рефераты
Главная

Рефераты по международному публичному праву

Рефераты по международному частному праву

Рефераты по международным отношениям

Рефераты по культуре и искусству

Рефераты по менеджменту

Рефераты по металлургии

Рефераты по муниципальному праву

Рефераты по налогообложению

Рефераты по оккультизму и уфологии

Рефераты по педагогике

Рефераты по политологии

Рефераты по праву

Биографии

Рефераты по предпринимательству

Рефераты по психологии

Рефераты по радиоэлектронике

Рефераты по риторике

Рефераты по социологии

Рефераты по статистике

Рефераты по страхованию

Рефераты по строительству

Рефераты по таможенной системе

Сочинения по литературе и русскому языку

Рефераты по теории государства и права

Рефераты по теории организации

Рефераты по теплотехнике

Рефераты по технологии

Рефераты по товароведению

Рефераты по транспорту

Рефераты по трудовому праву

Рефераты по туризму

Рефераты по уголовному праву и процессу

Рефераты по управлению

Курсовая работа: Переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності

Курсовая работа: Переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності

ДЕРЖАВНА МИТНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

АКАДЕМІЯ МИТНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

КУРСОВА РОБОТА

“Переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності”

Дніпропетровськ 2008


Зміст

Вступ

Розділ І. Інтелектуальна власність, як правова категорія

1.1 Інтелектуальна власність в митному законодавстві

1.2 Характеристика законодавства, що регулює переміщення через митний кордон товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності

Розділ ІІ. Порядок переміщення через митний кордон товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності

2.1 Реєстрація товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності

2.2 Митний контроль товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності

2.3 Призупинення переміщення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності

Висновки

Список використаних джерел


Вступ

Митний кодекс України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року містить розділ, що регулює переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності. Недоліки правової системи України перешкоджають створенню ефективної системи охорони прав інтелектуальної власності.

Україна має в своєму розпорядженні чималий потенціал об'єктів інтелектуальної власності, проте значно поступається розвинутим країнам у їх комерційному використанні. Тому це питання є актуальним на сьогодні. В актуальності даного питання також переконує ступінь його наукової розробки такими вченими як А. Іпатов, А. Красуля, М.М, Салагор, О.М. Тропіна, А. Мартиненко, В.М. Коновалов та ін.

Метою даної роботи є визначення особливостей порядку переміщення через митний кордон товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності.

Досягненню мети буде сприяти вирішення наступних завдань: характеристика законодавства, що регулює переміщення через митний кордон товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності; питання митного контролю щодо таких товарів, порядок їх реєстрації.


Розділ І. Інтелектуальна власність, як правова категорія

1.1 Інтелектуальна власність в митному законодавстві

Інтелектуальна власність виникає в результаті творчої діяльності людини.

Творча діяльність – це розумова діяльність, що призводить до отримання якісно нового результату, який відрізняється своєю неповторністю та оригінальністю. Виділяють різні сфери творчої діяльності: художню (живопис, слово, музика, танок, фотографія та ін.), технічну (машини, механізми, різноманітні технічні пристрої), наукову (наукові відкриття, наукові роботи та ін.).[2, с. 401] Питанням розвитку усіх видів творчості надає великої уваги нова Конституція України, а саме, стаття 54 гарантує свободу вищезазначених видів діяльності та захист інтелектуальної власності.[1, с. 14]

Цивільний кодекс України визначає поняття права інтелектуальної власності, як право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначається Цивільним Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом.[4, c. 146]

Товари, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, можна визначити, як предмети матеріального світу, в яких знайшли об’єктивне відображення результати творчої діяльності або засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, на які протягом певного строку поширюється правова охорона за законодавством України та міжнародними договорами. Дане визначення окреслює коло товарів, які потенційно можуть бути об’єктом митного контролю за дотриманням прав інтелектуальної власності. Конкретний перелік таких товарів постійно змінюється і визначається реєстром Державної митної служби України.[23, c. 117]

Об'єкти інтелектуальної власності - це не речі, як предмети матеріального світу, а ті ідеї, символи, образи, думки, гіпотези тощо, які виражені у об'єктивній формі - втілені у матеріальних носіях. У зв'язку з цим об'єкти вказаної власності здатні до тиражування, тобто до багаторазового втілення у матеріальному об'єкті.

