Дипломная работа: Ідентифікація автомобільних причепів та митне оформлення

Дипломная работа: Ідентифікація автомобільних причепів та митне оформлення

Вступ

На сучасному етапі розвитку України одним із стратегічних завдань є використання виробничого, науково-технічного та експортного потенціалу такої пріоритетної галузі як автомобілебудування. Адже у сучасній системі світових товарних ринків автомобільний займає особливе місце – один з найглобалізованіших, такий, що швидко розвивається і є прибутковим, характеризується жорсткою конкуренцією, яка зумовлена різними факторами, серед яких: зростаючі надлишки виробничих потужностей автомобільної промисловості; зростання кількості країн, що організовують власне виробництво автомобільної продукції; формування міжнародних автомобільних альянсів перевізників. Тому перед урядом першочерговими питаннями у цій сфері є створення сприятливих умов (законодавчих, політичних, інвестиційних тощо) для зростання обсягів виробництва і реалізації вітчизняних автомобільних причепів, недопущення ухилення від оподаткування при ввезенні та реалізації закордонних причепів, забезпечення економічних інтересів українських підприємств і держави у цілому.

Нині на ринку України з'являється все більше імпортних причепів різних марок і моделей як нових, так і тих, які були у використанні. Саме тому уряд намагається захистити вітчизняних виробників, вводячи високі ставки мита на причепи, але, незважаючи на це, конкуренція з іноземними виробниками є досить жорсткою. Попит на вітчизняні автомобільні причепи нижче ніж на причепи іноземного виробництва, оскільки останні представлені на ринку у широкому асортименті, характеризуються високими експлуатаційними властивостями, якістю, що відповідає ціні.

Відкриття кордонів призвело до утворення могутнього ринку нелегальних транспортних засобів. Цей ринок інтенсивно насичується за рахунок причепів, якими незаконно заволоділи у країнах Західної Європи.

Проблеми, пов’язані з недостатньою законодавчою та нормативною базою експертизи, у тому числі ідентифікаційної, автомобільних причепів, призводять до непорозумінь при митному оформленні, та відкривають нові шляхи перед правопорушниками. Це обумовлює актуальність теми дипломної магістерської роботи.

Мета роботи – розроблення методики ідентифікаційної експертизи автомобільних причепів при здійсненні митного контролю.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

-  проаналізувати стан ринку та напрями розвитку асортименту автомобільних причепів в Україні;

-  вивчити законодавчо-правову базу щодо переміщення автомобільних причепів через митний кордон України;

-  розглянути класифікацію автомобільних причепів та їх технічні параметри;

-  проаналізувати вимоги до якості та маркування автомобільних причепів;

-  охарактеризувати та проаналізувати види експертизи автомобільних причепів;

-  розробити алгоритм ідентифікаційної експертизи автомобільних причепів;

-  обґрунтувати вибір ідентифікаційних показників автомобільних причепів;

-  проаналізувати результати експертизи автомобільних причепів;

-  описати порядок декларування автомобільних причепів;

-  проаналізувати особливості митного контролю та митного оформлення автомобільних причепів.

Об’єктом дослідження є автомобільні причепи, які переміщуються через митний кордон України.

Предмет дослідження – ідентифікація автомобільних причепів, митний контроль та митне оформлення транспортних засобів.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що уперше розроблено порядок експертизи автомобільних причепів для митних органів України; запропоновано перелік ідентифікаційних показників автомобільних причепів.

Практична цінність результатів дослідження: розроблений порядок експертизи автомобільних причепів може бути використаний митними органами для проведення ідентифікаційної експертизи при митному контролі.

Методи дослідження: загальнонаукові аналізу, порівняння, узагальнення, а також органолептичний та розрахунковий.

Апробація результатів дослідження: опубліковано статтю «Експертиза автомобільних причепів» у збірнику статей (-К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2011) та зроблено доповідь на студентській науково-практичній конференції (8 квітня 2011 р. м. Київ, КНТЕУ).

1. Законодавчо-нормативна база якості та митного оформлення автомобільних причепів

1.1 Стан ринку та напрями розвитку асортименту автомобільних причепів в Україні

На сьогоднішній день автомобільні перевезення являються невід’ємним атрибутом економіки держави. Велика частка перевезення вантажів припадає саме на автотранспорт, зокрема на вантажні автомобілі з причепами або напівпричепами.

Активний розвиток дорожнього транспорту в Україні спонукає до того, що багато вантажоперевізних операторів України змушені очікувати нові вантажівки більше року. За даними маркетологів, які вивчають виробництво причепів і напівпричепів, у 2008 р. попит на причепи у Східній Європі зріс на 35%. Загальна кількість нових причепів і напівпричепів, проданих в 15 східноєвропейських країнах, включаючи Україну, Росію і Туреччину, в 2008 р. досягла 109 тис. од., тобто вперше в історії щорічні продаж причепів у Східній Європі перевищив 100 тис. шт. (у 2002 р. було реалізовано лише 30 тис. причепів та напівпричепів) [1].

В Європі найбільшу ємність має ринок причепів і напівпричепів у Німеччині: обсяг продажу у 2010 р. становив 40 тис. од. нового рухомого складу. Три великих німецьких виробника трейлерів Schmitz, Cargobull, Krone&Kugel, а також австрійська компанія Schwarzmuller є головними одержувачами замовлень і надприбутків від східноєвропейського ринку. Найменший з трьох німецьких заводів – фірма Krone&Kugel – виготовила в 2010 р. 20 тис. напівпричепів (у 2008 р. – 12 тис. шт.).

Виробництво компанії на складальних заводах в містах Burtenbach (Німеччина) і Chochen (Чехія) буде модернізовано. Завод біля міста Штеттін (Польща) зараз знаходиться у стадії будівництва. Він зможе виробляти до 5 тис. причепів на рік. Керівництво фірми вже будує плани щодо доведення виробничих потужностей до щорічного випуску 60 тис. причепів до 2012 р. Деякі фахівці з Європи пророкують, що попит на причепи та напівпричепи у Східній Європі, а саме Україні та країнах СНД продовжать зростати, хоча і меншими темпами, що зумовлено наявністю власних виробників, а також високими цінами на даний вид транспорту (країн експортерів ЄС).

Щодо ємності ринків причепів у Польщі, Росії та України, то у кожній з яких зараз реалізовується понад 20 тис. причепів і напівпричепів щорічно.

Не зважаючи на об’єктивні складнощі у сфері економіки України, автомобільні причепи в Україні ще виробляють. Переважна частка припадає на виробництво причепів для легкових автомобілів, менша – на виробництво вантажних причепів та напівпричепів. Після різкого скорочення виробництва у середині 90-х років з кінця 90-х обсяги випуску збільшуються. Так, тільки за період з 2001 по 2007 рр. відбулося зростання у 2,5 рази.

Зазначимо, що у 2010 р. загальний обсяг реалізації автомобільних причепів в Україні знизився на 17,77%, однак за той же період на 15,38% виріс обсяг реалізації нових автопричепів, а фінансова місткість ринку нових причепів досягла 147,2 млн. дол. США. Вперше з початку 1990-х років обсяг реалізованих нових причепів перевищив аналогічний показник ринку причепів, що були в ужитку [2].

Обсяг операцій за 2010 рік з новими причепами (імпорт та виробництво) становив 31,21 тис. шт., що на 15,38% більше, ніж у 2009 році (23,72 тис. шт.), обсяг операцій з причепами, які були в ужитку, становив у 2010 році 27,12 тис. шт., що 64,61% менше, ніж у 2009 році (45,3 тис. шт.), також у 2010 році внутрішній перепродаж зріс на 6,78% і становив 139,69 тис. шт. Найбільшу частку у структурі ринку займає внутрішній перепродаж – 65,13%, частка продажу нових причепів у 2010 р. також зросла і склала 19,35%, проте, частка автомобільних причепів, що були в ужитку, значно скоротилася – із 36,05% до 15,52% (табл. 1.1) [3].

Таблиця 1.1. Показники ринку автомобільних причепів в Україні в 2009–2010 р.р.

Аналізуючи реалізацію автомобільних причепів за класами, відмітимо, що в структурі продаж у 2010 році найбільшу питому вагу становив клас «Причепи для вантажних автомобілів» (42,15%), друге місце займав клас «Причепи для легкових автомобілів» (34,58%), потім – клас «Спеціальних причепів» (20,85%) (табл. 1.2).

автомобільний причеп митний ідентифікаційний

Таблиця 1.2. Структура реалізованих автомобільних причепів в Україні у 2009–2010 роках (за класами), %

Найбільшу частку на ринку України у 2009–2010 р.р. займали причепи німецького виробництва: Schmitz (Німеччина) близько 27% ринку, Schwarzmuller (Німеччина) близько 24%, Cargobull (Німеччина) близько 18%, Krone&Kugel (Німеччина) близько 15%, Zorgi (Польща) близько 11%, Trailor (Нідерланди) близько 5% (рис. 1.1) [4].

Рис. 1.1. Структура вітчизняного ринку причепів закордонного виробництва у 2009–2010 рр., %

Відродження економіки вимагає значної кількості вантажних перевезень, здійснюваних автомобілями з причепами різного призначення. Зрозуміло, що зарубіжна техніка, не зважаючи на якість і асортимент, практично недоступна середньому і малому бізнесу. У таких умовах змогли зайняти свою нішу на ринку порівняно невеликі, але амбітні вітчизняні компанії, що роблять все, щоб задовольнити попит, який швидко росте.

Серед відносно невеликих компаній, що упевнено лідирують на ринку України, популярністю користується ТОВ МЗ «Тонар», що добре зарекомендувало себе у виробництві торгових фургонів та маловантажних причепів. Проте компанія віднедавна вийшла на ринок вантажних автопричепів великої вантажопідйомності. Не зважаючи на конкуренцію, тентований напівпричіп загального призначення Тонар-97461 (рис. А.1) вантажопідйомністю 26,65 т. і одноосний напівпричіп Тонар-97673 вантажопідйомністю 5 т. для перевезення легковагових вантажів користуються достатньою популярністю.

Серед підприємств з сумісним капіталом позитивний імідж на ринку створила фірма «Новтрак» (у м. Луганськ). Фірма працює вже більше 15 років – вона була сформована ще в 1993 році німецькою компанією SOMMER Fahrzeugbau. «Новтрак» спеціалізується на виготовленні сталевих і тентованих кузовів, а також великовантажних напівпричепів типу SW240/SG-GF240 (рис. А.2). Продукція компанії має стійкий попит завдяки традиційній якості. Основні покупці причепів – вітчизняні фірми, що спеціалізуються на міжнародних перевезеннях. Це є відносно природно: причепи «Новтрак» відповідають всім європейським нормам безпеки, при цьому істотно дешевше імпортних, не мають митних проблем і сертифіковані в Україні, втім, 40% продукції «Новтрак» йде на експорт.

З невеликих підприємств, що займаються випуском причепів, можна також виділити компанію «БудМаш» (м. Прилуки Чернігівської області), яка випускає «кемпінгові» причепи до легкових авто, а також невеликі автовози, які може транспортувати легковий або напіввантажний автомобіль. На думку експертів, цей двовісний причіп не поступається зарубіжним аналогам за технічними характеристиками і при цьому має нижчу ціну [2].

Добре зарекомендувала себе у покупців продукція ВАТ «Верхньодніпровський авторемонтний завод». Одна з найбільш популярних моделей – це тривісний тентованний причіп СЗАП-8305, вантажопідйомністю 13,5 т. з передньою стінкою і задніми додатковими вантажними відділами, призначений для перевезення різних вантажів. Його головна перевага – відносно невисока ціна і можливість роботи з тягачами різних марок, як вітчизняних, так і зарубіжних. При цьому причепи цієї фірми мають достатньо оптимальне технічне оснащення – барабанні гальма з пневмоприводом, виконаним за двопровідною схемою, оснащені пристроєм автоматичного регулювання зазору і АБС. У перспективі підприємства планує нарощувати випуск, оскільки власні потужності дають можливість виробляти щороку не менше 10 тис. од. техніки.

ТОВ «Еверласт» відомий, перш за все, випуском унікальної техніки для перевезення надважких і надгабаритних вантажів. У 1997 році завод випустив причіп великої вантажопідйомності модульної конструкції вантажопідйомністю до 600 тонн. У 1998 році був спроектований і зібраний причіп вантажопідйомністю вже 1300 тонн, через рік створено ціле сімейство причепів особливо великої вантажопідйомності на модульній основі. Сьогодні компанія упевнено займає нішу унікальних розробок для спецтехніки. Не зважаючи на малосерійне виробництво, підприємство упевнено лідирує на цьому непростому сегменті ринку.

ЗАТ «Бориспільський автозавод» (с. Проліски Бориспільського району) у 1995 році випустив перша партія з 10 ізотермічних автофургонів для м’ясопереробного заводу. З часом підприємство освоїло виробництво унікальної техніки. На замовлення компанії «Хенкель» був побудований «Хенкель Інфомобіль». За допомогою спеціальних автоматичних модулів і гідравлічних систем площа фургона здатна всього за 20 хвилин збільшитися. Замовник упевнений, що завдяки використанню передових технологічних розробок дозволить проводити широкий комплекс рекламно-інформаційних заходів навіть у польових умовах.

Таким чином, вітчизняний ринку устаткування для вантажоперевезень зростає. Ця тенденція спостерігається не тільки у центральних районах України, але й і в регіонах. Це свідчить про те, що українська економіка все ж таки зуміла подолати кризу і знаходиться на підйомі. Можна сподіватися, що це, у свою чергу, приведе до зростання інвестицій в галузь.

Серед відомих вітчизняних виробників причепів особливе місце займає «шостий» київський авторемонтний завод «КАРЗ» – найбільший в Україні виробник причепів з 10-річним досвідом роботи. У виробничій програмі заводу – близько 10 моделей цієї продукції: посилені, з оцинкованої сталі, з подвійними бортами, з високим тентом, для транспортування невеликих катерів, водних мотоциклів і спортивних машин, для перевезення рідин, з ресорною або торсіонною підвісками і т.д. Гарантія цього заводу на всі причепи – 18 місяців без обмеження пробігу. Умовно весь модельний ряд причепів Київського авторемонтного заводу можна розділити на три класи – малі, великі і спеціальні. На підприємстві займаються масовим виробництвом причепів (600–900 екземплярів в місяць), а також за індивідуальними замовленнями, наприклад, для перевезення незвичних вантажів тощо.

В асортименті продукції заводу є причепи підвищеної вантажопідйомності: модель 8304, розрахована на перевезення 850 кг вантажу, 8305 – на 1000 кг, 8309 – на 2000 – 3000 кг Розміри кузова причепа 8304 – 1,4х2,5 м, підвіска – «волговська» ресори і амортизатори, а також маточини під «ГАЗ» диски. Модель 8305 відрізняється німецькою торсіонною підвіскою AL-KO й інерційним механічним гальмом (гідравліку не застосовують через низьку надійність). Причіп 8309 (рис. А.3) з кузовом 1,5х3,3 м – двовісний з торсіонною підвіскою AL-KO й інерційним гальмом, як і у попередньої моделі. Модель 8304 коштує 2560 грн., модель 8305 – від 5000 грн., модель 8309-а – 9000 грн.

Найпопулярніший причіп серед малих агрегатів – модель ПФ-01 (рис. А.4) вантажопідйомністю 500 кг з габаритними розмірами кузова 1,2х2,0 м (1,3х2,0). Він може мати як просту (з прямим дишлом, рама з гнутого швелера), так і посилену конструкцію (з посиленим дишлом трикутної форми, рама виконана з квадратної труби). Підвіска – ресорна з амортизаторами або торсіонна відомої німецької фірми AL-KO, маточина – під «ВАЗ» диски.

Випускається також і укорочена модель ПФ-02 з габаритними розмірами кузова 1,2х1,2 м. Простий причіп коштує 1435 грн. посилений – 1575, двобортний «Фермер» – 1715, укорочений – 1330, а з кузовом з оцинкованої сталі – 1675 грн. На базу «Фермера» також можна встановити оцинкований верх або кузов для перевезення габаритних вантажів.

Випускається заводом «КАРЗ» причепи спеціального призначення. Двовісна модель 8712 (рис. А.5) «евакуатор» має платформу 1,8х4,0 м. Підвіска – торсіонна AL-KO, гальмо – механічний інерційний. Для полегшення встановлення на автомобіль, платформа має ручну лебідку. Вантажопідйомність такого евакуатора – 2,3 тонни, ціна – від 12000 грн.

