертифікати міжнародного комерційного контракту

Досліджуючи будь-яку партію товару, експерт обов'язково працює з різноманітними документами, які відносяться до неї. Окрім транспортних документів (вантажних, авіа- та інших накладних) у першу чергу експерт повинен оцінити правильність складання, відповідність фактичному стану і насиченість документів, які засвідчують якість товару. Нижче наведено визначення основних супровідних документів щодо якості партії товару, які можуть (і повинні) бути надані експерту для його роботи.

Сертифікат якості — документ, що засвідчує якість товару. Видається відповідними компетентними органами, лабораторіями як в країні-експортері, так і в країні-імпортері. За умовами контракту сертифікат якості може видаватися фірмою-виготовлювачем і в ідеалі повинен містити таку інформацію:

- найменування і адресу виготовлювача (продавця, постачальника), повну назву товару (з урахуванням усіх специфічних особливостей товару, у тому числі сорту, марки тощо);

- характеристику всіх основних показників якості, які регламентуються відповідною нормативною документацією, з обов'язковим зазначенням параметрів нешкідливості, специфічних властивостей, у тому числі, якщо необхідно, призначеність (наприклад, для дієтичного харчування);

- повний перелік рецептурних компонентів;

- технологічну схему та основні режими виготовлення;

- строк виготовлення і зберігання, спосіб використання або доведення до готовності;

- кількість товару в партії;

- найменування транспортного і споживчого упакування;

- номер відповідної документації, яка регламентує властивості товару у країні-виготовлювачі;

- найменування установи, яка оформила і завірила сертифікат якості [9].

Сертифікат відповідності - документ, що засвідчує відповідність товару вимогам певних стандартів та норм. Видається органами Держстандарту України як результат проведення сертифікаційних заходів.

Сертифікат походження - документ, що вказує з якої країни експортується товар. У міжнародній торгівлі вважається за необхідне наявність в пакеті документів, які супроводжують продовольчий товар, різних видів карантинних посвідчень.

Ветеринарне посвідчення пред'являється митниці при ввезенні живої худоби, продукції її переробки і свідчить про те, що товар вивозиться із місць, де відсутні гостроінфекційні хвороби і худоба пройшла необхідну обробку.

Санітарне посвідчення також необхідне на митниці при ввезенні плодів, овочів, фруктів, тютюну-сирцю та інших товарів і засвідчує, що товари не заражені шкідниками, хворобами і походять із епідеміологічно благополучних районів [4].

Якщо виникли будь-які неузгодженості під час транспортування, які можуть вплинути на якість або кількість товару, зацікавлена сторона повинна вимагати складання комерційного акта -Документа, який фіксує розміри, характер нестачі, пошкоджень, псування вантажу у процесі транспортування. Він є підставою для пред'явлення отримувачем вантажу претензій транспортній організації про компенсацію збитків. Слід зазначити, що комерційний акт не складається, якщо нестача або надлишок товару знаходяться у межах норм природної нестачі. Акт експертизи не може замінити комерційний акт і є, якщо він складався, додатком до останнього.

Відзначимо, що сертифікати, видавані на продукцію відповідно до законодавства України, у переважній більшості закордонних країн не визнаються.

Багато імпортних товарів мають різноманітні документи, які засвідчують їх якість. Так, об'єктами визнання є протоколи випробувань, сертифікати (знаки) відповідності та інші свідоцтва відповідності на продукцію, яка підлягає обов'язковій сертифікації за затвердженим переліком товарів та послуг. У свою чергу, переліки товарів та послуг, які підлягають перевірці на підтвердження їх відповідності вимогам обов'язкової сертифікації, органів з сертифікації продукції, що діють у системі УкрСЕПРО, центрів стандартизації, метрології та сертифікації, що співпрацюють з сертифікаційними органами при ввезенні продукції в Україну, встановлюється Держстандартом України. Рішення про визнання сертифікатів, виданих органами сертифікації інших держав (міжнародних систем) на вітчизняну й імпортовану продукцію, що має використовуватися в Україні, приймає орган з сертифікації УкрСЕПРО. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується в Україну, здійснюється на основі підтвердження відповідності продукції обов'язковим вимогам, встановленим у законодавчих актах і нормативних документах, міжнародних та національних стандартах інших держав, що діють в Україні, шляхом укладання угод або прийняття рішення про визнання. Свідченням визнання закордонних сертифікатів є сертифікат відповідності, виданий у системі УкрСЕПРО, або свідоцтво про його визнання. Угоди про визнання результатів сертифікації продукції укладаються за умов:

- наявності національної системи сертифікації держави-імпортера, що має організаційно-методичні документи, акредитовані органи з сертифікації продукції, випробувальні лабораторії (центри) у відповідності з вимогами ISO/IEC з сертифікації і стандартів серії ISO 9000, EN 45000, EN 29000;

- наявності акредитованих органів з сертифікації продукції, випробувальних лабораторій у міжнародних системах сертифікації IEC SE, IIS IET IEC, ECE UN;

- наявності акредитованих органів з сертифікації продукції, випробувальних лабораторій у міждержавних системах сертифікації конкретного виду продукції, створених спільно з державами - учасницями угоди [7].