З переходом права власності на річ до іншої особи право інтелектуальної власності не переходить до нового власника. Передача прав на об'єкти зазначеної власності відбувається у спеціальному порядку. Як правило, договори щодо передачі прав на об'єкти інтелектуальної власності підлягають обов'язковій державній реєстрації.[8, c. 1]

Щодо окремих об'єктів права інтелектуальної власності діє принцип вичерпання права, тобто автор не може заборонити використання та розповсюдження товару, який містить об'єкт названої власності, якщо його правомірно було введено в господарський обіг безпосередньо правовласником або за його згодою.[11, c. 12]

За законодавством України всі результати творчої інтелектуальної діяльності визнані товаром і можуть бути об'єктом зовнішньоекономічних угод і переміщуватися через митний кордон України. У зв'язку з набуттям чинності з 1 січня 2004 р. Митного кодексу України (далі — МК) виникає потреба у правильному розумінні термінів, що застосовуються у цьому нормативному акті, для застосування у практичній діяльності митних органів та суб'єктів зовнішньоекономічних відносин. Компетенція даних органів щодо сприяння захисту інтелектуальної власності встановлюється розд. X МК, яким передбачено порядок переміщення через митний кордон товарів, що містять об'єкти такої власності. Разом з тим постає питання стосовно визначення кола товарів, щодо яких можуть здійснюватися спеціальні заходи митного контролю та митного оформлення у порядку, передбаченому цим розділом. Об'єкти права названої власності порівняно із звичайним товаром характеризуються деякими особливостями, що зумовлює необхідність здійснення спеціальних заходів при їх переміщенні через митний кордон України:

- Результати творчої діяльності, що визнаються об'єктами права інтелектуальної власності, є різними за рівнем творчості, цілями створення, характером діяльності і, як наслідок, за правовим режимом виникнення, використання та охорони. Враховуючи це, об'єктами вказаної власності визнаються: результати літературно-художньої творчості (твори науки, літератури, мистецтва); результати науково-технічної творчості (винаходи, корисні моделі, промислові зразки); засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту (знаки для товарів та послуг); нетрадиційні об'єкти зазначеної власності (селекційні досягнення, топографії інтегральних мікросхем тощо).

— Право інтелектуальної власності виникає, як правило, тільки після державної реєстрації результату творчої діяльності у відповідних державних органах (нині — це Департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки; Положення про Державний департамент інтелектуальної власності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. // Офіційний вісник України. — 2000. — № 25). Для об'єктів права промислової власності, а також для засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту така реєстрація є необхідною, для об'єктів авторського права реєстрація є бажаною (вона засвідчує факт створення результату літературно-художньої творчості) і необхідна для реєстрації у подальшому товару, що містить об'єкт інтелектуальної власності, у Держмитслужбі.

—  Право інтелектуальної власності є строковим, тобто воно припиняється з перебігом певного терміну, після чого об'єкт названої власності стає суспільним надбанням. За загальним правилом дія авторського права на твір відбувається протягом життя автора та 70 років після його смерті.[11, c. 12] право на промислові зразки — 10 років.[14, c. 11] .[13, c. 8] право на товарні знаки — 10 років після подання заявки на отримання патенту або свідоцтва .[15, c. 6]

1.2 Характеристика законодавства, що регулює переміщення через митний кордон товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності

Всесвітня організація інтелектуальної власності – це міжнародна організація здійснює охорону досягнень науки культури і техніки. Конвенція, що засновує Всесвітню організацію інтелектуальної власності, була підписана у Стокгольмі 14 липня 1967 р. і набрала чинності в 1970 р. Основи для створення ВОІВ були закладені Паризькою конвенцією “про охорону промислової власності” та Бернською конвенцією “про охорону літературних і художніх творів. У грудні 1974 р. ВОІВ стала однією із 16 спеціалізованих установ ООН. Членами ВОІВ на 1 листопада 1999 р. є 161 держава світу, в тому числі й Україна. Активна діяльність ВОІВ здійснюється у напрямах реєстраційної діяльності, забезпечення міжурядового співробітництва з питань інтелектуальної власності і програмної діяльності.

Усі ці напрями діяльності ВОІВ своїм основним завданням мають всіляко сприяти зростанню уваги до ролі і значення інтелектуальної власності в соціально-економічному розвитку суспільства, сприяти всіма доступними засобами розвитку науки, культури і техніки в усьому світі через стимулювання творчої діяльності, а також широкому обміну між народами досягненнями науки, культури і техніки.