Також представлені інші моделі спеціальних причепів ПВТ-100 – малий, для перевезення водних мотоциклів (довжина 3,0 м, вантажопідйомність 350 кг) і великий з якірними катками і дишлом, що складається для транспортування катерів (5,0 м, вантажопідйомність – 700 кг.). Малий комплектується «АЗЛК» ресорною підвіскою з амортизаторами, маточиною під «ВАЗ» диски, а великий – «ГАЗ» підвіскою і маточинами. Обидві моделі також можуть оснащуватися торсіонною підвіскою AL-KO [3].

Отже, відзначивши основних виробників автомобільних причепів в Україні можна зробити певні висновки стосовно реалізації автомобільних причепів.

Компаніями-лідерами українського ринку автомобільних причепів є наступні:

Ø  «Новтрак» – 21%;

Ø  «Верхньодніпровський авторемонтний завод» – 18%;

Ø  «КАРЗ» – 11%;

Ø  «БудМаш» – 8%;

Ø  «Тонар» – 3%;

Ø  «Автоінвестстрой» – 3%;

Ø  «Еверласт» – 2%;

Ø  Інші – 34% [14].

Оцінюючи перспективи вітчизняного ринку автомобільних причепів на цей рік, всі експерти переконані, що існуючі тенденції збережуться. Для більшості компаній цілком реально домогтися приросту в 30–50%. За словами директора компанії «Новтрак», обсяги реалізації нових автомобільних причепів через кілька років цілком можуть досягти поділки в 100 тис. в рік. Однак цей процес буде поступовим. За деякими оцінками, в 2012 році український ринок збільшиться ще на 15 тис. автомобільних причепів. Однозначно можна стверджувати, що будуть зростати обсяги реалізації практично всіх марок.

Отже, для західних виробників автомобільних причепів Україна, як і країни СНД та Східної Європи, стає пріоритетним ринком: велика ємність, він є не насичений і має великий потенціал росту. Тому першочерговим завданням вітчизняних виробників є інтеграція у світовий ринок, що вимагає збільшення обсягів виробництва, підвищення якості автомобільних причепів, розширення ринків збуту та ін. У свою чергу, держава повинна забезпечити необхідне регулювання ринку автомобільних причепів, вдосконалити законодавчу базу з метою створення оптимальних умов як для виробників, так і для потенційних покупців.

1.2 Законодавчо-правова база щодо переміщення автомобільних причепів в Україні

Загальний порядок переміщення транспортних засобів через митний кордон України, визначається Митним кодексом, постановами Кабінету Міністрів України, наказом Держмитслужби України від 26 червня 1999 р. «Про затвердження Правил митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України» та низкою інших нормативних документів.

Ще 10 років тому митним законодавством не було передбачено сплати ніяких платежів за переміщення через кордон транспортних засобів. Достатнім було пред’явити іноземний паспорт з візою країни, де був придбаний транспортний засіб, та документи, що підтверджували право на розпорядження цим тз, і митний кордон був відкритим. Митне оформлення транспортних засобів стало ефективним каналом надходжень до державного бюджету. Тому, починаючи з 1994 р., майже щороку приймалися нормативні документи для впорядкування роботи у цьому напрямку:

– Постанови Кабміну України №526 від 5 серпня 1994 р., №94 від 8 лютого 1995 р., №949 від 28 листопада 1995 р., №341 від 31 травня 1994 р. «Щодо подальшого удосконалення порядку митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України».

– Правила митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України, розроблені і затверджені Держмиткомом України у 1995 р.; за період з 9 червня 1994 р. по 4 січня 1996 р. видано 16 наказів Держмиткому України з цього питання.

– Постанова Верховної Ради України №433/95-ВР від 16 листопада 1995 р.; Постанова Верховної Ради України №217/96 від 24 травня 1996 р. про введення в дію Закону «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них».

– Постанова Кабміну від 24 жовтня 1996 р. «Про мінімальну митну вартість імпортних автомобільних причепів та шин до них», якою всі транспортні засоби поділено на «акцизні» і «безакцизні».

– Постанова Кабміну від 7 вересня 1998 р. «Про затвердження Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів для легкових автомобілів та вантажівок».

Відповідно до ст. 37 Митного кодексу України, переміщення через митний кордон України транспортних засобів та товарів підлягає їх митному оформленню. Таке оформлення здійснюється посадовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та державного регулювання ввезення на митну територію України транспорту включно всіх позицій за УКТЗЕД группи 87.

В свою чергу митний контроль здійснюється з метою забезпечення дотримання державними органами, підприємствами та їх посадовими особами, а також громадянами – порядку переміщення через митний кордон України транспортних засобів та товарів (ст. 21 Митного кодексу). Митний контроль здійснюється посадовими особами митниці шляхом перевірки документів, необхідних для такого контролю, митного огляду (огляду транспортних засобів), переогляду, обліку предметів, що переміщуються через митний кордон України.

У разі ввезення транспортних засобів, а саме автомобільних причепів правовою основою є Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил ввезення транспортних засобів на територію України «№341 від 31.05.94. Під виконання цієї постанови Державним митним комітетом затверджено: «Правила митного оформлення транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України».

Особливості здійснення митного контролю й митного оформлення автомобільних причепів із застосуванням вантажної митної декларації здійснюється поетапно, відповідно до Наказу Державної митної служби України від 20.04.2005 року №314).

Ці правила визначають порядок ввезення автомобільних причепів підприємствами, установами, організаціями та громадянами на територію України (п. 1 Постанови). Транспортні засоби, причепи можуть ввозитися: для постійного користування; для тимчасового користування; для реалізації; для транзиту [6].

Підприємства та громадяни, які ввозять автомобільні причепи на територію України, повинні підтвердити відповідними документами правомірність володіння або користування ними.

Заборон щодо ввезення в Україну для постійного користування транспортних засобів, автомобільних причепів, будь – яких, які на момент ввезення були виготовлені 10 і більше років тому – не має.

Всі автомобільні причепи, які ввозяться на територію України підлягають митному оформленню та реєстрації в органах Державтоінспекції.

У разі вивезення транспортних причепів, що переміщуються через митну територію України транзитом, митниці перевіряють відповідність даних транспортних засобів заявленим в деклараціях, а також дотримання заявленого під час ввезення терміну.

Митне оформлення автомобільного причепу може здійснюватися, як його власником, так і іншими фізичними та юридичними особами, які мають належним чином оформлені повноваження. Громадяни, які переміщують через митний кордон України транспортні засоби у тому числі автомобільні причепи у їхньому складі, зобов'язані заповнити автомобільну митну декларацію та в належних випадках підписати зобов'язання відповідно про зворотне вивезення / ввезення, транзит або доставку даного транспортного засобу з одного митного органу в інший.

Наказ Держмитслужби України від 25.06.99 №393 «Про затвердження Правил митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 29.07.99 за №516/3809, та інші нормативно-правові акти Держмитслужби України застосовуються в частині, що не суперечить цьому наказу.

Завдяки проведеній роботі Кабінетом Міністрів України 20.08.2008 року прийнято постанову №715 «Про доповнення Порядку здійснення митного контролю автомобільних транспортних засобів перевізників і товарів, що переміщуються ними, у пунктах пропуску через державний кордон».

Згідно положень зазначеної Постанови декларування автомобільного транспортного засобу – причепа (напівпричепа), що зареєстрований на постійній основі на території іноземної держави та тимчасово ввозиться на митну територію України (у тому числі з метою транзиту) тягачем перевізника-резидента здійснюється без застосування вантажної митної декларації за умови подання митному органу договору найму (фрахтування) цього тягача іноземним власником або користувачем причепа (напівпричепа) з метою виконання міжнародного перевезення.

Однак, на практиці мають місце випадки неоднозначного тлумачення митними органами вказаної правової норми, у зв’язку з чим у перевізників виникають певні труднощі під час перевезень з використанням іноземних причепів (напівпричепів).

З метою уникнення можливих непорозумінь в подальшому Асоціація звернулась до Держмитслужби України з проханням роз’яснити своїм підрозділам на місцях порядок оформлення таких транспортних засобів з урахуванням Постанови КМУ від 20.08.2008 №715.

В своєму листі №11/6–1019/3363-ЕП від 10.04.2009 року до керівників митниць ДМСУ наголошує, що принциповими для прийняття рішення про застосування вимог Постанови є наступні позиції:

-  належність причепа (напівпричепа) нерезиденту України;

-  наявність договору найму (фрахтування) тягача резидента України нерезидентом-власником або користувачем причепа (напівпричепа);

-  зазначення у договорі мети – виконання міжнародного перевезення.

Абсолютно точні та останні консультації з приводу законодавчо – правової бази щодо переміщення окремих видів транспортних засобів, а саме автомобільних причепів можуть дати співробітники відділу управління організації митного контролю Держмитслужби, до якого щоденно надходить десятки і сотні листів і заяв щодо проблем, при переміщенні через митний контроль України.

1.3 Класифікація автомобільних причепів та їх технічні параметри

автомобільний причеп митний ідентифікаційний

Технічна база сучасного автомобільного транспорту є сукупністю засобів та шляхів сполучення, технічних простоїв і будівель. Засобами сполучення є автомобілі, автомобілі-тягачі, напівпричепи, причепи транспортного призначення, що перевозять вантажі й пасажирів. Засоби сполучення називаються рухомим складом автомобільного транспорту. Вони поділяються на транспортні, призначені для перевезення вантажів, і спеціальні – для виконання різних нетранспортних робіт завдяки встановленому на них обладнанню. На автомобільному транспорті загального користування використовують переважно транспортні засоби загального призначення з кузовом типу «бортова платформа», що називається бортовим (бортовий автомобіль, бортовий причіп), та спеціального – автомобілі, причепи, напівпричепи та причепи-розпуски транспортного призначення, кузови, що спеціально пристосовані для перевезення одного або кількох однорідних вантажів.

Причіп – це безмоторний колісний транспортний засіб, що буксирується тягачем (легковим або вантажним).

Звичайний причіп обладнується закритим кузовом або бортовою платформою. На спеціалізований причіп встановлюють кузов для перевезення певних вантажів. Для перевезення довгомірних вантажів використовують так звані причепи-розпуски, що сполучаються з тягачем за допомогою самого вантажу. Причепи служать також для встановлення на них різного устаткування (наприклад, компресорні станції).

Відповідно до ДСТУ 3850–99 автомобільні причепи та напівпричепи за транспортним призначенням поділяють на основні типи відповідно до табл. 1.3. Також причепи поділяються за видом їх конструкції і способом з’єднання автомобіля з причепом.

Спеціалізовані причепи та напівпричепи за конструктивними ознаками поділяють відповідно до табл. 1.4.

Причепи буксируються автомобілями та автомобілями-тягачами, з’єднуючись з ними завдяки буксирному пристрою. За кількістю осей причепи бувають одно-, дво- і багатовісними. Напівпричепи призначені для роботи у зчепленні із сідельними автомобілями-тягачами. Вони можуть бути одно- і двовісними, до того ж осі містяться в задній їх частині. У передній частині напівпричепа є зчіпний пристрій для з’єднання з автомобілем-тягачем і стояки.

Таблиця 1.3. Класифікація автомобільних причепів відповідно до ДСТУ 3850–99

Таблиця 1.4. Типи спеціалізованих причепів та напівпричепів за конструктивними ознаками

Автопоїзд є автомобілем чи автомобілем-тягачем у зчепленні з одним або кількома причепами чи автомобілем-тягачем з напівпричепом. Застосування автопоїздів забезпечує більш повне використання запасу потужностей автомобілів і автомобілів-тягачів, підвищення їх продуктивності порівняно з одиничними автомобілями, зниження витрат палива, собівартості перевезень, зменшення кількості водіїв. На думку західноєвропейських спеціалістів, найбільш економічним вантажним транспортним засобом є автопоїзд, що складається з двовісного тягача з тривісним причепом [9].

Автомобільні причепи, напівпричепи залежно від вантажопідйомності умовно поділяються на такі групи: особливо малої вантажопідйомності – до 0,5 т; малої – від 0,5 до 2 т; середньої – від 2 до 5 т; великої – від 5 до 15 т; особливо великої – 15 т і більше.

Причепи до легкових автомобілів поділяються на легкі і важкі: легкі – причепи з дозволеною максимальною масою не більше 750 кг; важкі – причепи з дозволеною максимальною масою більше 750 кг в обов’язковому порядку оснащуються гальмівною системою.

На шасі автомобілів, причепів, напівпричепів встановлюються кузови різних типів:

1.  Бортовий (рис. Б.1).

2.  Безбортова платформа (рис. Б.2).

3.  Самоскидний кузов (рис. Б.3).

4.  Цистерна (рис. Б.4).

5.  Фургон (рис. Б.5).

6.  Панелевіз (рис. Б.6).

7.  Кузов, обладнаний для перевезення довгомірних вантажів (рис. Б.7).

8.  Рефрижератор (рис. Б.8).

Причепи, які за функціональним призначенням є дорожніми транспортними засобами, призначеними в основному для перевезення вантажу, відносяться в УКТЗЕД до 87 групи.

Розглянемо класифікацію причепів за Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТЗЕД).

Група 87 включає транспортні засоби, у тому числі причепи, розраховані на буксирування іншими транспортними засобами (тракторами, вантажними автомобілями, автотягачами, мотоциклами, двоколісними велосипедами і т.д.), на штовхання або буксирування рукою чи є гужовим транспортом – позиція 8716.

Транспортні засоби, а саме автомобільні причепи у цій товарній позиції розраховані на буксирування іншими транспортними засобами (тракторами, вантажними автомобілями, автотягачами, мотоциклами, двоколісними велосипедами і т. п.), на штовхання або буксирування рукою, на штовхання ногою або є гужовим транспортом.

До товарної позиції 8716 включаються: причепи та напівпричепи. Терміни «причепи» і «напівпричепи» означають транспортні засоби (крім мотоциклетних колясок такого типу, що призначені винятково для з’єднання з іншим транспортним засобом за допомогою спеціального тягово-зчіпного пристрою (незалежно від того, чи є він автоматичним чи ні). Найважливішими типами причепів і напівпричепів, які входять до цієї товарної позиції, є ті, які розраховані на використання разом з автомобілями. Як правило, у причепів є одна пара коліс або більше і тягово-зчіпний пристрій, установлений на поворотних передніх колесах, які забезпечують керування цими транспортними засобами. Напівпричепи мають лише задні колеса, а їх передній кінець спирається на платформу транспортного засобу, що буксирує, з яким вони з’єднані за допомогою спеціального тягово-зчіпного пристрою.

В УКТЗЕД причепи класифікуються за різними ознаками, зокрема за призначенням на:

1) Причепи типу «дом-автопричіп», житлові причіпи для проживання або автотуризму – підпозиція 871610 за УКТЗЕД, у межах якої класифікаційними ознаками є маса: від 750 до 3500 кг.

2) Самозавантажні причепи для сільського господарства, обладнані автоматичними навантажувальними пристроями і, можливо, також пристроями для січення фуражу, кукурудзяних стебел. Для перевезення різних вантажів (фуражу, гною і т. п.) з рухомою підлогою для розвантаження; такі транспортні засоби можна укомплектовувати різними пристроями (пристроєм для подрібнювання гнойової маси, для січення фуражу і т. п.) для того, щоб пристосувати їх для використання як розкидач гною, фуражного кузову чи причепу для перевезення коренеплодів – підпозиція 871620 за УКТЗЕД.

3) Інші причепи та напівпричепи для перевезення вантажів.

4) Інші причепи та напівпричепи (підпозиція 871640).

Серед інших причепів та напівпричепів для перевезення вантажів окремо виділяють цистерни (8716310000); причепи, призначені для транспортування високорадіоактивних речовин (8716391000). Інші – класифікуються за ознаками новизни, типу причепу, кількості осей та максимальної маси з максимальним навантаженням.

Під іншими транспортними засобами (підпозиція 871680 за УКТЗЕД), розуміють колісний, безмоторний транспортний засіб для перевезення вантажів.

Крім того у межах групи виділяють окремо частини причепів (підпозиція 871690), які класифікують за ознаками: вид (шасі, кузови, вісі) та максимальною масою з повним навантаженням (до і більше 20 т).