Результати сертифікації імпортованої продукції, що не охоплені угодою, включаючи сертифікати (знаки) відповідності продукції, можуть бути визнані у системі УкрСЕПРО на підставі рішень про визнання:

- без додаткових процедур з сертифікації;

- із застосуванням додаткових процедур з сертифікації;

- за позитивними результатами сертифікації продукції у системі УкрСЕПРО.

Найбільш важливими підставами угоди про визнання є:

- взаємно визнані адміністративні та юридичні структури і програми робіт;

- ідентичні основоположні критерії, яких необхідно дотримуватись при сертифікації продукції;

- гармонізовані з міжнародними стандартами (ISO, IEC та ін.) нормативні документи, які використовуються;

- взаємна юридична і економічна відповідальність сторін, що уклали угоду;

- можливості припинення дії угоди;

- процедури, які забезпечують відповідне функціонування обраних структур, однотипних методів і обладнання для проведення сертифікації, аналогічні процедури нагляду, методи правового захисту й інші керівні положення, які дають гарантію того, що жодна зі сторін, які беруть участь у сертифікації, не буде наражена на невиправданий ризик щодо визнання робіт з сертифікації інших сторін.

Заявник продукції держави-імпортера має надати органу з сертифікації конкретного виду продукції системи УкрСЕПРО таку документацію:

- заявку на визнання;

- сертифікат (знак) відповідності;

- стандарт (технічні умови) на продукцію і процедури сертифікації;

- атестат акредитації випробувальної лабораторії (за наявності);

- протокол випробувань;

- сертифікат систем якості, атестат виробництва (за наявності) виробника.


Висновки

Отже, сертифікати які супроводжують міжнародні комерційні контракти, мають дуже багато різновидів. Сертифікати являють собою документ, який засвідчує відповідність експортних товарів за якістю смаковим властивостям, технічним параметрам, експлуатаційним можливостям, вимогам, передбаченим у міжнародних контрактах, або світовим стандартам.

Сертифікація продукції в Україні і поділяється на: обов'язкову; добровільну. Обов'язкова сертифікація на відповідність вимогам нормативних документів по якості виробляється винятково в державній системі сертифікації. Наказами Держстандарту України затверджені Правила обов'язкової сертифікації тютюнових виробів і Правила обов'язкової сертифікації алкогольних виробів. Сертифікації підлягає продукція при застосуванні якої може виникнути небезпека для здоров'я людини і навколишньої природного середовища, а також така, що відповідно до законодавства країн-імпортерів підлягає обов'язковим іспитам перед її допуском на зовнішній ринок. Добровільна сертифікація може вироблятися на відповідність продукції вимогам, не віднесеним актами законодавства і нормативних документів до обов'язкових вимог, на договірних умовах між заявником і органом по сертифікації. Законодавство, що діє в економічно розвинутих країнах, передбачає обов'язкову на державному рівні сертифікацію лише окремих видів продукції, таких як продукти харчування, медикаменти, медичне устаткування, деякі предмети побутової хімії й електротовари.

Міжнародна організація, що займається проблемами стандартизації і сертифікації – International Standard Organization (ISO). В розвинутих країнах товар оцінюється незалежними недержавними структурами. Крім ISO існують такі міжнародні організації, як IЕС (Міжнародна електротехнічна комісія) і ЕОТС (Європейська організація по іспитах і сертифікації). Сертифікація продукції на основі визнаних на міжнародному рівні процедур усуває багато технічних бар'єрів у торгівлі і сприяє її розвитку.

Основними супровідними документами щодо якості партії товару, які можуть (і повинні) бути надані, є сертифікат якості, сертифікат відповідності, сертифікат походження. Ветеринарне посвідчення пред'являється митниці при ввезенні живої худоби, продукції її переробки і свідчить про те, що товар вивозиться із місць, де відсутні гостроінфекційні хвороби і худоба пройшла необхідну обробку. Санітарне посвідчення необхідне при ввезенні плодів, овочів, фруктів, тютюну-сирцю та інших товарів і засвідчує, що товари не заражені шкідниками, хворобами і походять із епідеміологічно благополучних районів. Сертифікати, видавані на продукцію відповідно до законодавства України, у переважній більшості закордонних країн не визнаються.


Список використаних джерел

1.  Постанова Кабінету Міністрів України "Про подальше удосконалення контролю за якістю тютюнових виробів, імпортованих в Україну" № 946-96

2.  Наказ Держстандарту України "Про Правила обов'язкової сертифікації тютюнових виробів" №569

3.  Наказ Держстандарту України "Про Правила обов'язкової сертифікації алкогольних виробів " №570

4.  Наказ МЗЕЗторга "Про Перелік служб, що видають сертифікати, що засвідчують відповідність технічних, фармакологічних, санітарних, фітосанітарних, ветеринарних і екологічних характеристик імпортованого товару нормам, установленим законодавством України" №51

5.  Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" №46-93

6.  ДСТУ-2462-94 "Сертифікація. Основні поняття, терміни і визначення".

7.  ДСТУ 3410-96 "Система сертифікації УкрСЕПРО. Основні положення"

8.  www.iso.org // International Organization for Standartization

9.  www.kmu.gov.ua // Урядовий портал


© 2012 Рефераты, доклады и дипломные работы, курсовые работы бесплатно.