Важливою діяльністю ВОІВ є накопичення і постійне оновлення законодавства з промислової власності й авторського права. Програмна діяльність ВОІВ полягає в залученні більшої кількості договорів у свою орбіту, постійному оновленні існуючих договорів, а також в організації співробітництва між державами з метою розвитку інтелектуальної власності. ВОІВ активно сприяє розвитку національного законодавства з авторського права і суміжних прав.

Значною є видавнича діяльність ВОІВ. Видаються численні інструкції, проспекти, програми, підручники, навчальні посібники тощо, а також зразки проектів відповідних законів та підзаконних актів. Значна допомога надається усім країнам шляхом видання текстів міжнародних угод, договорів та конвенцій мовами світу та їх тлумачення. Видаються глосарії термінів, що використовуються в законодавствах з авторського права і суміжних прав, збірники текстів законів і нормативних актів з авторського права і суміжних прав.

Концепція діяльності митних органів щодо захисту прав інтелектуальної власності передбачена низкою міжнародних угод. Спеціальні вимоги щодо заходів на кордоні при здійсненні міжнародної торгівлі товарами, які містять об’єкти інтелектуальної власності, викладені у пакеті Угод, що увійшли до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Здійснення митними органами вказаної діяльності відбувається шляхом проведення визначених законодавством митних процедур. Центральне місце при цьому належить митному контролю як ефективному засобу виявлення та запобігання порушенням прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України.

Угода ТРІПС — це угода про торговельні аспекти інтелектуальної власності, об'єкти якої часто стають об'єктами торгівлі, у тому числі і міжнародної.

Члени Угоди зобов'язані дотримуватися її положень і застосовувати режим, передбачений нею, до осіб інших держав, яких в Угоді прийнято називати «громадяни». Цим терміном позначаються фізичні і юридичні особи.

До інтелектуальної власності за Угодою належать усі категорії інтелектуальної власності, що є предметом авторських і суміжних прав, товарних знаків, географічних зазначень, промислових зразків, патентів, компонування інтегральних мікросхем і закритої інформації. Основним принципом Угоди є принцип національного режиму, за яким громадяни однієї країни-члена користуються в іншій краї-ні-члені таким самим правовим режимом як і її громадяни щодо охорони права інтелектуальної власності. До уваги беруться лише ті винятки, що встановлені міжнародними угодами.

Другим принципом Угоди є принцип найбільшого сприяння, який встановлює, що будь-які переваги, пільги, привілеї або імунітет, надані членом Угоди громадянам будь-якої іншої держави (незалежно від членства), надаються невідкладно і безумовно громадянам усіх країн-членів за можливими окремими винятками.

Угодою встановлені обов'язкові стандарти параметрів окремих об'єктів інтелектуальної власності. Ці стандарти мінімальні, але держави, що приєдналися до Угоди, нижче зазначених у ній параметрів опускатися не можуть. Частина II Угоди ТРІПС якраз і визначає ці стандарти, що стосуються наявності, обсягу і використання прав інтелектуальної власності. Це означає, що в країні-члені Угоди громадяни мають бути наділені передбаченими Угодою правами. Обсяг зазначених прав має бути не вужчим за визначений Угодою. Чинне законодавство країни-члена Угоди має забезпечити реальне виконання зазначених прав. Зрозуміло, що йдеться про права у сфері інтелектуальної власності.

Угода ТРІПС визначає конкретні параметри щодо восьми об'єктів інтелектуальної власності:

1)  авторського права і суміжних прав;

2)  товарних знаків;

3)  географічних зазначень;

4)  промислових зразків;

5)  патентів;

6)  топологій інтегральних мікросхем;

7)  охорони закритої інформації;

8) контролю за антиконкурентною практикою через договірні ліцензії.

В основу зазначених стандартів були покладені основні принципи і засади Паризької конвенції про охорону промислової власності і Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів. Наприклад, Угодою ТРІПС передбачається, що охорона авторського права і суміжних прав має здійснюватися протягом не менше як 50 років від дати першої публікації, здійсненої за згодою автора. Щодо суміжних прав Угода приписує своїм членам надавати право виконавцям забороняти будь-який запис, якщо виконання не призначене для фонограми. Виробники фонограм повинні мати право дозволяти чи забороняти пряме чи опосередковане відтворення їх фонограм. Строк охорони суміжних прав повинен бути не менше 50 років від кінця календарного року, в якому було зроблено запис або здійснено виконання, і для організацій мовлення — не менш як 20 років, рахуючи від кінця календарного року, в якому відбулася передача.