Таким чином, ознаками класифікації автомобільних причепів за УКТЗЕД є тип причепу чи напiвпричепу; призначення; кiлькiсть осей; маса без навантаження; повна маса; нові чи були у використанні.

Основними технічними характеристиками автомобільних причепів є такі:

1.  Тип – його конструкція за призначенням (вантажна платформа, бортовий, бункерного типу, цистерна, кемпінг).

2.  Тягово-зчіпний пристрій – розуміється тип з’єднання причепа з автомобілем (сідельний тягач, за допомогою дишла).

3.  Споряджена маса причепа – його власна маса із запасним колесом (якщо причіп їм комплектується), без вантажу.

4.  Дозволена максимальна або повна маса причепа – маса спорядженого транспортного засобу з вантажем, водієм і пасажирами, встановлена підприємством-виробником як максимальна допустима [8].

5.  Максимальне осьове навантаження показує частину повної маси автомобіля, що припадає на найбільш навантажену вісь, як правило, на задню. Цей показник є істотним для визначення маршруту транспортних засобів при перевезеннях вантажу, тому що для деяких шляхових споруд (мости, шляхопроводи) існує обмеження навантаження на осі автомобіля, причепа.

6.  Габарити (довжина, ширина, висота) причепа.

7.  Кількість осей: одновісний або зі спареною віссю.

8.  Навантаження на шину.

9.  Дозволена швидкість руху в рухомому складі

Отже, переглянувши характеристики автомобільних причепів, можна зробити висновки, що основними показниками які характеризують автомобільні причепи є тип конструкції, спосіб зчеплення та максимальне навантаження.

1.4 Вимоги до якості та маркування автомобільних причепів

Технічний стан колісного транспортного засобу (КТЗ) зокрема автомобільних причепів, повинен відповідати вимогам законодавства, чинної нормативної документації з безпеки дорожнього руху і охорони навколишнього середовища та вимогам підприємства-виробника. Не допускають внесення змін у конструкцію КТЗ, застосування додаткового обладнання та експлуатаційних матеріалів і рідин без узгодження таких дій у встановленому законодавством порядку. У разі проведення контролю технічного стану КТЗ зі зміненою конструкцією, враховують додаткові вимоги, викладені в документах, виданих згідно стандарту, щодо погодження переобладнання, які повинні бути надані власником КТЗ.

Перед контролюванням технічного стану КТЗ перевіряють: ідентифікаційний номер КТЗ (VIN) та/або номер кузова (шасі, рами) і державні номерні знаки щодо їхньої відповідності даним реєстраційних документів, наявність і зміст передбачених підприємством-виробником номерних та кодових табличок, наявність змін конструкції КТЗ. Технічний стан та функціонування спеціального або спеціалізованого обладнання КТЗ (наприклад, КТЗ для перевезення небезпечних вантажів, самоскид, цистерна, сідельний тягач) повинні відповідати вимогам законодавства та нормативних документів (НД) [11].

Спеціалізовані причепи (напівпричепи) виготовляють відповідно до вимог ДСТУ 38–50 та технічних умов на конкретні типорозміри за робочими кресленнями, оформленими за встановленим порядком. Конструкція спеціалізованих причепів (напівпричепів) повинна забезпечувати працездатність протягом терміну служби, зазначеного в технічних умовах на конкретні транспортні засоби за умови виконання споживачем правил експлуатації. Габаритні розміри, показники маси, осьові навантаження та швидкість руху спеціалізованого причепа (напівпричепа) повинні бути узгоджені з тяговими параметрами та розмірами автомобіля-тягача. Параметри вантажної площадки спеціалізованого причепа (напівпричепа) повинні бути узгоджені з параметрами вантажу, що перевозиться.

Допустимі габаритні розміри наведені у табл. 1.6.

Таблиця 1.6. Гранично допустимі габаритні розміри

Показники надійності повинні бути не менше:

– середнє напрацювання на відмову – 16 тис. км;

– середній ресурс до першого капітального ремонту – відповідно до вимог ГОСТ 3163;

– призначений термін служби – не менше 10 років.

Додаткові параметри надійності та їхні величини встановлюють за погодженням із споживачем у технічних умовах на транспортний засіб, затверджених за встановленим порядком. Конструкція спеціалізованих причепів (напівпричепів) повинна забезпечувати можливість застосування під час їхнього виготовлення блочно-модульного чи агрегатного методу збирання.

Тип причепів (напівпричепів) за конструктивними ознаками установлюють технічним завданням на конкретний транспортний засіб. Конструкція та обладнання повинні відповідати вимогам до перевезення вантажів певної спеціалізації.

Максимальне статичне осьове навантаження на колеса ходового візка причепів (напівпричепів) повинне бути, т, не більше: для одновісних – 10; для двовісних – 16; для тривісних – 22.

Конструктивні вимоги до причепів (напівпричепів), призначених для заправлення та транспортування нафтопродуктів – за ГОСТ 27352; для транспортування зріджених вуглеводневих газів із тиском до 1,8 МПа – за ГОСТ 21561.

Поворотний пристрій причепа (напівпричепа) повинен забезпечувати: можливість повороту передньої осі (ходового візка), а також тягача на кут не менше 90° у кожен бік відносно поздовжньої осі автопоїзда у разі неповоротної задньої осі (ходового візка) причепа та на кут не більше 45° для конструкцій причепів (напівпричепів) з усіма керованими осями (ходовими візками); можливість маневрування автопоїзда під час руху заднім ходом.

Для виготовлення деталей, вузлів, агрегатів причепів (напівпричепів), які працюють під навантаженням або в кліматичних зонах з температурою нижче мінус 40°, не дозволяється використовувати киплячі сталі.

Розглянемо вимоги до якості фургонів та цистерн марки Schwarzmuller у складі рухомого складу Scania.

Вантажні автомобілі з встановленими кузовами або цистернами повинні відповідати наступним вимогам безпеки:

1.  Габарити по ширині, повна маса та її розподіл по мостах не повинні перевищувати меж, встановлених технічною характеристикою базового автомобіля;

2.  Кузов або цистерна повинні бути закріплені стандартними кріпильними деталями.

При встановленні на одноосьовий причіп цистерн, фургонів повинні бути дотримані наступні вимоги:

1.  Фургон або агрегат повинні бути надійно закріплені на причепі стандартними кріпильними деталями;

2.  Причіп-шасі повинен бути обладнаний страхувальним тросом (ланцюгами) і світловідбиваючими пристосуваннями відповідно до Правил дорожнього руху.

Двовісні причепи з фургонами і цистернами повинні відповідати наступним вимогам:

1.  Повна маса причепа не повинна перевищувати меж, встановлених технічною характеристикою базового причепа.

2.  Фургон, цистерна або інше обладнання повинні бути надійно закріплені на причепі стандартними кріпильними деталями.

3.  На причепі повинні бути встановлені світловідбиваючі пристосування, передбачені Правилами дорожнього руху.

4.  Габарит по ширині не повинен перевищувати меж, встановлених технічною характеристикою базового причепа.

При встановленні на шасі вантажних автомобілів кузовів-фургонів майстерень, для перевезення пошти, промтоварів, меблів, продуктів та інших подібних вантажів (за винятком кузовів-фургонів, спеціально призначених для перевезення людей) повинні дотримуватися такі вимоги:

1)  Габаритна ширина кузова, повна маса та її розподіл по мостах не повинні перевищувати меж, встановлених технічною характеристикою базового автомобіля.

2)  Двері фургона повинна бути ззаду або праворуч.

3)  Обладнання майстерні повинно бути надійно закріплене.

4)  На зовнішній поверхні бічних сторін фургона не повинно бути гострих травмонебезпечних виступів.

5)  З кожною зовнішнього боку кабіни автомобіля з кузовом – фургоном повинні бути встановлені стандартні дзеркала заднього виду.

Фургон-майстерня, крім того, повинна мати автономний опалювач автомобільного типу.

Причіп з кузовом-фургоном повинен мати зовнішні світлові прилади, включаючи верхні габаритні вогні спереду білого, а ззаду червоного кольору. На задній стінці кузова ліворуч повинно бути нанесено кольорове зображення знака обмеження швидкості руху до 60/80/90/110 км / год.

Довжина причепа повинна бути не більше 1,5 довжини основного тягового автомобіля, або не більше 8 м. Ширина причепа не повинна перевищувати ширину основного тягового автомобіля більше ніж на 0,2 м з кожного боку і не повинна бути більша 2,3 м. Висота причепа не повинна бути більша 1,8 ширини колії причепа або не більше 3 м.

Комплект поставки, згідно з чинними нормативними документами на причепи (напівпричепи), повинен містити інструмент, приладдя, запасні частини та експлуатаційну документацію. Експлуатаційна документація повинна відповідати вимогам ГОСТ 2.601 і, в загальному випадку, містити: паспорт (формуляр), інструкцію з експлуатації, паспорти обладнання, що працює під тиском, та експлуатаційні документи на комплектувальні вироби.

Причіп або напівпричіп повинен мати заводську табличку, яка містить відповідно до нормативного документа. Місця для встановлення домкратів повинні бути зображеними рисунками круга діаметром не менше 40 мм. Місця для з’єднання причепів і напівпричепів при їхньому підйомі повинні бути зображені рисунком відрізка ланцюга.

2. Ідентифікаційна експертиза автомобільних причепів, що переміщуються через митний кордон України

2.1 Організація, об’єкт та методи дослідження

Оскільки на територію України щороку ввозиться велика кількість автомобільних причепів, об'єктом нашого дослідження обрано автомобільні причепи, як для легкових, так і для вантажних автомобілів, що переміщуються через митний кордон.

Митне оформлення автомобільних причепів проводиться митницями як на кордоні, так і в середині держави, так званими внутрішніми митницями. Дана магістерська робота написана за матеріалами Хмельницької митниці.

Хмельницька митниця знаходиться у місті Хмельницький, по вулиці Пілотська, 2. Хмельницька митниця створена для здійснення основних завдань на південно-західному кордоні України. На даний час на митниці функціонують митні пости «Кам’янець-Подільський», «Славута» та міжнародний пункт пропуску – аеропорт «Хмельницький». У своїй роботі митниця керується Конституцією України, законами України, Постановами ВРУ, Указами і розпорядженнями Президента України, Митним кодексом України. Постановами і рішеннями КМУ, положенням про ДМСУ. Хмельницька митниця є державною установою, що входить в єдину систему органів ДМСУ і підпорядковується ДМСУ.

Хмельницька митниця є юридичною особою, має свою гербову печатку, бланк та рахунки в банку, тому вона виступає в зовнішніх відносинах від імені держави.

Хмельницька митниця разом з безпосереднім здійсненням митної справи організовує, координує та контролює діяльність підпорядкованих митних організацій в межах повноважень, визначених ДСТУ.

На відділи митного оформлення Хмельницької митниці покладено оформлення товарів, зокрема транспортних засобів. У своїй діяльності митниця має усі підстави та засоби для проведення митного оформлення транспортних засобів. На базі митниці працює близько 10 брокерів, які вповноважені декларувати транспортні засоби, також є незалежні експерти та служби радіологічного, санітарно-епідеміологічного контролю.

У роботі досліджувались показники за допомогою таких методів:

1)  Тип кузова, кількість осей/коліс, підвіска – візуально.

2)  Габарити (довжина, ширина, маса) причепа – вимірювальним методом.

3)  Ідентифікаційні номери, номер кузова, рік випуску – візуально та шляхом порівняння з даними супровідних документів.

4)  Комплектність причепу – візуально та шляхом порівняння з даними супровідних документів.

5)  Колір лакофарбового покриття – органолептичним методом.

6)  Сліди знарядь і інструментів на елементах кріплення і поверхнях агрегатів – органолептичним методом.

7)  Сліди експлуатаційного характеру – органолептичним методом.

8)  Надійність кріплення деталей – за ДСТУ 2862–94.

9)  Стан коліс та шин – за ДСТУ 3587–97.

10)  Наявність та справність електрообладнання – ГОСТ 12.01.19, ГОСТ 12.2.007.1.

Відповідно до поставлених цілей та завдань, весь напрямок роботи можна представити у вигляді загальної схеми організації дослідження, яка наведена на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Загальна схема дослідження

2.2 Аналіз видів експертизи автомобільних причепів

Експертиза є доволі специфічним видом діяльності, який з ускладненням технологій, розвитком науки і техніки, і, як наслідок, розширенням і ускладненням кола об’єктів, які фігурують у різних видах правовідносин має дедалі частіше застосовуватись для встановлення або уточнення певних фактів, обставин.

Відповідно до ускладнення об’єктів, якими люди оперують у різних видах своєї діяльності, а також до того, що правопорушники останнім часом все більше застосовують інтелектуальні методи для прикриття своєї діяльності, розширюється сфера діяльності митних органів, яка об’єктивно обумовлює використання спеціальних знань під час виконання ними своїх функцій.

На сьогоднішній день, враховуючи шалені темпи зростання кількості автомобільних причепів, вагоме місце займає автотоварознавча експертиза. Крім того, автомобільна індустрія все більше і більше використовує нові технології у виробництві та в оснащенні транспортних засобів. При таких темпах розвитку експерт зобов’язаний опрацьовувати величезну кількість інформації, здобувати нові навики та використовувати їх в роботі. Також в автотоварознавчій експертизі значне місце займає оцінка транспортних засобів. З метою полегшення даної діяльності друкується велика кількість періодичних видань, спеціальної технічної літератури, а також створюється програмне забезпечення для оперативної обробки інформації про стан та характеристики даного виду транспорту.

Експертиза автомобільних причепів на сьогодні посідає важливе місце у процесі просування їх на ринок. Експертиза застосовується від початку виробництва (при сертифікації, аналіз вимог споживачів) до постачання (експертиза при прийманні) та безпосереднього використання (експертиза при постановці на облік та технічний огляд в органах автоінспекції).

Виходячи з призначення експертизи транспортних засобів, у тому числі автомобільних причепів можна виділити декілька її видів, що відрізняються між собою метою, умовами проведення та документальним оформленням. Товарознавча, санітарно-епідеміологічна, екологічна та судова – це види експертизи, що найчастіше застосовуються для автомобільних причепів. Товарознавча експертиза є основною, а всі інші види як правило її доповнюють.

Експертизу проводять наукові підприємства, організації чи громадяни експерти, які мають право на таку діяльність згідно з Порядком проведення державної акредитації фізичних та юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 12.01.2004 №12 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2004 за №110/8709.

Експерти незалежні від розробника, виробника, постачальника, продавця і власника засобів технічного обслуговування і ремонту (ЗТОІР) фінансово й організаційно, не є розробниками експертованих ними ЗТОІР, мають для експертування кваліфікацію з питань проведення науково-технічної експертизи, зокрема, у сфері експлуатаційних вимог безпеки до технічного стану КТЗ, вимог до ЗТОІР.

Висновок науково-технічної експертизи, який оформляють на бланку експерта (окрім фізичних осіб), затверджує їхній керівник (заступник керівника). Фізичні особи підписують висновок експерта особисто.

У такому висновку експерти зазначають про їхнє право на проведення експертизи та реквізити державного свідоцтва на право проведення експертизи: серію, номер, дату видачі, сферу науково-технічної діяльності, дату, до якої це свідоцтво чинне. Експерти, які мають право на проведення експертизи без додаткової акредитації (без свідоцтва), зазначають це у висновку експерта. [13]

Експертизу, залежно від походження КТЗ, виконують з урахуванням вимог національних і/чи міжнародних стандартів, Правил ЄЕК ООН, Директив ЄС, згідно з якими КТЗ виготовлено, а також вимог експлуатаційної, ремонтної документації виробника КТЗ, інформаційного забезпечення виробника КТЗ, протоколів випробувань, за результатами яких затверджено тип КТЗ. У разі наявності розбіжностей чи суперечностей у цих документах – до уваги беруть вимоги до ЗТОІР, визначені за методами випробувань КТЗ, застосованих у процесі затвердження типу КТЗ.

Установлюють відповідність ЗТОІР вимогам законодавчих актів, нормативних документів щодо повноти, достовірності і доступності інформаційного забезпечення ЗТОІР для користувача.

Визначають класифікаційні ознаки ЗТОІР для занесення їх до Реєстру ЗТОІР.