Стандарти встановлені щодо кожного із перерахованих об'єктів інтелектуальної власності. Слід лише звернути увагу на окремий об'єкт промислової власності, який в Угоді позначений терміном «патенти». Цим Терміном в Угоді позначаються об'єкти промислової власності, які у чинному законодавстві України позначаються термінами «винаходи» і «корисні моделі».

Чинне законодавство України про інтелектуальну власність відповідає вимогам зазначеної Угоди.

Значна частина Угоди присвячена захисту прав інтелектуальної власності. У ній передбачені загальні цивільно-правові і кримінально-правові способи захисту прав інтелектуальної власності. Стаття 41 Угоди проголошує, що законодавства всіх країн-членів Угоди мають обов'язково у своїх національних законодавствах передбачити ті засоби і способи захисту прав інтелектуальної власності, що передбачені Угодою. При цьому передбачаються запобіжні та термінові і невідкладні заходи.

Угода проголошує, що процедури, які стосуються захисту прав інтелектуальної власності, мають бути справедливими і рівними для всіх. Вони мають бути достатньо демократичними і доступними.

Органи судової влади повинні мати право вимагати від порушника відшкодування завданих його порушенням збитків у розмірі, який би повністю компенсував заподіяну шкоду. Порушник права інтелектуальної власності повинен бути зобов'язаний компенсувати власнику інтелектуальної власності витрати, які він поніс на оплату юридичних послуг. Угода передбачає також можливість у відповідних випадках дозволяти судовим органам стягнення прибутку та (або) відшкодування встановлених раніше збитків навіть у випадках, коли порушник несвідомо або маючи достатні підстави щоб знати, брав участь у порушенні.

З метою створення ефективного запобіжного засобу проти порушення прав інтелектуальної власності судові органи повинні бути наділені правом:

—  без будь-якої компенсації виводити з комерційних каналів товари, щодо яких були допущені порушення;

— якщо це не суперечить конституційним засадам, виносити рішення про знищення товарів, вироблених з порушенням прав інтелектуальної власності;

—  виведення з комерційних каналів без будь-якої компенсації матеріалів та обладнання, які були значною мірою використані для виготовлення контрафактних товарів, що порушують право інтелектуальної власності.

При розгляді таких справ слід враховувати адекватність порушення та застосованих до порушника санкцій, а також інтереси третіх осіб.

Викликає заінтересованість така вимога Угоди. Країни-члени Угоди можуть передбачати у своєму національному законодавстві право судів вимагати від порушника інформації про третіх осіб, які задіяні у виробництві та розповсюдженні товарів і послуг, що порушують право власності на знак, а також про їхні канали розповсюдження.

Цікавою є норма Угоди про відшкодування відповідачу. Відповідно до цієї норми відповідач, до якого на вимогу власника об'єкта інтелектуальної власності були вжиті запобіжні заходи, що безпідставно обмежили відповідача в його правах або зовсім позбавили їх, внаслідок чого йому були завдані певні збитки, має право вимагати компенсацію за шкоду, заподіяну внаслідок такого зловживання, у тому числі витрати на адвоката.

Угода також передбачає певні адміністративні процедури захисту прав інтелектуальної власності.

Зазначені норми передбачені ЦК України та іншими законами про інтелектуальну власність.

Порядок реєстрації товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, передбачений розділом Х МК, деталізовано постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 р. N 622.

Ця постанова затверджує порядок реєстрації об'єктів права інтелектуальної власності у митному реєстрі, отримання інформації та взаємодії митних органів з іншими правоохоронними і контролюючими органами та власниками прав на об'єкти права інтелектуальної власності у разі призупинення митного оформлення товарів за ініціативи митного органу, що додається.

Визнає такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається.

Установлює, що заходи із запобігання порушенню прав інтелектуальної власності під час переміщення через митний кордон України товарів, які містять об'єкти права інтелектуальної власності та зареєстровані згідно з Положенням про порядок реєстрації та переміщення через митний кордон України товарів, що містять об'єкти інтелектуальної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28 квітня 2001 р. N 412 до закінчення строку реєстрації таких товарів здійснюються митними органами відповідно до Митного кодексу України.