У разі застосування передбачених виробником ЗТОІР невнормованих методів вимірювань для визначення технічного стану КТЗ експерт установлює адекватність цих методів вимогам нормативних документів за точністю визначення характеристик КТЗ.

Критерієм адекватності стендових вимірювань ефективності гальмування КТЗ є значення гальмового шляху, установлене методом дорожніх випробувань за вимогами національного стандарту ДСТУ 3649–97 «Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічного стану та методи контролю». Цей критерій стосується КТЗ, яких виготовлено не раніше 1988 року.

Результати експертизи (позитивні чи негативні) оформляють висновком експерта.

З вище викладеного матеріалу можна зробити висновок, що науково – технічна експертиза відіграє важливу роль у питаннях визначення технічного стану транспортних засобів, а саме автомобільних причепів.

Що ж стосується ЗТОІР, то дані про обслуговування транспортних засобів, у тому числі причепів використовуються експертами для визначення митної вартості.

Нині в Україні існують наступні методи товарознавчої експертизи автомобільних причепів:

1. Метод криміналістичного дослідження ідентифікаційних номерів. Метою проведення даного виду експертизи є встановлення відповідності стандарту номерів кузова та шасі досліджуваного причепа. Експертизу проводять за наступною схемою:

Ø  огляд транспортного засобу;

Ø  ідентифікація кольору лакофарбового покриття;

Ø  встановлення року випуску причепа;

Ø  виявлення ознак, за якими можна оцінити зміни номера кузова;

Ø  виявлення ознак, за якими можна оцінити зміни номера шасі.

2. Метод визначення залишкової вартості ТЗ вузлів та агрегатів. Метою застосування даного методу є визначення вартості ТЗ з врахуванням стану споживчого ринку, строку експлуатації, пробігу, технічного стану, природного та морального зносу, комплектності й додаткового обладнання причепа.

Технологія проведення експертизи здійснюється наступним чином:

-  визначається середньостатистична (розрахунково-довідкова) вартість ТЗ, та дійсна залишкова (реально-реалізаційна) вартість ТЗ, середня залишкова вартість;

-  визначається ринкова ціна на ТЗ з даних довідкової літератури (пропозиційна, що залежить від кон'юнктури моделей ТЗ на місцевих ринках України, з врахуванням їх комплектування та додаткового обладнання).

-  проводиться вартісне збільшення ціни ТЗ при оновленні (заміні) його деталей на нові з експлуатаційних, аварійних чи інших причин;

-  проводиться вартісне збільшення ціни при додатковому обладнанні досліджуваного ТЗ;

-  визначається відсотковий показник залишкової вартості окремих деталей, вузлів, агрегатів.

3. Метод розрахунку величини витрат. Метою даного методу є визначення величини витрат потрібних на відновлювальний ремонт ТЗ пошкодженого в результаті дорожно-транспортної пригоди чи стихійного лиха або іншого аварійного пошкодження, або додаткової втрати товарної вартості

За допомогою даного методу визначають:

w  розмір матеріального збитку, за умов доцільності відновлення пошкодженого ТЗ;

w  калькуляцію ремонтно-відновлювальних робіт, які складаються на основі результатів технічного огляду ТЗ;

w  розрахунковий відсоток експлуатаційного зношення для деталей автомобільних причепів;

w  кількість та вартість ремонтних матеріалів.

4. Метод визначення втрати товарної вартості ТЗ. Метою застосування даного методу є визначення рівня втрати товарної вартості, пов`язаної із пошкодженням ТЗ, погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду, зниженням міцності (довговічності) його окремих деталей, вузлів і агрегатів. Метод визначає:

– причини втрати товарної вартості (ВТВ) ТЗ;

– у яких випадках не вираховується ВТВ;

– порядок розрахунку ВТВ.

Криміналістичне дослідження ідентифікаційних номерів на деталях і вузлах транспортних засобів проводиться по загальній схемі діагностичних криміналістичних досліджень об'єктів і складається з таких етапів: загальний огляд причепа; детальне дослідження ідентифікаційних номерів і фіксація його результатів; оформлення акту експертизи (спеціального дослідження).

Санітарно-епідеміологічна експертиза на причіп, а саме у складі вантажного автомобіля, який буде використовуваний для перевезення продовольчих товарів або сировини, проводиться органами Державної санітарно-епідеміологічної служби, їхніми установами. По закінченню проведення експертизи оформлюється санітарний паспорт. Метою експертизи є комплексне вивчення транспортного засобу, з метою виявлення можливих небезпечних факторів, встановленні відповідності об’єктів експертизи вимогам санітарного законодавства, а в разі відсутності відповідних санітарних норм – в обґрунтуванні медичних вимог щодо безпеки об’єкта для здоров’я та життя людини. Порядок проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, розроблений відповідно до Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про безпечність та якість харчових продуктів», «Про метрологію та метрологічну діяльність», постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 №1218 «Про затвердження Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу України» (із змінами) [16]. Основними методами санітарно-епідеміологічної експертизи транспортних засобів є аналітичний; вимірювальний; експертно-органолептичних вимірювань безпеки.

Екологічний контроль автомобільних причепів здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.95 №198 «Про здійснення екологічного контролю в пунктах пропуску через державний кордон». Також інформуємо, що автомобільні причепи при в'їзді на митну територію України підлягають обов’язковому контролю службою міжнародних автомобільних перевезень (СМАП) в пункті пропуску відповідно до Тимчасового порядку проведення контролю вагових параметрів транспортних засобів при переміщенні через міжнародні та міждержавні пункти пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженого наказом Державної митної служби України, Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.03.08 №212/273) [17].

Виконання судових автотоварознавчих експертиз та досліджень проводяться спеціалістами, які мають кваліфікацію судового експерта за спеціальністю «Визначення вартості автомототранспортних засобів та розміру матеріального збитку, заподіяного їх власнику», згідно з Положенням про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 15.07.97 №285/7.

Товарознавча експертиза автомобільних причепів використовуються для судового висновку, їх товарознавчої оцінки в науково-дослідних інститутах судових експертиз Міністерства юстиції України, науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах Міністерства внутрішніх справ України, на підставі наданої ліцензії суб'єктами підприємницької діяльності та іншими підприємствами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень з метою встановлення відповідності стандарту ідентифікаційних номерів ТЗ, визначення ВТВ причепів, визначення вартості ТЗ з урахуванням стану споживчого ринку, строку експлуатації, пробігу, технічного стану, природного та морального зносу, комплектності й додаткового обладнання причепа, визначення величини витрат потрібних на відновлювальний ремонт пошкодженого автомобільного причепа.

Проаналізувавши види експертиз автомобільних причепів, можна зробити висновок, що головною експертизою автомобільних причепів є товарознавча експертиза, яка в свою чергу об’єднує різні методи дослідження для поставлених цілей. Вагому роль займає санітарно-епідеміологічна експертиза, яка є досить необхідною для здійснення перевозок товарів.

2.3 Розробка алгоритму ідентифікаційної експертизи автомобільних причепів

Термін «ідентифікація» (від лат. – ототожнювати) визначається як ототожнення, прирівнення, порівняння дечого з чимось. При ідентифікаційній експертизі автомобільних причепів встановлюється збіжність досліджуваних транспортних засобів – аналогам, які мають ту ж сукупність споживчих властивостей чи опису транспортних засобів на маркуванні, товаросупровідних та нормативних документах.

Згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 27.04.2004 р. №1335, ідентифікація – визначення відповідності показників таких, як: тип, модель, версія, рік його виготовлення, комплектності, укомплектованості, повної маси, тощо, встановленим у нормативній та технічній документації виробника транспортних засобів, а також визначення відповідності з метою сертифікації. Недоліком цього визначення є те, що діяльність ідентифікаційної експертизи звужується до процедури з метою сертифікації, а ідентифікуючі критерії – до вимог нормативної та технічної документації. Однак в нормативній і технічній документації, а також на маркуванні не завжди наводяться вимоги, які можна використати з метою ідентифікації.

Ідентифікаційній експертизі автомобільних причепів притаманні такі функції:

1) Показова – яка ототожнює представлений транспортний засіб з конкретним найменуванням, гатунком, маркою, типом.

2) Інформаційна, яка доводить інформацію до суб'єктів ринкових відносин.

3) Підтверджувальна відповідність характеристики транспортного засобу інформації, яку зазначено на маркуванні та/чи в товаросупровідних документах, тобто справжність даного транспорту.

4) Управлінська, яка є одним з елементів системи якості транспортних засобів.

Управлінська функція ідентифікації регламентується міжнародними стандартами (МС) ІSО серії 9000. У міжнародній практиці ідентифікація розглядається як один з елементів системи якості на виробництві, а також як дія щодо управління матеріалами (сировиною, напівфабрикатами, комплектуючими виробами та ін.) та продукцією з метою встановлення відповідності (чи невідповідності).

Залежно від призначення розрізняють такі види ідентифікаційних експертиз транспортних засобів, у тому числі і автомобільних причепів – асортиментна, якісна і партіонна.

Асортиментна (видова) ідентифікація – встановлення відповідності найменування автомобільних причепів їх асортиментній характеристиці, яка обумовлює пред'явлені до нього вимоги. Цей вид ідентифікації застосовується для підтвердження відповідності транспортного засобу при усіх видах оціночної діяльності, але особливе значення вона має при товарознавчій експертизі та сертифікації.

Якісна (кваліметрична) ідентифікація – встановлення відповідності вимогам якості, які передбачені нормативною документацією. Цей вид ідентифікаційної експертизи автомобільних причепів дозволяє виявити відповідність критеріїв та параметрів, які вказані на маркуванні та/чи в супровідних документах.

Партіонна ідентифікаційна експертиза – визначення належності представленої частини автомобільних причепів (одиничних екземплярів) конкретній виробничій партії транспортних засобів. Складність полягає у тому, що в більшості випадків відсутні чи не досить надійні критерії для ідентифікації. Серед транспортних засобів, а саме автомобільних причепів маркування, яке ідентифікує конкретну виробничу партію, застосовується для усіх видів причепів за класифікацією, шляхом впресовування закодованих відомостей на раму чи шасі у вигляді номерів, VІN коду.

Виходячи з методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, пропонуємо наступний алгоритм ідентифікаційної експертизи автомобільних причепів (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Алгоритм проведення ідентифікації автомобільних причепів

Огляд автомобільного причепа проводиться після перевірки реєстраційних документів на нього. Визначається колір лакофарбового покриття і порівнюється з кольором, вказаним у технічному паспорті, звертається увага на можливе перефарбування транспортного засобу. Якщо є ознаки перефарбування, встановлюється первинний колір причепа. Далі встановлюється рік випуску.

У процесі огляду номерних площадок визначається, залежно від року випуску транспортного засобу, місце, де повинен розташовуватися номер і де він фактично знаходиться. При наявності на транспортному засобі дублюючого номера аналогічно перевіряється і цей номер.

Далі перевіряються загальні вузли причепа на надійність кріплення деталей, точність їх встановлення, придатність до використання; відбувається замір зазорів, знімаються загальні габарити причепа на відповідність техпаспорту. Також експерт особливу увагу звертає на колеса та шини, які повинні відповідати ГОСТ 5513–86 (Шины пневматические для грузовых автомобилей, автоприцепов, автобусов и троллейбусов. Технические условия). Заключним етапом є перевірка електрообладнання, яке повинно відповідати ГОСТ 3940–84 (Электрооборудование автотранспортное. Общие технические условия) [19].

Визначення типу, моделі, версії автомобільного причепа, року його виготовлення, комплектності, укомплектованості, повної маси, тощо провадиться на основі даних виробника. Визначальним при цьому є ідентифікаційний номер VIN-код.

Структура і зміст VIN-коду транспортних засобів, у тому числі автомобільних причепів, визначаються міжнародним стандартом ISO 3779–1983, гармонізованим з державним стандартом України ДСТУ 3524–97, і включає міжнародний код виробника транспортного засобу (перші три символи), описову (подальші шість символів) і розпізнавальну частини (останні вісім символів).

У разі визначення VIN-коду автомобільного причепу вищезазначеними стандартами передбачено використання арабських цифр і великих букв латинського алфавіту (за винятком букв: «I», «O», «Q»).

Ідентифікаційні номери наносяться на нероз'ємних складових кузова або шасі і на спеціально виготовлених номерних табличках (шильдиках). У країнах, де застосування міжнародного стандарту ISO 3779–1983 є не обов'язковим або частково обмеженим, кодування номерів кузова може бути з відхиленням.

У разі механічних і корозійних пошкоджень, знищення ідентифікаційного номера, номерних табличок, установлення типу, моделі, версії, року виготовлення, за VIN-кодом, а також визначення вартості причепа та його складових провадиться після відповідного експертного дослідження зазначених номерів на предмет їх автентичності [17].

Тип і модель автомобільного причепа визначаються за міжнародним кодом виробника, за описовою частиною ідентифікаційного номера (1–9 позиції VIN-коду) та за реєстраційними документами країни-виробника.

Перші три символи VIN-коду визначають географічну зону, коди країни і виробника. Якщо виробник виготовляє менше ніж 500 автомобільних причепів за рік, то третій символ VIN-коду зазначається цифрою «9», а виробник визначається подальшими трьома символами.

Літеро-цифрові позначення в описовій частині VIN-коду (4–9 позиції) містять кодовані дані про тип причепа, його конструкцію, тип кузова, призначенням, тощо.

Сукупність знаків з першої до дев'ятої позиції VIN-коду причепа дає змогу визначити марку і модель.

Позначення, які виконуються на панелях кузовів причепів на прикріплених до них елементах, означають їхні моделі і модифікації та мають вид символів «XL», «GL», «SL» «SRDT» тощо, і можуть сприяти ідентифікації транспортних засобів, але не є визначальними з огляду на можливість їхньої заміни.

Визначення року виготовлення причепа здійснюється на підставі даних його виробника, які зазначаються в ідентифікаційному номері.

У разі визначення року виготовлення автомобільного причепа необхідно враховувати те, що за міжнародним стандартом ISO 3779–1983 виробники транспортних засобів зазначають у VIN-коді або календарний або модельний рік виготовлення транспортного засобу, тобто наступний модельний рік починається після 1 липня поточного календарного року.

Стандарт ISO 3779–1983 розроблений для кодування модельних років виготовлення причепів і регламентує використання символів при кодуванні (табл. 2.4).

Таблиця 2.4. Встановлення модельного року виготовлення причепа за описовою частиною VIN – коду

Календарний і модельний роки виготовлення можуть також визначатися за розпізнавальною частиною ідентифікаційного номера (останні 8 знаків VIN-коду). За рік виготовлення причепа приймається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). Якщо календарну дату виготовлення визначити неможливо, то за основу приймається модельний рік виготовлення, визначений за його ідентифікаційним номером з урахуванням календарної дати першої реєстрації (день, місяць, рік).

Датою першої реєстрації автомобільного причепа, який перебував у користуванні (зокрема, який ввозиться на митну територію України) є дата, що зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, у паспорті німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).

У разі відсутності даних про календарну дату першої реєстрації або виникнення сумнівів щодо її достовірності, коли встановлений модельний рік виготовлення причепа збігається з роком початку його експлуатації, під час оцінки за дату виготовлення приймається 1 січня встановленого модельного року.

Якщо встановлений модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації причепа, який зазначено у реєстраційному документі і перевищує його, під час оцінки за дату виготовлення приймається 1 липня зазначеного в реєстраційних документах року.

Визначення року виготовлення причепа за датою виготовлення його окремих складових частин неприпустимо у зв'язку з можливістю їхньої заміни під час експлуатації або можливого значного проміжку в часі з моменту їх виготовлення до моменту складання з них транспортних засобів. Вказані дати можуть мати інформативний характер тільки в усій своїй сукупності.

Визначення комплектності та укомплектованості причепа і його складових частин:

Джерелом інформації про базову комплектність причепа є дані його виробника. Комплектність причепа може бути зазначена в документах на придбання нового транспортного засобу.

Укомплектованість причепа визначається за результатами його огляду, виходячи з фактично встановлених на ньому складових частин. Комплектність та укомплектованість переобладнаного причепа визначаються за умови його перереєстрації на підставі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію) та документів, що свідчать про переобладнання транспортного засобу відповідно до вимог чинного законодавства України [18].