У першій частині розділу надана характеристика інституту інтелектуальної власності, дано визначення поняття права інтелектуальної власності. Розглянуто питання щодо кола товарів, які містять об’єкти інтелектуальної власності.

У другій частині розділу охарактеризовані нормативно-правові акти, які регулюють переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності. Я вирішив ієрархічно розташувати основні, на мою думку, акти, починаючи з міжнародних договорів ГАТТ, ТРІПС, яка є однією з Угод ГАТТ, закон - Митний Кодекс України, підзаконний акт - постанова Кабінету Міністрів України №622.

На основі вище викладеного можна зробити такі висновки:

Загалом система захисту прав ІВ в Україні потребує серйозних змін. Створенню ефективної системи охорони прав ІВ перешкоджають, передусім, недоліки правової системи країни, інші серйозні проблеми, без вирішення яких докорінно змінити ситуацію неможливо. З-поміж них, зокрема, такі:

- зневага до охорони прав ІВ;

- недобросовісна конкуренція, пов’язана з неправомірним використанням об’єктів ІВ;

- потужні стимули до придбання та споживання продукції, виготовленої з порушенням прав ІВ, що діють в умовах обмеженої платоспроможності широких верств населення.

Низькі стандарти захисту ІВ в Україні здебільшого визначаються браком кваліфікованих фахівців у цій сфері, позаяк вона вимагає досить великого обсягу специфічних знань.

Міжнародна практика у сфері захисту прав ІВ свідчить про високу ефективність взаємодії митних органів, поліції і прокуратури. На жаль, існуючі повноваження митних органів України не дозволяють активно взаємодіяти з цими структурами, оскільки останні, на відміну від митних органів інших держав, не мають повноважень щодо оперативно-розшукової діяльності, а досвід здійснення контролю за товарами після їх митного оформлення лише напрацьовується.

митний право інтелектуальна власність


Розділ ІІ. Порядок переміщення через митний кордон товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності

2.1 Реєстрація товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності

Реєстрація товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, у Державній митній службі України – передбачена митним законодавством процедура засвідчення факту зацікавленості правовласника у сприянні захисту його прав інтелектуальної власності при переміщенні товарів через митний кордон України та механізм збору інформації, необхідної для виконання таких функцій митними органами..[23, c. 118]

Реєстрації у реєстрі ДМСУ підлягає саме товар як предмет матеріального світу, а не об’єкти права ІВ, що містяться в ньому. Це можна пояснити такими чинниками:

·  в одному товарі можуть міститися одночасно кілька об’єктів ІВ. Наприклад, пляшка, кришка та етикетка можуть бути зареєстровані як самостійні промислові зразки, на них можуть бути розташовані кілька різних товарних знаків;

·  митний контроль за своїм характером передбачає необхідність огляду матеріального носія об’єкта права ІВ (тобто товару), тоді як об’єкт права ІВ може бути виражений у будь-який об’єктивній формі, не обов’язково в матеріальній;

·  митний контроль та митне оформлення не проводиться окремо щодо товару як предмета матеріального світу та об’єкта права ІВ, що втілений у цьому товарі. Наявність об’єкта права ІВ при митному оформленні може впливати на ціну товару, на код товару за УКТ ЗЕД, але окремо на об’єкт права ІВ ВМД не оформлюється, кодування об’єкта ІВ за УКТ ЗЕД не передбачено, вартість не визначається, митний збір не нараховується;

·  обсяг правової охорони зареєстрованого товарного знака згідно з п. 4 ст. 5 Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” визначається наведеними у свідоцтві зображенням знака та переліком товарів та послуг. Тобто за законодавством України правова охорона у випадку використання товарного знака не за призначенням для іншої категорії товарів, крім зазначених у свідоцтві, не вважається порушенням прав на товарний знак, наприклад, використання товарного знака “Coca-Cola” на джинсовому одязі або на косметичних товарах. Хоча в законодавстві багатьох країн світу такі дії вважаються порушенням (ослабленням товарного знака) за умови, що товарний знак є загальновідомим.

Реєстр ДМСУ України був створений у 2001 р. і за цей час у нього внесено близько 130 товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності.

Після реєстрації у реєстрі митні органи України вживають подальших заходів для запобігання переміщенню через митний кордон України контрафактних товарів.