Для класифікації причепа за УКТЗЕД необхідно, щоб на ньому було встановлено три чи більше з таких складових: підвіска, шасі, рама, кузов. Наведені складові частини причепа можуть бути не укомплектовані за умови, якщо вони мають основні характеристики (форму, характеристики за функціональним призначенням тощо) готового (комплектного) виробу згідно з чинним законодавством.

Якщо на причепі встановлено не більше двох із зазначених складових, ці складові частини класифікуються окремо, незважаючи на те, що вони встановлені на одному кузові чи рамі.

Наступний етап – оформлення висновку експерта на спеціальному бланку за встановленою формою.

Отже, розроблений нами алгоритм ідентифікації автомобільних причепів, дасть нам в подальшому можливість провести ідентифікаційну експертизу автомобільних причепів.

2.4 Вибір ідентифікаційних показників автомобільних причепів та їх характеристика

Критерії, показники ідентифікації – це характеристики транспортних засобів, які дозволяють ототожнювати найменування представленого транспорту з найменуванням, що вказане на маркуванні та/чи в товаросупровідних документах, а також з вимогами, встановленими нормативними документами.

Під час проведення ідентифікаційної експертизи для митних цілей в експертній установі відповідно до поставленого завдання обирають критерії й засоби ідентифікації. Найбільш важливим для визначення дійсності автомобільних причепів є набір показників ідентифікації (автентичності).

Як критерій ідентифікації мають бути вибрані показники, які відповідають вимогам: типовості для конкретного виду чи однорідної групи транспортних засобів; об'єктивності та порівнюваності; перевірюваності.

З метою ідентифікації причепів під час митної експертизи пропонуємо використовувати такі показники:

1.  Тип кузова.

2.  Кількість осей/коліс.

3.  Підвіска.

4.  Габарити (довжина, ширина, маса) причепа.

5.  Ідентифікаційні номери, номер кузова, рік випуску.

6.  Комплектність причепу.

7.  Колір лакофарбового покриття.

8.  Сліди знарядь і інструментів на елементах кріплення і поверхнях агрегатів.

9.  Сліди експлуатаційного характеру.

10.  Надійність кріплення деталей.

11.  Стан коліс та шин.

12.  Наявність та справність електрообладнання.

До засобів ідентифікації автомобільних причепів відносяться нормативні документи, які регламентують показники якості, які можуть бути використані з метою ідентифікації, а також товаросупровідні документи. Як вже вказувалося раніше, до засобів ідентифікації відноситься також маркування автомобільних причепів. Призначення вказаних засобів є регламентація критеріїв ідентифікаційної експертизи.

При ідентифікації автомобільних причепів для виявлення дійсності використовують комплекс методів – від аналітичних (аналіз документів), експертних (візуальні й вимірювальні) до експрес-методів.

Систематизована інформація про запропоновані критерії, засоби, показники і методи ідентифікації автомобільних причепів на ведена у табл. 2.5.

Таблиця 2.5. Критерії, засоби, показники і методи ідентифікації автомобільних причепів

Таким чином, запропоновані показники, критерії і засоби ідентифікації автомобільних причепів (табл. 2.5) дозволять провести ідентифікаційну експертизу для митних цілей відповідно до поставленого завдання. Ідентифікація автомобільних причепів повинна носити характер комплексної оцінки, за якої найбільше значення мають типові критерії та показники ідентифікації. У діючих стандартах, технічних умовах такі критерії часто відсутні.

2.5 Аналіз результатів ідентифікації автомобільних причепів

За допомогою розробленого нами алгоритму ідентифікаційної експертизи та ідентифікаційних показників автомобільних причепів, проведемо ідентифікацію причепа «Турист-03» (рис. 2.6.) з метою встановлення коду за УКТЗЕД.

Рис. 2.6. Автомобільний причеп «Турист-03»

Результати дослідження автомобільного причепа «Турист-03» наведено у табл. 2.7. Встановлено, що досліджуваний причеп відповідає вимогам нормативних документів, номери кузова відповідають даним товаросупровідних документів.

За результатами дослідження автомобільний причеп «Турист-03» відноситься до причепів легкових автомобілів для перевезень вантажів, бортовий, з максимальним навантаженням не більш як 750 кг. Виходячи з цього код даного причепа за УКТЗЕД – 8716 10 9100. Ідентифікаційними показниками у даному випадку були основні параметри.

Таблиця 2.7. Результати експертизи автомобільного причепа «Турист-03»

Таким чином, розроблений нами алгоритм ідентифікаційної експертизи та вибрані ідентифікаційні показники дозволяють ідентифікувати автомобільні причепи та встановити їх код за УКТЗЕД.

3. Митний контроль автомобільних причепів

3.1 Порядок декларування автомобільних причепів

Однією з умов пропускання товарів і транспортних засобів через кордон є їхнє декларування. Під декларуванням розуміється повідомлення митному органу учасниками ЗЕД необхідних для митного оформлення і митного контролю відомостей про товар і транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон, про їх митний режим та інше. Іншими словами, під декларуванням товарів необхідно розуміти встановлений чинним законодавством порядок переміщення через митний кордон вантажів під контролем           митних органів. МК у ст. 1 дає легальне визначення декларанта як юридичної чи фізичної особи, яка здійснює декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України (ч. 5 ст. МК), та декларування митної вартості – заява особи митному органу за встановленою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи формою відомостей щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи по відношенню до яких змінюється митний режим (ч. 6 ст. 1 МК).

Декларантами можуть бути підприємства або громадяни, яким належать товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, або уповноважені ними митні брокери (посередники). Декларантами товарів і транспортних засобів, що належать громадянам крім того, можуть бути громадяни, уповноважені власниками зазначених товарів і транспортних засобів на здійснення декларування нотаріально засвідченими дорученнями. Декларант виконує всі обов'язки і несе у повному обсязі відповідальність, передбачену митним Кодексом, незалежно від того, чи він є власником товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, митним брокером чи іншою уповноваженою особою [20].

Декларант зобов'язаний:

-  здійснити декларування товарів і транспортних засобів відповідно до порядку, встановленого митним Кодексом;

-  на вимогу митного органу пред'явити товари і транспортні засоби для митного контролю і митного оформлення;

-  надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних процедур;

-  сплатити податки та збори.

Декларування ТЗ, у тому числі автомобільних причепів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення [21].

Умови та порядок застосування форм декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення митних декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів і транспортних засобів, встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Відповідно до положень статті 5 Закону України від 13.09.01 №2681-ІІІ «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України» транспортні засоби (далі – ТЗ) за кодом 87.01, 87.02, 87.03, 87.04, 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі – УКТЗЕД), що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію або надходять на адресу громадян у несупроводжуваному багажі або вантажних відправленнях для вільного використання, незалежно від їх вартості підлягають обов’язковому письмовому декларуванню митним органам у порядку, встановленому для громадян, та оподатковуються ввізним митом, податком на додану вартість і в установлених законодавством України випадках акцизним та іншими зборами.

При ввезенні ТЗ у тому числі причепу на митну територію України його власник або вповноважена особа представляє уповноваженій посадовій особі митного органу, у зоні діяльності якого розташований пункт пропуску через державний кордон України, ТЗ для здійснення митного огляду й подає оригінали та ксерокопії таких документів:

1. Документів, що пiдтверджують право власностi на ТЗ:

1.1 придбаних (отриманих) у громадян чи пiдприємств, – засвiдченi нотарiально в країнi придбання або в консульських установах чи в посольствах України договори купiвлi-продажу, мiни чи дарування тощо;

1.2 придбанi у пiдприємств, – оформленi на вiдповiдних бланках i завiренi печатками цих осiб чи iнших органiзацiй та установ оригiнали рахункiв, чекiв, рахункiв-фактур, iнвойсiв, iнших документiв. У цих документах, крiм чекiв, згiдно з формою вiдповiдного бланка повиннi бути зазначенi дата продажу, номери шасi (рами), кузова (або iдентифiкацiйний номер), двигуна ТЗ, його модель i рiк виготовлення, а також прiзвище, iм'я, по батьковi особи, якiй продано ТЗ;

1.3 технiчних паспортів, технiчних талонів, сервiсних книжок, реєстрацiйних свiдоцтв та iнших документів на ТЗ, виданих вповноваженими органами країни придбання, iз зазначенням власника ТЗ або вiдмiткою про зняття ТЗ з облiку;

2. Реєстраційних (технічних) документів на ТЗ (якщо він перебував на обліку в реєстраційному органі іноземної держави чи України) з відмітками про зняття ТЗ з обліку, якщо такі документи видаються реєстраційним органом;

3. Паспортних документів та інших документів, визначених законодавством України та міжнародними договорами України, що дають право на перетин державного кордону, та/або паспорта громадянина (посвідчення особи з відміткою про місце проживання); посвідки чи іншого документа про постійне (тимчасове) проживання в Україні або за кордоном тощо.

4. У разі необхідності вирішення питань щодо визначення року виготовлення ТЗ, класифікації ТЗ згідно з УКТЗЕД, митної вартості або порушення справи про порушення митних правил посадова особа митного органу може вимагати такі документи:

4.1 Митні документи країни придбання ТЗ;

4.2 Сервісну книжку;

4.3 Експертний висновок;

4.4 Фотографії;

4.5 Технічну документацію.

У даному випадку представлений причіп марки Schwarzmuller (рис. 16). Транспортний засіб був ввезений на митну територію України з Польщі через Львівську митницю у заявленому режимі транзиту з попереднім декларуванням громадян (ТР, ПДГ), (дод. А1). Власник причіпу представив уповноваженій посадовій особі митного органу, у зоні діяльності якого розташований пункт пропуску через державний кордон України такі документи:

а) Документи, що пiдтверджує право власностi на даний причіп, а саме договір купiвлi-продажу, завірений нотаріально (дод. М);

б) Технiчний паспорт (дод. Н);

в) Реєстраційні документи на причіп, з відміткою про зняття з обліку в іноземній державі (дод. О);

г) Фотографії причепу (дод. П, Р, С);

д) Власний паспорт (дод. І, Ї, К, Л);

е) Паспорт, що дає право на перетин державного кордону (дод. Т, У);

є) Доручення (дод. З, И);

ж) Технічний паспорт ТЗ, за рахунок якого відбувалось транспортування причіпу (дод. АБ).

При ввезеннi ТЗ у тому числі причепу для вiльного обiгу пунктом 1.3 Розділу III Правил встановлено оформлення попередньої декларації для громадян (далі – ПДГ).

ПДГ оформлюється на один ТЗ. Для оформлення ПДГ громадянин, який бажає ввезти в Україну ТЗ з метою вiльного обiгу, або вповноважена на те особа подає заяву довiльної форми. Оформлення ПДГ можливе за умови надання митному органу повної iнформацiї про ТЗ, а саме: тип, модель та марка, колiр, рiк виготовлення та введення в експлуатацiю, iдентифiкацiйний номер, номери кузова, шасi (рами), двигуна, об'єм двигуна (см3).

Отже власник причепу марки Schwarzmuller подав заяву довільної форми митному органу. До самого оформлення ПДГ додав технічний паспорт, в якому зазначено тип, модель та марка, колiр, рiк виготовлення, номери кузова, шасi (рами).

На даній стадії оформлення причепа не завершується, тому митний орган, який знаходиться на кордоні провів лише процедуру реєстрації ТЗ, провів митний огляд та заповнив декларацію форми МД-2, ТР – ПДГ (дод. АА).

3.2. Нарахування митних платежів

Даний причіп пройшов митний огляд, тому далі справляється сума податків, яка підлягатиме сплаті при митному оформленні причепу і залежатиме від заявленої ціни в рахунку-фактурі.

Нарахування митних платежів:

Митні платежі являються ефективним інструментом регулювання зовнішніх економічних зв’язків та джерелом наповнення бюджету.

При імпорті на митну територію України автомобільних причепів громадянин або юридична особа сплачує наступні платежі:

ввізне мито – мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України;

митні збори – це додаткові збори, які стягуються з товарів, що ввозяться за послуги митного органу, які є необхідними для певних груп товарів та при специфічних умовах перетину митного кордону.

податок на додану вартість. При імпорті ПДВ виступає засобом протекціоністської політики, оскільки його стягнення з імпортованих товарів веде до їхнього подорожчання, підвищуючи тим самим конкурентоздатність товарів і послуг вітчизняного виробництва.

Отже фактурна вартість причепа (рис. 16), становить 21450, 47 грн. Перевізником даного причепу виступає громадянин, тобто фізична особа. Згідно з розцінками перевізника, вартість доставки товару в м. Хмельницький складає 200 євро (2200 грн.). З них 108 євро (2200 грн.) доставка від м. Таркзун (Польща) до митного кордону п.п Краковець.

Нарахування мита:

Митом обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України чи вивозяться за її межі.

Основою для нарахування мита при імпорті автомобільних причепів є митна вартість товару.

Отже, згідно Закону України «Про єдиний митний тариф України» при ввезенні на митну територію України автомобільного причепу фактурна вартість якого складає 21450, 47 грн., ставка мита становитиме 20%, тобто 4290,09 грн. Дане нарахування вноситься в графу 47 (дод. АА).

Нарахування митних зборів:

Митні збори – це додаткові збори, які стягуються з товарів, що ввозяться за послуги митного органу, які є необхідними для певних груп товарів при специфічних умовах перетину митного кордону.

Митні збори справляються на підставі Митного кодексу України за ставками, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.97 р. №65 «Про ставки митних зборів».

При ввезенні автомобільного причепу митна вартість якого складає 21450, 47 грн. митні збори становлять 10 євро (105,42 грн.) (дод. Ф). За 1 годину в робочий час при виклику митника для митного оформлення сума становить 15 євро (165 грн.). Отже, сума митних зборів становить 25 євро (275 грн.).

Акцизний збір:

Акцизний збір – це непрямий податок на споживачів окремих товарів, визначених законом як підакцизних, що стягується з них під час здійснення оборотних операцій з товаром.

Даний ТЗ – автомобільний причеп не є підакцизним товаром, тому акцизний збір з нього не справляється.

Нарахування ПДВ:

Ввезення автомобільного причепу, як більшість товарів, обкладається податком на додану вартість. Розмір ставки регламентує Закон України «Про податок на додану вартість» №550/97 від 26.09.97 р. і становить 20%. Базою нарахування ПДВ є фактурна вартість ТЗ + мито.

При ввезенні на митну територію України автомобільного причепу фактурна вартість якого становить 21450, 47 грн. ставка ПДВ становитиме 20%, тобто 5148,11 грн. Дане нарахування вноситься в графу 47 (дод. АА).

Оскільки процедура ПДГ завершилась, власник ТЗ далі направляється до місця постійного проживання (митниці призначення), з метою подальшого оформлення, отримання посвідчення та реєстрації автомобільного причепу.

Декларування та заповнення вантажно митної декларації (далі – ВМД) на ТЗ, у тому числі причіп проводиться власником або декларантом (уповноваженою особою) – митному органу, у зонi дiяльностi якого постiйно або тимчасово проживає власник ТЗ (або має намiр проживати власник ТЗ, який є громадянином-нерезидентом), шляхом подання ВМД. На кожний транспортний засiб оформлюється окрема ВМД. Заповнення й оформлення ВМД, подання потрібних документiв на ТЗ, що перемiщуються через митний кордон України громадянами, здiйснюються згiдно з Положенням про вантажну митну декларацiю.

Даний причіп був оформлений по ПДГ, то далі декларування та митне оформлення відбувається у митниці, зонi дiяльностi якого постiйно проживає власник даного ТЗ.

До оформлення були подані такі документи:

а) Документ ПДГ (дод. АА);

б) Електрона копія ВМД;

в) Договір купiвлi-продажу (дод. М);

г) Реєстраційні документи (дод. О);

д) Технічний паспорт (дод. Н);

е) Фотографії (дод. П, Р, С);

є) Власний паспорт (дод. І, Ї, К, Л);

ж) Сертифікат (дод. Х);

з) Звіт про експертну оцінку (дод. Ц, Ч, Ш, Щ).

Даний причіп пройшов митний контроль та митний огляд, тому далі справляється сума податків, яка підлягатиме сплаті при митному оформленні причепу і залежатиме від коду згідно з УКТЗЕД та його митної вартості.