Контрафактними є товари, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території призводить до порушення прав власника, що захищаються відповідно до чинного законодавства України та міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Митні органі вживають наступні заходи:

-  надсилають інформацію про зареєстровані товари всім митним органам України електронною поштою з повідомленням коду, за яким зареєстрований новий об’єкт інтелектуальної власності;

-  здійснюють митний контроль у формах, передбачених розділом ІІ МК;

-  призупиняють митне оформлення товарів, пред’явлених для митного контролю та митного оформлення, в разі виявлення ознак їх контрафактності;

-  забезпечують зберігання товарів, щодо яких призупинено митне оформлення на складах тимчасового зберігання або на складах митних органів;

-  повідомляють не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про призупинення митного оформлення, відповідного власника прав на об’єкти права інтелектуальної власності про факт переміщення через митний кордон України відповідних товарів;

-  повідомляють не пізніше наступного робочого дня після прийняття рішення про призупинення митного оформлення, декларанта про причини призупинення митного оформлення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, найменування та адресу власника зазначених прав;

-  дозволяють власнику прав на об’єкти права інтелектуальної власності та декларанту брати проби і зразки товарів для проведення експертизи;

-  порушують справу про порушення митних правил в разі підтвердження контрафактності товарів, митне оформлення яких було призупинено. .[23, c. 119]

Важливим є зацікавленість правовласника у здійсненні вказаних заходів. До заяви про реєстрацію товару, додаються такі документи:

1)  докладний опис об'єкта інтелектуальної власності, який дає

2)  змогу митному органу ідентифікувати його, код згідно з УКТ ЗЕД;

3)  зразки об'єкта інтелектуальної власності або їх фотографічне

4)  зображення;

5)  3) інші відомості про об'єкти інтелектуальної власності, які

6)  дають змогу його ідентифікувати;

7)  інформація про країни, виробників та способи транспортування

8)  контрафактних товарів у разі її наявності;

5) гарантійний лист (зобов'язання) про відшкодування витрат на зберігання, експертизу об'єкта інтелектуальної власності та інших витрат митних органів, а також відшкодування збитків власникові товару в разі непідтвердження порушень.

2.2 Митний контроль товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності

Митний контроль за переміщенням товарів, що містять об’єкти права ІВ, можна поділити на два види:

·  безпосередній митний контроль, що здійснюється з детальною перевіркою наявності порушень прав ІВ на матеріальному носії за умови попереднього надання інформації власником прав на об’єкт права ІВ (правовласником) у порядку, передбаченому розділом Х Митного кодексу України

·  формалізований митний контроль (розділи ІІ, ІІІ МК ) за дотриманням умов переміщення певних матеріальних носіїв (наприклад, при переміщенні дисків для лазерних систем зчитування вимагається наявність ліцензії Мінекономіки, СІД-кодів та контрольних марок).

Ці заходи також спрямовані на захист прав ІВ, але митні органи перевіряють тільки формальні ознаки, передбачені законодавством, без перевірки наявності чи відсутності об’єктів права ІВ на цих матеріальних носіях. Водночас, у правовласників завжди лишається право отримати допомогу митних органів щодо захисту прав ІВ шляхом здійснення безпосереднього митного контролю.

Згідно з п. 4 ст. 11 МК завданням митних органів є сприяння захисту ІВ учасників зовнішньоекономічних зв’язків, а не безпосередньо захист. Тобто митний контроль може здійснюватися митними органами України лише за заявою правовласника щодо реєстрації певного товару, що містить об’єкт права ІВ у реєстрі ДМСУ.

Ці Правила відповідно до національного законодавства можуть не застосовуватися щодо товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, переміщуються через митний кордон фізичними особами або відповідно до митного режиму “транзиту”, пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, а також увезені на законних підставах на митну територію держави правовласником, випущені за його згодою в обіг і не призначені для виробничої або іншої комерційної діяльності за умови дотримання інших вимог, контроль за якими покладено на митні органи..[23, c. 117]

2.3 Призупинення переміщення товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності

Призупинення митного оформлення товарів – це комплексні процесуальні дії митних органів стосовно товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, в результаті яких тимчасово, до настання випадків, передбачених чинним законодавством, припиняється процедура митного оформлення зазначених товарів..[23, c. 120]

Якщо митний орган на основі даних реєстру товарів, що містять об'єкти права ІВ, який ведеться ДМСУ, виявляє ознаки того, що товари, пред'явлені для митного контролю та митного оформлення, є контрафактними, їх митне оформлення призупиняється терміном на 15 календарних днів, і може бути продовжено на такий самий строк.