Транспортний засіб (причіп марки «Schwarzmuller» (рис. 16)) має такі ознаки для класифікації за УКТЗЕД: напівпричіп для перевезення вантажів, трьохвісна платформа крита тентом, бортова, маса максимального завантаження 34 т., був у використанні, календарний рік випуску 2002, тому даний ТЗ відноситься до коду товару 8716398000 згідно з УКТЗЕД.

Визначення митної вартості причепу «Schwarzmuller»:

Обчислення митної вартості здійснюється насамперед на основі ціни угоди, тобто фактурної вартості товару. Розрахунок здійснюється з урахуванням умов поставки товарів відповідно до Міжнародних правил INCOTERMS, враховуючи затрати покупця на момент перетину митного кордону.

Визначення вартості КТЗ, що ввозиться на митну територію України складається з таких процедур:

Ідентифікація КТЗ;

Визначення вартості КТЗ.

Визначення митної вартості

Вартість пошкодженого КТЗ, що ввозиться на МТУ (С1) визначається за формулою:

С1 = Сер1 * (1 ± Гк / 100 ± Дз / 100) ± Сдод,

де Сер1 – середня ціна КТЗ, що ввозиться на МТУ, з країни придбання чи країни-експортера;

Гк – коефіцієнт корегування ринкової вартості КТЗ, за величиною пробігу;

Дз – процент додаткового збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ, що залежить від умов догляду, зберігання та використання.

Дз = Дв1 + Дв2 + Дв3 – Дн1 – Дн2 – Дн3 – Дн4 – Дн5,

де Дв1 – підвищення вартості КТЗ, з терміном експлуатації не менше 7 років, при відсутності слідів корозії, % – 0,0;

Дв2 – підвищення вартості КТЗ, з терміном експлуатації не менше 7 років, при відсутності слідів аварійних пошкоджень і перефарбувань, % – 0,0;

Дв3 – підвищення вартості КТЗ, у зв’язку з проведенням капітального ремонту, кузова з повним пофарбуванням, % – 0,0;

Дн1 – зниження вартості КТЗ, за фактором експлуатації, % – 0,0;

Дн2 – зниження вартості КТЗ, при наявності корозії, забруднені обшивки салону, пошкодження пофарбування, % – 8,50 ((пошкодження пофарбування (сколи, подряпини, відшарування, потертості); деформація бортів платформи));

Дн3 – зниження вартості КТЗ, при наявності слідів відновлювального ремонту, % – 10,0 (деформація, пошкодження, тріщини, сліди ремонту тента, платформи);

Дн4 – зниження вартості КТЗ, при наявності ознак несправності його вузлів та деталей% – 10,0 (потребує ремонту, обслуговування, підвіска);

Дн5 – зниження вартості КТЗ, при фарбуванні його в колір, що не користується попитом% – 0,0.

Сдод – додаткове збільшення (зменшення) ринкової вартості КТЗ, виходячи з його комплектності, укомплектованості, пошкоджень, відновлення та оновлення складових, EUR – 0,0.

Сдод = Св1 ± Св2 – (Сврз + ВТВ),

де Св1 – збільшення вартості КТЗ, у рази обумовлення його складових. В даному випадку не визначається, EUR – 0,0;

Св2 – величина корегування вартості КТЗ, залежно від його комплектності. В даному випадку, EUR – 0,0;

Св3 – вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу КТЗ, EUR – 0,0;

ВТВ – величина витрат товарної вартості КТЗ, EUR – 0,0.

Середня ціна ДТЗ, що ввозиться на митну територію України, у країні придбання чи країні – експортера, визначається за формулою:

Сер1 = Сд1 * К1,

де Сд1 – ціна ДТЗ, який був у використанні, відповідного строку експлуатації, згідно з довідниковою літературою, що відображає ціни ДТЗ, у країні придбання чи країні – експортера;

К1 – коефіцієнт зведення вартості ДТЗ в країні придбання до його вартості в провідних країнах експортерах, яке приймається на підставі затвердженої таблиці з оцінки ДТЗ МЮ України, реєстр №1074 від 24.11.2003 р. зі змінами – 1,0.

Відповідно довідника Schwakeliste підбираємо аналог досліджуваному напівпричепу, марки, моделі.

Середньостатистична ціна продажу не розмитненого прямого аналогу причепу з корегуванням по терміну експлуатації, складає 5675,00 EUR.

Якщо термін експлуатації 8,92 роки, то Гк – 0,0%.

Якщо підставити значення Сд1, К1 у формулу, то отримаємо:

Сер1 – 5675,00 * 1,0 = 5675,00 EUR.

Якщо підставити значення Ср1, 1 к, Дз і Сдод у формулу, то отримаємо:

С1 – 5675,00 * (1+ (0,0) / 100 + (-28,50) / 100) + 0,0 = 4057,63 EUR.

Таким чином Митна вартість КТЗ, що ввозиться на МТУ, далі автомобільно причіпу Schwarzmuller, держ. номер – ST2066A, складає – 4057,63 EUR (43442, 39 грн.), і заноситься в графу 12 (дод. ВВ).

Нарахування митних платежів.

Митні платежі являються ефективним інструментом регулювання зовнішніх економічних зв’язків та джерелом наповнення бюджету.

При імпорті на митну територію України автомобільних причепів громадянин або юридична особа сплачує наступні платежі:

-  ввізне мито – мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України;

-  митні збори – це додаткові збори, які стягуються з товарів, що ввозяться за послуги митного органу, які є необхідними для певних груп товарів та при специфічних умовах перетину митного кордону;

-  податок на додану вартість.

При імпорті ПДВ виступає засобом протекціоністської політики, оскільки його стягнення з імпортованих товарів веде до їхнього подорожчання, підвищуючи тим самим конкурентоздатність товарів і послуг вітчизняного виробництва.

Нарахування мита: основою для нарахування мита при імпорті автомобільних причепів є митна вартість товару.

Отже, згідно Закону України «Про єдиний митний тариф України» при ввезенні на митну територію України автомобільного причепу митна вартість якого складає 4057,63 EUR (43442, 39 грн.), ставка мита становитиме 20%, тобто 8688,48 грн. Дане нарахування вноситься в графу 47 (дод. ВВ).

Нарахування митних зборів:

Митні збори – це додаткові збори, які стягуються з товарів, що ввозяться за послуги митного органу, які є необхідними для певних груп товарів при специфічних умовах перетину митного кордону.

Митні збори справляються на підставі Митного кодексу України за ставками, визначеними постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.97 р. №65 «Про ставки митних зборів».

При ввезенні автомобільного причепу митна вартість якого складає 1950 євро (21450 грн.) митні збори становлять 10 євро (110 грн.). Та 15 євро (165 грн.) за 1 годину в робочий час при виклику митника для митного оформлення. Отже, сума митних зборів становить 25 євро (275 грн.).

Нарахування ПДВ:

Ввезення автомобільного причепу, як більшість товарів, обкладається податком на додану вартість. Розмір ставки регламентує Закон України «Про податок на додану вартість» №550/97 від 26.09.97 р. і становить 20%. Базою нарахування ПДВ є митна вартість товару + мито.

При ввезенні на митну територію України автомобільного причепу митна вартість якого становить 4057,63 EUR (43442, 39 грн.) нарахування податку матиме такий вигляд:

ПДВ = 20% від МВ + М.

Нарахування мита такий вигляд:

МИТО = 20% від МВ + Мз,

де Мв – митна вартість;

Мз – митні збори;

М – мито;

ПДВ – ставка податку на додану вартість.

Таким чином, сума ПДВ: ПДВ = 20% від МВ 21450 грн. + М 8688,48 грн. = 10426,17 грн. і заноситься до 47 графи.

Отже, сума платежів при імпорті на Українську територію автомобільного причепу марки Schwarzmuller становитиме: 19114,65 грн..

3.3 Особливості митного контролю та митного оформлення автомобільних причепів

Порядок митного контролю та митного оформлення ТЗ (автомобільних причепів), що ввозяться громадянами на Україну:

Громадяни при ввезенні (пересиланні) транспортних засобів (номерних вузлів та агрегатів) в Україну для постійного користування подають прикордонним митним органам декларацію форми МД-7, заповнену в установленому порядку у двох примірниках на кожний транспортний засіб (номерний вузол, агрегат) окремо, та документи, що підтверджують правомірність володіння або користування (в тому числі з правом розпорядження), технічні або реєстраційні документи на транспортний засіб (номерний вузол, агрегат) [23].

Інспектор прикордонної митниці обов'язково перевіряє відповідність фактичних даних транспортного засобу (номерного вузла, агрегату) заявленим у декларації форми МД-7 та зазначеним у документах на транспортний засіб (номерний вузол, агрегат). Після вирішення питання щодо пропуску транспортного засобу (номерного вузла, агрегату) на територію України попереджає громадянина про відповідальність за недоставку транспортного засобу (номерного вузла, агрегату) в митницю призначення в зазначений термін, у графі «В'їзд» проставляє штамп «Під митним контролем», підписує декларацію і завіряє підпис відтиском особистої номерної печатки.

При ввезенні в Україну придбаних громадянами транспортних засобів вилучає номерні знаки «Транзит» іноземної держави, видає номерні знаки для разових поїздок (тип 11 за ДСТУ 3650–97). У графі «Примітки» декларації форми МД-7 робить запис «Номерні знаки _____ вилучено, видано N _____».

При надходженні в Україну транспортних засобів вантажем (вантажним відправленням) зазначені номерні знаки вилучаються і видаються митницею, у якій перебуває такий вантаж.

Перший примірник оформленої декларації форми МД-7 разом з документами, що підтверджують право власності або користування, реєстраційними і технічними документами на транспортний засіб (номерний вузол, агрегат) видається на руки власнику для подання митниці призначення, а другий залишається в справах митниці для контролю, обліку та звітності.

Для отримання Посвідчення власник (довірена особа) має подати митниці, у зоні діяльності якої постійно чи тимчасово проживає, усі документи, на підставі яких було здійснене митне оформлення ввезення транспортного засобу (номерного вузла, агрегату) на територію України. Разом з оформленими при ввезенні документами для звірення номерів та визначення коду транспортного засобу за ТН ЗЕД митному органу пред'являється транспортний засіб (номерний вузол чи агрегат).

У разі потреби митні органи можуть вимагати інші документи, потрібні для здійснення митного оформлення.

Посвідчення видається на ім'я власника (користувача) після перевірки поданих документів та сплати відповідних платежів.

У належних випадках до Посвідчення вносяться митні обмеження.

Посвідчення виписується у двох примірниках. Перший примірник разом з документами, що підтверджують право власності (користування), та реєстраційними і технічними документами, погашеними шляхом проставляння в них запису «ПОГАШЕНО, видано Посвідчення N ____ від «___ «_____20. р.», який завіряється відтиском особистої номерної печатки інспектора митниці, що здійснив митне оформлення, видається власнику для їх подання до реєстраційних органів відповідних відомств. Другий примірник разом з оригіналами декларації форми МД-7, уніфікованої митної квитанції форми МД-1 (затверджено наказом Держмитслужби від 09.10.98 №635) та ксерокопіями документів, на підставі яких було здійснене митне оформлення (видано Посвідчення), для контролю, обліку, звітності та формування статистичних даних зберігається в справах митниці протягом установленого терміну. Видані Посвідчення реєструються в окремому журналі.

Відчуження транспортних засобів, на які митними органами видано Посвідчення без накладення митних обмежень, може здійснюватися тільки після їх реєстрації в органах ДАІ МВС України або в інших уповноважених органах.

При неможливості видачі Посвідчення на ввезений в Україну транспортний засіб (не сплачено відповідні платежі; відсутні необхідні для митного оформлення документи; виявлено ознаки підробки номерів шасі, кузова, двигуна, року вироблення; наявність обґрунтованих сумнівів щодо достовірності поданих документів тощо) подані документи реєструються в журналі і залишаються в справах митниці на контролі до вирішення питання видачі Посвідчення, зворотного вивезення або про заведення справи про порушення митних правил. Власнику видається завірена відтиском особистої номерної печатки інспектора митниці довідка довільної форми про те, що зазначені в довідці документи перебувають у справах митниці.

Продовження терміну доставки транспортного засобу (номерного вузла, агрегату) з одного митного органу в інший здійснюється в порядку, визначеному в МК.

Порядок митного контролю та митного оформлення ТЗ (автомобільних причепів), що ввозяться тимчасово громадянами на Україну:

Громадяни, які ввозять тимчасово в Україну транспортні засоби, подають прикордонним митним органам заповнену в двох примірниках декларацію форми МД-7 на тимчасове ввезення транспортного засобу в Україну.

Інспектор митниці перевіряє відповідність фактичних даних транспортного засобу заявленим у декларації форми МД-7 та зазначеним у документах на транспортний засіб, попереджає громадянина про відповідальність за невиконання зобов'язання про зворотне вивезення транспортного засобу в термін, зазначений у ньому, після чого в графі «В'їзд» декларації форми МД-7 проставляє штамп «Під митним контролем», підписує її та завіряє свій підпис особистою номерною печаткою.

При тимчасовому ввезенні транспортного засобу на термін, який визначено законодавством і протягом якого транспортний засіб слід ставити на облік у відповідних реєстраційних органах, власник (особа, якій надано право володіння, користування) надає зобов'язання про доставку транспортного засобу разом з належними документами в митницю, у зоні діяльності якої він постійно чи тимчасово проживає або має намір тимчасово проживати, для отримання Посвідчення на тимчасову реєстрацію транспортного засобу в реєстраційних органах.

У разі ввезення транспортного засобу в Україну на термін, визначений законодавством як такий, при ввезенні на який транспортний засіб не ставиться на облік у відповідних реєстраційних органах, перший примірник оформленої декларації форми МД-7 разом з документами, що підтверджують право володіння або користування, реєстраційними і технічними документами видається власнику (особі, якій надано право володіння, користування). Ці документи є підставою для пропуску транспортного засобу за межі України.

Другий примірник декларації форми МД-7 залишається в справах митниці, яка її видала, для контролю за виконанням зобов'язання про зворотне вивезення, обліку, звітності та формування статистичних даних.

При вивезенні транспортного засобу через митницю, якій не було надане зобов'язання про зворотне вивезення, прикордонна митниця, через яку було здійснене вивезення, повинна повідомити митницю, якій було надане зобов'язання про вивезення транспортного засобу за межі України, для зняття його з контролю.

При оформленні Посвідчення на тимчасову реєстрацію транспортного засобу у відповідних реєстраційних органах України в Посвідченні зазначаються митні обмеження. Митниця, що здійснила митне оформлення, повинна повідомити про це митницю, через яку був ввезений транспортний засіб, для зняття його з контролю.

При вивезенні після тимчасової реєстрації транспортного засобу за межі України внутрішньою митницею у двох примірниках оформляється декларація форми МД-7 на його вивезення. Перший примірник декларації форми МД-7 разом з документами на право володіння або користування видається на руки громадянину (або довіреній особі). Другий примірник залишається в справах митниці.

Оформлення декларацій форми МД-7 на вивезення транспортного засобу за межі України проводиться після зняття його з тимчасового обліку в органах ДАІ.

Митниця, через яку було здійснене вивезення транспортного засобу, повинна повідомити про це митницю, яка оформила декларацію форми МД-7 на вивезення транспортного засобу за межі України, для зняття його з контролю. При цьому в декларації форми МД-7 у графі «Виїзд» проставляється особиста номерна печатка інспектора, що здійснив випуск, і декларація залишається в справах митниці.

Відчуження транспортних засобів, увезених тимчасово під зобов'язання про зворотне вивезення, здійснюється в такому порядку.

Громадянин, який бажає оформити договір відчуження (дарування, купівлі-продажу, міни тощо) транспортного засобу, повинен подати митним органам відповідні документи. У разі відчуження тимчасово ввезеного транспортного засобу митниця видає довідку про те, що вона не заперечує проти відчуження транспортного засобу, із зазначенням особи, якій видано довідку, даних транспортного засобу (марки, номерів кузова, шасі, двигуна, року випуску). Довідка підписується інспектором митниці і засвідчується його особистою номерною печаткою. За наявності такої довідки нотаріус має право приймати документи для посвідчення договору відчуження тощо. У тексті договору перед посвідчувальним написом слід зробити такий запис: «Для одержання Посвідчення на реєстрацію транспортного засобу в реєстраційних органах потрібно звернутися до митниці і сплатити відповідні платежі». Таке Посвідчення видається митницею на ім'я нового власника транспортного засобу лише після сплати відповідних платежів.