Митний орган надсилає у той же день повідомлення правовласникові, в якому пропонується подати у триденний строк після його надходження митному органу письмове клопотання про сприяння захисту прав інтелектуальної власності та внести заставу або надати іншу еквівалентну гарантію для відшкодування витрат і збитків у разі призупинення митного оформлення товарів, що містять об'єкти.

Причому правовласник повідомляється про факт переміщення через митний кордон товарів, а декларант – про причини призупинення митного оформлення задекларованих ним товарів, найменування та адресу власника прав на об’єкт права інтелектуальної власності. Повідомлення правовласника повинно складатися за встановленою формою і містити такі дані: митне оформлення яких саме товарів призупинено; заявлена декларантом митна вартість цих товарів; найменування та адреса власника зазначених товарів; інша необхідна інформація.

Під час направлення правовласникові повідомлення про факт переміщення через митний кордон товарів, внесених до реєстру, керівник митного органу або особа, що його заміщує повинен дотримуватися вимог ст.28 Закону України “Про інформацію” щодо режиму доступу до інформації, а саме не розголошувати інформації, що є комерційною таємницею декларанта, яка може завдати його інтересам значної шкоди, а також бути використана з метою, що визначена у чинному законодавстві, як недобросовісна конкуренція.

Інформація про таке призупинення митного оформлення товарів невідкладно доводиться до Держмитслужби. Після надходження інформації про призупинення за власної ініціативи митного органу митного оформлення товарів, що містять об'єкти, Держмитслужба перевіряє своєчасність внесення правовласником застави або надання іншої еквівалентної гарантії, про що невідкладно інформує митний орган, який призупинив митне оформлення таких товарів.

Правовласник упродовж терміну зупинення митного оформлення товару, що містить об'єкт права ІВ, має подати позовну заяву до суду про захист його прав або самостійно врегулювати питання порушення своїх прав із власником товару, митне оформлення якого зупинено.

У разі подання правовласником ухвали суду про порушення провадження у справі митний орган продовжує термін зупинення митного оформлення до прийняття судового рішення.

Якщо впродовж зазначених строків контрафактність товарів, щодо яких прийнято рішення про призупинення митного оформлення, буде підтверджена, митний орган в установленому МК порядку порушує справу стосовно не виконання митних правил, а товари – безпосередні предмети правопорушення – вилучаються в порядку, встановленому МК.

Якщо протягом строків, зазначених у митному законодавстві, контрафактність товарів, щодо яких приймалось рішення про призупинення митного оформлення, не буде підтверджена, ці товари підлягають митному оформленню в установленому порядку.

Митне оформлення товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, поновлюється та здійснюється в установленому порядку у випадках:

-  наявності клопотання власника прав на об’єкти інтелектуальної власності про відсутність порушення його прав;

-  в разі визнання недостатнім поданих правовласником або його представником доказів контрафактності товарів;

-  після закінчення терміну призупинення митного оформлення об’єкта інтелектуальної власності за відсутності порушеної справи про порушення митних правил, судового рішення або іншого підтвердження контрафактності товарів.

За час існування реєстру ДМСУ було близько 30 випадків звернення правовласників про призупинення митного оформлення товарів, що містять об’єкти права ІВ.

Зазначимо, що випадків підтвердження контрафактності товарів, що містять об’єкти права ІВ, і порушення на цій підставі справи стосовно невиконання митних правил, а, відповідно, і конфіскації зазначених товарів ще не було. Як правило, правовласник відкликає клопотання у зв'язку із самостійним врегулюванням питання порушення своїх прав із власником товару, тобто сторони укладають мирову угоду. Внаслідок чого ці товари підлягають митному оформленню в установленому порядку.

Отже, попри те, що через митний кордон фактично переміщуються контрафактні товари, формально, тобто з юридичного погляду, їх не можна вважати такими, позаяк їхня контрафактність не доведена у суді, хоча “фактична контрафактність” таких товарів завідомо може бути відома як сторонам, котрі конфліктують (правовласнику і власнику контрафактного товару), так і митним органам. Останні відповідно до МК не можуть порушити справу стосовно не виконання митних правил за ст. 345 МК, доки контрафактність товарів не буде підтверджена в судовому порядку.

Отже, важливу роль відіграє ступінь зацікавленості правовласника у сприянні захисту його прав. Для захисту, необхідна реєстрація товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, але як свідчить практика, правовласник не бажає витрачати зайві кошти на цю процедуру, сподіваючись на відвернення порушення його власних прав, що тягне за собою порушення інтересів держави. Адже України має чималий потенціал об'єктів інтелектуальної власності, проте значно поступається розвинутим країнам у їх комерційному використанні.

При переміщенні через митний кордон товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, серед здійснюваних митниму органами процедур, центральне місце належить митному контролю, як ефективному засобу виявлення та запобігання порушенню прав правовласників.

Також, мною досліджені випадки призупинення митного оформлення зазначених товарів, правові наслідки такого призупинення та шляхи вирішення даного питання.


Висновки

В даній курсовій роботі розглянута правова категорія інтелектуальної власності, враховуючи галузеву специфіку митного права. Тобто коло питань, що стосуються порядку переміщення через митний кордон України товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності.

На даний момент Україна має в своєму розпорядженні чималий потенціал об'єктів інтелектуальної власності, проте недоліки правової системи України, відсутність ефективної системи охорони прав інтелектуальної власності, перешкоджають комерційному використанню об’єктів інтелектуальної власності.

Це означає, що є проблеми, без вирішення яких, неможливо докорінно змінити існуючу на даний момент ситуацію. Основними проблемами виступають зневага до охорони прав ІВ; недобросовісна конкуренція, пов’язана з неправомірним використанням об’єктів ІВ; потужні стимули до придбання та споживання продукції, виготовленої з порушенням прав ІВ, що діють в умовах обмеженої платоспроможності широких верств населення.

Практика у сфері захисту прав ІВ свідчить про високу ефективність взаємодії митних органів з іншими державними органами, на жаль в Україні відсутня така ефективна взаємодія. Це пояснюється великою розбіжністю у компетенції між митними та іншими державними органами України.


Список використаних джерел

1.  Конституція України від 28 червня 1996 // Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 30.

2.  В.І. Борисова, І.В. Спасибо-Фатеєва, В.Л. Яроцький. Цивільне право України. Підручник у 2-х томах. Том 1. – Київ: ЮРІНКОМ-ІНТЕР. – 2004. – с. 401.

3.  О.В. Дзера, Д.В. Боброва, А.С. Довгерт. Цивільне право України. Підручник у 2-х книгах. Книга 1. – Київ: ЮРІНКОМ-ІНТЕР. – 2002. – с. 523-524.

4.  Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 // Відомості Верховної Ради. – 2003. - №№ 40-44.

5.  Про захист від недобросовісної конкуренції: Закон України від 7 червня 1996 // Відомості Верховної Ради. – 1996. - №36.

6.  Митний кодекс України // Відомості Верховної Ради. – 2002. - №38-39.

7.  Коновалов В.М. Статья «Интеллектуальная собственность» http://msk.treko.ru

8.  Тропіна О.М. Правові аспекти визначення кола товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності, у митному законодавстві // Право України. – 2003. - № 1.

9.  Березний А. Шлях до ГАТТ/СОТ // Політика і час. – 1997. № 7.

10.  Ипатов А. Таможенные аспекты защиты интеллектуальной собственности // Митна справа. - 2000. - № 3.

11.  Про авторське право і суміжні права: Закон України від 23 грудня 1993 // Відомості Верховної Ради. – 1994. - №13.

12.  Положення про Державний департамент інтелектуальної власності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2000 р. // Офіційний вісник України. — 2000. — № 25

13.  Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 23 грудня 1993 // Відомості Верховної Ради. – 1994. - № 7.

14.  Про охорону прав на промислові зразки: Закон України від 23 грудня 1993 // Відомості Верховної Ради. – 1994. - № 7.

15.  Про охорону прав на знаки товарів і послуг: Закон України від 15 грудня 1993 // Відомості Верховної Ради. – 1994. - № 7.

16.  Генеральна Угода з тарифів і торгівлі від 15 квітня 1994.

17.  Постанова Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 р. N 622.

18.  Про інформацію: Закон України від 2 жовтня 1992 // Відомості Верховної Ради. – 1992. - № 48.

19.  www.intelvlas.com.ua

20.  www.uapravo.net

21.  www.yur-gazeta.com

22.  www.provoznavec.com.ua

23.  Митне право України: навч. Посібник / За заг . ред .В.В. Ченцова. – К.: Істина, 2007.


© 2012 Рефераты, доклады и дипломные работы, курсовые работы бесплатно.