При відчуженні тимчасово ввезеного транспортного засобу митниця, що здійснила митне оформлення, надсилає прикордонній митниці повідомлення для зняття транспортного засобу з контролю.

При здійсненні митного оформлення в митній декларації форми МД-7 у графі «Примітки» зазначаються номер Посвідчення та дата, які завіряються особистою номерною печаткою інспектора митниці. Декларація залишається в справах митниці.

Якщо тимчасово ввезений під зобов'язання про зворотне вивезення транспортний засіб не знято з обліку у відповідних органах іноземних держав або він належить юридичній особі, яка не зареєстрована в Україні як учасник зовнішньоекономічної діяльності, то його відчуження фізичним особам не допускається.

Порядок митного оформлення та митного контролю транспортних засобів, що вивозяться громадянами з України:

Митне оформлення транспортних засобів, які вивозяться (у тому числі тимчасово) за межі України їх власниками або за наданими дорученнями іншими громадянами для постійного користування, з метою відчуження та під зобов'язання про зворотне ввезення здійснюється прикордонною митницею.

Пропуск транспортних засобів здійснюється на підставі свідоцтв реєстраційних органів, оформлених на особу, яка має право виїзду за кордон на зазначеному у свідоцтві транспортному засобі, закордонного паспорта (паспорта громадянина України тощо).

Транспортні засоби, на які не видано реєстраційні документи відповідно до Конвенції про дорожній рух та номерні знаки, серіям яких не присвоєно літери латинського алфавіту, а також транспортні засоби, на які встановлено тимчасову заборону на відчуження, не підлягають вивезенню (пропуску) за межі України.

Митниці, при вивезенні за межі України транспортних засобів, враховуючи тип транспортного засобу та мету вивезення, подаються відповідні документи, та заповнена декларація форми МД-7 (при тимчасовому вивезенні – у двох примірниках, на постійно або з метою відчуження – в одному) на вивезення транспортного засобу.

При вивезенні транспортного засобу за межі України для постійного користування (з метою відчуження) інспектор митниці перевіряє відповідність фактичних даних транспортного засобу заявленим у декларації форми МД-7 та зазначеним в інших документах, у декларації форми МД-7 у графі «Виїзд» проставляє відтиск особистої номерної печатки, після чого підписує декларацію форми МД-7 і підпис завіряє відтиском особистої номерної печатки. Декларація для обліку, звітності та формування статистичних даних залишається в справах митниці.

При тимчасовому вивезенні транспортного засобу за межі України інспектор митниці здійснює перевірку, попереджає про відповідальність за невиконання зобов'язання про зворотне ввезення та порушення встановленого митними органами терміну зворотного ввезення, у графі «Виїзд» проставляє штамп «Під митним контролем», підписує два примірники декларації форми МД-7 і підпис завіряє відтиском особистої номерної печатки. Перший примірник декларації форми МД-7 разом з іншими документами видається на руки громадянину. Другий примірник декларації форми МД-7 залишається в справах митниці для контролю за виконанням зобов'язання про зворотне ввезення, а після підтвердження зворотного ввезення – для обліку, звітності та формування статистичних даних.

У разі ввезення транспортного засобу через митницю, митне оформлення тимчасового вивезення якою не було здійснене, інспектор митниці в декларації форми МД-7 після перевірки документів, відповідності фактичних даних транспортного засобу заявленим у декларації форми МД-7 та зазначеним в інших документах у графі «В'їзд» декларації форми МД-7 проставляє відтиск особистої номерної печатки. Декларація для обліку, звітності та формування статистичних даних залишається в справах митниці.

Митний орган здійснює заходи для прискорення та оптимізації процесу проведення митного контролю й митного оформлення транспортних засобів із застосуванням вантажної митної декларації, (ВМД) шляхом раціонального розподілу навантаження між посадовими особами митного органу на кожному етапі здійснення митного контролю й митного оформлення [24].

Функціональні обов’язки та межі відповідальності уповноважених посадових осіб на кожній ланці здійснення митного контролю й митного оформлення встановлюються митним органом і визначаються посадовими інструкціями. При цьому, посадові особи підрозділу по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил мають право брати участь у здійсненні митного контролю і митного оформлення транспортних засобів на будь-якому етапі.

Також уповноважені посадові особи у межах своєї компетенції, проводять перевірку наявності, орієнтувань митних та інших державних органів, а також відповідності транспортних засобів критеріям ризику на кожному етапі здійснення митного контролю та митного оформлення транспортних засобів.

Розглянемо документи, що застосовуються при здійсненні митного оформлення автомобільних причепів:

Для здійснення митного оформлення декларант подає митниці наступні документи та потрібну кількість їх копій:

а) особистий паспорт або інший документ, що посвідчує особу, виданий уповноваженим на це державним органом;

б) документи, що підтверджують повноваження декларанта на здійснення декларування транспортних засобів;

в) довідка про відсутність за межами України валютних коштів;

г) ВМД, заповнену згідно з вибраним митним режимом (дод. ВВ);

д) товаротранспортні та товаросупровідні документи, зокрема:

технічний паспорт країни-експортера (дод. Н);

завірений переклад технічного паспорту з англійської мови,

купча (дод. М);

е) дозволи й сертифікати уповноважених державних органів (у встановлених законодавством випадках):

сертифікат відповідності (дод. Х),

експертний висновок (дод. Ц, Ч, Ш, Щ),

акт про проведення митного огляду (дод. Ю, Я);

є) документи, зазначені в графі 40 ВМД–попереднє повідомлення (дод. АА);

ж) реєстр документів (у всіх випадках, окрім транзиту, митне оформлення якого здійснюється в пункті пропуску), завірений у встановленому порядку суб’єктом ЗЕД або підприємством, що здійснює декларування на підставі договору (у разі здійснення декларування посадовою особою такого підприємства);

з) аркуш контролю проведення митного оформлення за ВМД (дод. Х1);

і) інші необхідні документи (пакувальні листи, сторінки каталогів, технічні описи тощо).

Разом з ВМД декларант подає її електронну копію, що використовується для проведення процедур митного контролю й митного оформлення, для формування митної статистики зовнішньоекономічної діяльності.

Якщо ВМД не приймається до оформлення, то митним органом оформлюється картка відмови в митному оформленні згідно з порядком, установленим Держмитслужбою України.

Особливості здійснення митного контролю й митного оформлення автомобільних причепів із застосуванням вантажної митної декларації здійснюється поетапно, відповідно до Наказу Державної митної служби України від 20.04.2005 року №314).

І Етап: Прийняття ВМД до оформлення та контроль відповідності даних електронної копії ВМД даним, зазначених у ВМД на паперовому носії. За підсумками контролю та за відсутності зауважень уповноважена посадова особа, що здійснила контроль, проставляє у відповідних графах Аркуша контролю час початку й закінчення виконання контрольних функцій, свої прізвище, ініціали та відбиток штампа «Перевірено» і заповнює його, що свідчить про завершення контролю на цьому етапі.

ІІ Етап: Контроль за виконанням вимог товарної номенклатури Митного тарифу України при класифікації товарів для цілей митного оформлення.

ІІІ Етап: Контроль за правильністю визначення митної вартості.

ІV Етап: Контроль за надходженням і нарахуванням мита, податку на додану вартість, акцизного та митних зборів; верифікація сертифікатів. Уповноважена посадова особа заповнює графу «C» ВМД, засвідчує записи в ній відбитком номерного штампа «Сплачено» на всіх аркушах ВМД, проставляє дату й підпис; у відповідних графах Аркуша контролю проставляє час початку й закінчення виконання контрольних функцій, свої прізвище, ініціали та відбиток номерного штампа «Сплачено» й заповнює його, що свідчить про завершення контролю на цьому етапі.

V Етап: Логічний контроль та контроль правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

VI Етап: Проведення митного огляду.

У разі здійснення декларантом ідентифікаційного огляду товарів митний огляд під час проведення митного контролю й митного оформлення товарів і транспортних засобів здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що ці товари переміщуються з порушенням чинного законодавства України. За результатами митного огляду, складається Акт про проведення митного огляду, а також з'ясовується наявність фактів контрабанди або порушень митних правил.

VII Етап: Завершення митного оформлення. На цьому етапі проводять такі дії:

1.  Нарахування та стягнення збору за митне оформлення товарів у зонах митного контролю на територіях і в приміщеннях підприємств, що зберігають товари, чи поза робочим часом, установленим для митниці.

2.  Оформлення ВМД, яке свідчить про надання суб'єкту ЗЕД права на розміщення товарів у заявленому митному режимі й підтверджує права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших дій.

3.  Видача оформлених документів декларанту.

4.  Статистичний контроль.

На цій стадії інспектором відділу статистики здійснюється статистичний контроль шляхом доповнення (виправлення) граф електронної копії ВМД та внесення відомостей про номер особистої номерної печатки й номер особистого митного забезпечення (у разі накладання). У встановлений термін інспектор відділу статистики забезпечує передання електронної копії ВМД до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України.

Архівування ВМД, товаросупровідних документів, передача відповідних екземплярів ВМД в інші підрозділи митниці здійснюються згідно порядку, визначеного спільно начальником загального відділу і начальниками відповідних оперативних підрозділів відповідно до умов і особливостей роботи оперативних підрозділів митниці.

Що ж стосується митного оформлення автомобільних причепів для фізичних осіб, зазначимо, що воно проводиться слідуючим чином. При ввезенні автомобільних причепів на митну територію України його власник або вповноважена ним особа здійснює в установленому порядку декларування і подає митному органу необхідні документи. Декларування транспортного засобу здійснюється шляхом подання двох примірників митної декларації, заповненої в установленому порядку. Крім інших відомостей, до неї вноситься інформація про цей транспортний засіб. У цьому пункті обов'язково додатково зазначаються такі дані про причеп:

марка та модель;

рік виготовлення;

номери кузова, та шасі;

номери та дати видачі документів, на підставі яких здійснюється декларування.

Посадова особа митниці здійснює митний огляд причепа, перевіряє відповідність фактичних даних заявленим у митній декларації та зазначеним у документах на транспортний засіб, визначає рік виготовлення, здійснює документальну перевірку факту зняття його з обліку в реєстраційних органах за кордоном і приймає рішення про можливість здійснення його митного оформлення.

Визначення року виготовлення причепа здійснюється на основі даних його виробника, що містяться в ідентифікаційному номері кузова. У разі неможливості визначення року виготовлення причепа за ідентифікаційним номером кузова за рік виготовлення приймається рік, що значиться в реєстраційних та технічних документах. При цьому в обох випадках календарною датою виготовлення вважається останній день останнього місяця року, що значиться в ідентифікаційному номері кузова причепа або в реєстраційних та технічних документах на нього.

Дата початку користування причепом, що був у користуванні та ввозиться на митну територію України, визначається відповідно до свідоцтва про його першу реєстрацію в країні першої реєстрації (технічного паспорта) або на підставі дати видачі свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта).

У разі відсутності свідоцтва про реєстрацію, виданого уповноваженим органом країни першої реєстрації, визначення дати початку користування проводиться відповідно до ідентифікаційного номера кузова. При цьому датою початку користування вважається 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційному номері кузова.

За наявності обґрунтованих сумнівів щодо відповідності записів у зазначених документах наявним номерам на кузові, шасі, а також року виготовлення причепа, дати початку користування ним достовірність цих даних установлюється на підставі відповідного висновку, виданого експертами (спеціалістами), що мають відповідну ліцензію.

Якщо в пункті пропуску трансортний засіб, що переміщується через державний кордон України, підлягає іншим, крім митного, видам контролю з боку державних органів, то митне оформлення може бути завершене після проведення контролю цими органами.

Митне оформлення здійснюється з обов'язковим складанням Акта про проведення митного огляду який підписується посадовою особою митного органу, що здійснювала митний огляд, і власником даного причепа та засвідчується відбитком особистої номерної печатки цієї посадової особи. Акт про проведення митного огляду автомобільного причепа після завершення митного оформлення залишається в справах митниці оформлення разом з документами, на підставі яких було проведено митне оформлення [25].

Уповноваженими посадовими особами митниці, здійснюється визначення коду причепа згідно з УКТЗЕД, а також митної вартості для нарахування сум митних та інших обов'язкових платежів, які підлягають сплаті при митному оформленні транспортного засобу. З метою визначення митної вартості, наявність додаткової комплектації порівнюється з наявністю цього додаткового обладнання в базі моделі причепа (серійна комплектація), відповідно до «SchwakeLISTE». Визначається перелік додаткового обладнання (чи його відсутність) та здійснюється коригування митної вартості.

Наведемо приклад, Автомобільний причеп Schwarzmuller, трьохвісний, бортовий, критий тентом, 1997 року виготовлення; базова комплектація – Анти Блокувальна Система гальм, електронна система гальмівних зусиль, пневмопідвіска, система Low-drive. З додатковими опціями: додаткове поздовжнє освітлення, система LongWeshile, підйом однієї з осей. Вартість автомобільного причепа з базовою комплектацією згідно із каталогом становить: 7700 Євро, вартість додаткових опцій 800, 50, 600 та 250 євро. Після врахування усіх опцій вартість автомобільного причепа становить:

7700 + 800 + 50 + 600 + 250 = 9400 (Євро).

Після сплати митних та інших обов'язкових платежів посадовою особою митного органу оформлюється квитанція МД-1 на причеп. При заповненні квитанції МД-1 у графі «Найменування предметів, валюти, цінностей» обов'язково додатково зазначаються такі дані про автомобільний причеп:

марка та модель;

рік випуску;

номери кузова, та шасі;

код товару за УКТЗЕД (10 знаків);

тип кузова.

Після завершення митного оформлення копії реєстраційних, тих, що підтверджують право власності, та інших документів (закордонного паспорта, доручення на перегін або перевезення причепа тощо), на підставі яких було здійснене митне оформлення причепа, залишаються в митниці оформлення та архівуються.

Власнику разом з оригіналами технічних та інших документів, що були підставою для митного оформлення, передаються примірник квитанції МД-1 (додаток Ф) завірена посадовою особою митниці, оформлена копія Акта про проведення митного огляду причепа і примірник митної декларації для подання внутрішній митниці для оформлення й видачі посвідчення. На примірнику митної декларації посадовою особою митниці в графі «Для службових позначок» робиться запис про суми платежів, сплачених при митному оформленні транспортного засобу та інших товарів, і зазначаються номери оформлених квитанцій МД-1. Виїзд автомобільного причепа за межі зони митного контролю здійснюється на підставі оформлених у повному обсязі другого примірника квитанції МД-1 і примірника митної декларації.

Електронна копія квитанції МД-1 не пізніше ніж протягом чотирьох годин з моменту оформлення причепа передається вповноваженою посадовою особою митниці до Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України в установленому Держмитслужбою України порядку.

Крім даних, що містить у собі квитанція МД-1, до ЄАІС Держмитслужби України в оперативному режимі передається така інформація:

– паспортні дані власника транспортного засобу (уповноваженої ним особи);

– номери та дати видачі документів, що були підставою для здійснення митного оформлення (технічного паспорта, рахунку-фактури, інвойсу, документи, що підтверджують купівлю-продаж тощо).

Видача Посвідчення на реєстрацію автомобільного причепа в органах ДАІ МВС України проводиться відповідним підрозділом внутрішньої митниці, у зоні діяльності якої постійно або тимчасово проживає власник причепа (або має намір проживати власник транспорного засобу, який є громадянином-нерезидентом).

Для отримання Посвідчення власник пред'являє причеп та подає такі документи:

заяву власника причепа (довільної форми);

примірник митної декларації, оформленої при ввезенні причепа;

другий примірник квитанції МД-1, що підтверджує сплату митних та інших обов'язкових платежів при митному оформленні транспортного засобу;

реєстраційні та технічні документи;

сертифікат відповідності;

завірену посадовою особою митниці оформлення копію Акта про проведення митного огляду причепа;

інші документи (закордонний паспорт, паспорт громадянина, доручення на перегін або перевезення транспортного засобу тощо).

Після перевірки документів на причеп уповноважена посадова особа внутрішньої митниці в оперативному режимі здійснює за номером квитанції МД-1 запит до ЄАІС Держмитслужби, перевіряє наявність у ній електронної копії цієї квитанції та звіряє дані, зазначені у квитанції МД-1, з даними, що містяться в її електронній копії.

Посадова особа внутрішньої митниці здійснює перевірку відповідності фактичних даних причепа (у тому числі номерів вузлів та агрегатів) даним, зазначеним у копії Акта про проведення митного огляду транспортного засобу та в поданих документах.

У разі збігу цих даних посадова особа внутрішньої митниці робить запис у копії Акта про проведення митного огляду транспортного засобу «Звірення проведено, зауваження відсутні», який завіряється підписом цієї посадової особи та відбитком її особистої номерної печатки. В іншому разі внутрішня митниця направляє митниці оформлення інформаційне повідомлення для проведення перевірки та вжиття митницею оформлення відповідних заходів до посадових осіб цієї митниці, що проводили митне оформлення.

Посвідчення виписується у двох примірниках: перший примірник разом з документами, що підтверджують право власності (користування), та реєстраційними й технічними документами, погашеними шляхом поставлення в них позначки «ПОГАШЕНО, видано Посвідчення № ____ від «___» _______ 200_ р.», яка завіряється відбитком особистої номерної печатки посадової особи внутрішньої митниці, що здійснила митне оформлення, видається власнику для подання реєстраційним органам.

Другий примірник Посвідчення разом із заявою власника причепа (уповноваженої ним особи), завіреною посадовою особою митниці оформлення, копією Акта про проведення митного огляду транспортного засобу, другим примірником квитанції МД-1 і ксерокопіями інших документів, архівується та зберігається в справах внутрішньої митниці протягом встановленого терміну.

Оформлене внутрішньою митницею посвідчення є підставою для реєстрації причепа в органах ДАІ МВС України. Електронна копія посвідчення не пізніше ніж протягом чотирьох годин з моменту його оформлення передається вповноваженою посадовою особою внутрішньої митниці до ЄАІС Держмитслужби в установленому Держмитслужбою порядку.

Уповноважена посадова особа внутрішньої митниці оперативними каналами зв'язку робить відмітку в електронній копії квитанції МД-1 в ЄАІС Держмитслужби про номер та дату оформленого Посвідчення. За відсутності в ЄАІС Держмитслужби електронної копії квитанції МД-1 або невідповідності даних, зазначених у квитанції МД-1, даним, що містяться в її електронній копії, внутрішня митниця здійснює заходи для з'ясування обставин митного оформлення автомобільного причепа. У такому разі власнику причепа видається завірена відтиском особистої номерної печатки посадової особи внутрішньої митниці довідка довільної форми про те, що зазначені в довідці документи перебувають у справах митниці.

Також слід зазначити, що через митний кордон України не підлягає пропуску причепа:

1) номер кузова, шасі якого знищено, підроблено або не відповідає запису в реєстраційних документах;

2) що ввозиться в Україну громадянами з метою вільного використання, не знятий з обліку у відповідних органах країни придбання або іншої країни;

3) увезення якого в Україну згідно із законодавством заборонено за віком або на який відсутні документи, що підтверджують право власності;

4) що ввозиться в Україну з метою вільного використання або тимчасово ввозиться громадянином – резидентом та за який не сплачено митні та інші обов'язкові платежі [26].

Автомобільні причепи, не пропущені через митний кордон України внаслідок установлених заборон чи обмежень на їх увезення в Україну, а також несплати встановлених митних та інших обов'язкових платежів (якщо не надано відстрочення або розстрочення їх сплати), підлягають вивезенню з території України або переданню на склад митниці оформлення для зберігання відповідно до Митного кодексу України.

Дана технологія митного оформлення автомобільних причепів забезпечує швидку та оптимальну систему процесу проведення митного контролю й оформлення.

Висновки та пропозиції

Для закордонних підприємств-виробників автомобільних причепів Україна є пріоритетним ринком: велика ємність, ринок ще не насичений і має великий потенціал росту. Провідними закордонними фірмами-виробниками автомобільних причепів є Schmitz, Schwarzmuller, Krone&Kugel, які мають найбільші обсяги виробництва і контролюють більшу частину ринку.

В Україні переважна частка припадає на виробництво причепів для легкових автомобілів, менша – на виробництво вантажних причепів та напівпричепів. Після різкого скорочення виробництва у середині 90-х років з кінця 90-х обсяги випуску збільшуються. Так, тільки за період з 2001 по 2007 рр. відбулося зростання у 2,5 рази. Серед вітчизняних виробників автомобільних причепів можна виділити «Новтрак», «Верхньодніпровський авторемонтний завод», КАРЗ, «БудМаш», «Тонар», «Автоінвестстрой», «Еверласт».

Першочерговим завданням вітчизняних виробників є інтеграція у світовий ринок, що вимагає збільшення обсягів виробництва, відповідності ціни та якості причепів, розширення ринків реалізації (зростання обсягів реалізації). Розробка досконалих і ефективних законодавчих актів та вдосконалення чинної законодавчої бази, що регулює переміщення автомобільних причепів через кордон України (їх виробництво, митне оформлення, продаж та ін.) є підгрунттям та основною передумовою оптимального розвитку цього ринку в Україні.

Законодавчо-правова база щодо переміщення автомобільних причепів через митний кордон України на сьогодні розроблена в достатній мірі.

Закон України встановлює порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України

Основними законами, якими керуються громадяни під час перетину кордону є наказ державної митної служби України від 20.04.2005 року №314, щодо особливостей здійснення митного контролю й митного оформлення автомобільних причепів та наказ Держмитслужби України від 25.06.99 №393 «Про затвердження Правил митного оформлення транспортних засобів, номерних вузлів та агрегатів, що переміщуються через митний кордон України.

Проаналізувавши класифікацію та характеристики автомобільних причепів, можна зробити висновки, що основними показниками які характеризують автомобільні причепи є тип конструкції, спосіб зчеплення та максимальне навантаження.

Розглянувши види експертиз автомобільних причепів, можна зробити висновок, що головною експертизою автомобільних причепів є товарознавча експертиза, яка в свою чергу об’єднує різні методи дослідження для поставлених цілей. Вагому роль займає санітарно-епідеміологічна експертиза, яка є досить необхідною для здійснення перевозок товарів.

Проведена нами у роботі ідентифікаційна експертиза автомобільних причепів дала змогу встановити, ідентифікувати даний транспортний засіб за обраними критеріями та показниками. Основними критеріями є: призначення, тип, габарити. Головні показники що вказують на обраний критерій це форма конструкції, довжина, ширина та максимально допустима маса.

Враховуючи дослідження обраного об’єкта у магістерській роботі, можна підкреслити, що ідентифікація транспортного засобу є першочерговою експертизою, яка використовується митними органами під час митного контролю.

Загальний порядок митного контролю та оформлення транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, визначається Митним кодексом України, Законами України які постійно доповнюються, низкою постанов Кабінету Міністрів України, наказами Держмитслужби України та іншими нормативними документами.

Митні платежі являються ефективним інструментом регулювання зовнішніх економічних зв’язків та джерелом наповнення бюджету. До них належать мито, митні збори, акцизний збір, податок на додану вартість.

Для імпорту автомобільного причепа марки «Schwarzmuller» з митною вартістю 21450 грн. необхідно сплатити такі митні платежі: мито – 8688,40 грн. та ПДВ – 10426,17 грн. Тобто, 19114,65 грн., що становить 87% від митної вартості автомобілів.

За результатами проведених досліджень можна зробити такі пропозиції:

1.  Виробникам легкових причепів здійснити часткову чи докорінну модернізацію виробів, причому характер змін повинний бути достатнім, щоб забезпечити стійкий збут виробу і в цілому економічну доцільність.

2.  Виробникам автомобільних причепів необхідно розширити список стандартного устаткування, що встановлюється на автомобільний причіп.

3.  Вітчизняним виробникам забезпечити жорсткий контроль якості під час виробництва автомобільних причепів.

4.  Серйозною можливістю пожвавлення виробничо-комерційної діяльності для виробників причепів можуть бути коопераційні зв'язки з закордонними фірмами, що здійснюватимуться на комерційних засадах. При цьому мова повинна йти в першу чергу про підвищення свого експортного потенціалу, причому тут не тільки не виключається, а навпаки, навіть потрібна взаємодія у формі спільних підприємств.

5.  Митним органам необхідно затвердити методику експертизи автомобільних причепів.

6.  Створити на митницях окремі спеціалізовані відділи митного оформлення автомобільних причепів.

7.  Створити спеціалізовані установи для проведення експертизи транспортних засобів, у тому числі автомобільних причепів.

8.  Удосконалити процес оперативного обміну інформацією між митними органами та органами ДАІ для забезпечення реєстрації автомобільних причепів.

9.  Впровадити новітні технічні засоби при проведенні митного огляду причепів, які перетинають кордон.

10.  Знизити ставки мита на імпортовані автомобільні причепи, виробництво яких в Україні відсутнє, для підтримання у складних економічних умовах вітчизняних підприємств та підприємців, які потребують цю продукцію.

Дані пропозиції дозволять поліпшити процедуру митного контролю та митного оформлення автомобільних причепів, створити на ринку автомобільних причепів України конкурентне середовище, яке стимулюватиме українських виробників виробляти конкурентоспроможні автомобільні причепи.

Список використаних джерел

1.  Поліщук В. Автомобильные прицепы для легковых автомобилей. – Доступний з: <http://kupava.dp.ua/shho-take-prychip>.

2.  Методическое пособие по идентификации кузовов и агрегатов легковых автомобилей. /Под ред. начальника управления Госавтоинспекции МВД Украины Б.П. Масловского. – К., 1998.

3.  ДСТУ 2862–94 Надійність техніки. Методи розрахунку показників надійності. Загальні вимоги. – К.: Держстандарт України, 1994.

4.  ГОСТ 4.400–85 СПКП. Прицепы и полуприцепы автомобильные. Номенклатура показателей. – М.: Изд-во стандартов, 1985.

5.  ДСТУ 3525–97 Засоби транспортні дорожні. Маркування. – К.: Держстандарт України, 1997.

6.  Методика криминалистического исследования легковых автомобилей в целях установления подлинности их идентификационных номеров, моделей и времени выпуска. – К.: КНИИСЭ, 1998.

7.  ГОСТ 2.601–95 ЕСКД. Эксплуатационные документы. – М.: Изд-во стандартов, 1995.

8.  ГОСТ 9.01–4–78 ЕСЗКС. Временная противокоррозионная защита изделий. Общие требования. – М.: Изд-во стандартов, 1978.

9.  Організація проведення експертизи товарів. – Доступний з: <http://polka-knig.com.ua/article.php? book=9&article=644>.

10.  Огляд українського автомобільного ринку. – Доступний з: <www.autoconsulting.com.ua>.

11.  Лідери українського ринку. – Доступний з: <www.autoconsulting.com.ua>.

12.  Причепи вважається оптимальним розвитком в Україні. – Доступний з: <www.for-ua.com>.

13.  Еверласт налаживает выпуск прицепов в Украине. – Доступний з: <www. Telegrat.de>.

14.  В Киеве создано предприятие по контролю состояния транспортных средств. – Доступний з: <www.utro.ru>.

15.  Украинский автомобильный клуб М-21. – Доступний з: <http://forum.gaz21.org.ua/lofiversion/index.php/t5740.html>.

16.  Терещенко С. Основи митного законодавства України: питання теорії та практики зовнішньоекономічної діяльності: навч. посібник для студентів вищих та серед. спец. закл. – К.: АТ «Август», 2001 – 422 с.

17.  Товарная номенклатура ВЭД. – М.: Гос. таможенный комитет Рос. Фед., 1993. – С. 718–734.

18.  Український класифікатор зовнішньоекономічної діяльності. – К.: ДМСУ, 2000. – 638 с.

19.  Шевченковская коллегия адвокатов. Переоборудование транспортных средств. // Автофото – продажа. – 2000. – №17. – С. 57.

20.  Виробництво легкових автомобілів в Україні в січні-лютому 2002 року зросло в три рази. – Доступний з: <www. autoconsulting.com.u>.

21.  У першій декаді січня в Україні почнеться зборка авто – причепів. – Доступний з: <www.autoconsulting.com.ua>.

22.  Митний кодекс України: Затв. від 11.07.2001 року №81-V.

23.  Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження: Постанова Кабінету міністрів України від 20 грудня 2006 року №1766.

24.  Про затвердження Порядку взяття (надання) проб і зразків товарів, проведення досліджень (аналізу, експертизи) з метою їх митного оформлення, а також розпорядження зразками: Постанова Кабінету міністрів України від 12.12.2002 року №1862.

25.  Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності: Постанова Кабінету міністрів України від 12 грудня 2002 року №1863.

26.  Про затвердження Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України: Постанова Кабінету міністрів України від 12.12.2002 року №1864.

27.  Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ: Постанова Кабінету міністрів України від 28 лютого 2002 року №228.

28.  Про затвердження Порядку складання місячної та квартальної фінансової звітності у 2010 році установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів: Наказ Державного казначейства України від 25.03.2010 року №123.

29.  Про затвердження Порядку складання місячної та квартальної фінансової звітності у 2007 році установами та організаціями, які отримують кошти державного або місцевих бюджетів: Наказ Державного казначейства України від 4 квітня 2007 року №81.

30.  Про затвердження Порядку взаємодії митних органів із Центральним митним управлінням лабораторних досліджень та експертної роботи при проведенні митного контролю та митного оформлення товарів i транспортних засобів: Наказ Державної митної служби України від 14.01.2010 року №19.

31.  Примірне положення про відділ по роботі з особовим складом митного органу: Наказ Державної митної служби України від 18 березня 2003 року №171.

32.  Про затвердження форми акта про взяття проб і зразків товарів: Наказ Державної митної служби України від 18 квітня 2005 року №302.

33.  Про затвердження Тимчасового положення про відділ митних платежів регіональної митниці, митниці: Наказ Державної митної служби України від 25.03.2010 року №260.

34.  Про затвердження Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації: Наказ Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року №314.

35.  Про затвердження Методичних рекомендацій щодо провадження у справах про порушення митних правил: Наказ Державної митної служби України від 30 грудня 2004 року №936.

36.  Про затвердження Порядку роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України: Наказ Державної митної служби України від 7 серпня 2007 року №667.

37.  Про затвердження Положення про службу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Хмельницької митниці: Наказ Хмельницької митниці від 10.03.2010 року №149.

38.  Митне оформлення товарів та транспортних засобів: Навч.-метод. посібник. – К.: Шершун А.А, 2007. – 330 с.

39.  Митний контроль та митне оформлення: Навч. Посібник – Пашко П.В., Каленський М.М. – К.: Знання, 2002.

40.  Український класифікатор товарів зовнішньоекономічної діяльності – УКТЗЕД, та коментар до нього.

41.  Коментар до митного кодексу. – К.: «Юністіан», 2009.

42.  Митний кодекс України. – Х.: «Одіссей», 2009.

43.  Експертиза товарів: Навч. Посібник – Батутіна А.П., Ємченко І.В. – К.: ЦУЛ, 2008. – 278 с.

44.  Места маркировки агрегатов автотранспортных средств отечественного и иностранного производства: Методический альбом-справочник – Кардаш В.Я. – K.: Пермь, 2001.

45.  Управление качеством продукции: – Гличев А.В., Круглов М.И. – K.: Экономика СНД, 1999. – 198 с.

46.  Правові основи митної справи в Україні: – Жорін Ф.Л., Звягіна І.Н. – К.: 2005.

47.  Автобизнес, ввоз, продажи, кражи. Нововведения и их последствия: – Сулима О. – К.: №18. – 2002, с. 4–8.

48.  Про затвердження Положення про відділ митного оформлення Хмельницької митниці: Наказ Хмельницької митниці від 05.08.2009 року №656.

49.  Порядок застосування автоматизованої системи аналiзу та управлiння ризиками пiд час митного контролю та митного оформлення товарiв iз застосуванням вантажної митної декларації: Наказ ДМСУ від 14.08.2009 №756.

50.  Порядок застосування уніфікованої митної квитанції МД-1: Наказ ДМСУ від 04.01.2005 №17.

51.  Про затвердження Інструкції із здійснення митного огляду товарів і транспортних засобів посадовими особами митних органів: Проект наказу ДМСУ від 02.01. 2009.

52.  Про внесення змін до Технології прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон: Наказ АДПСУ від 11.06.2008 №505, наказ ДМСУ від 11.06.2008 №642.